Якщо росіянин каже: "Слава Росії", то він
патріот держави. Коли українець говорить: "Слава Україні"– значить
він бандерівець-кровопивця. У часи СРСР подібну "брєдятину"
штампували ідеологічні інституції країни під неусипним оком КДБ. А хто ж її
поширює зараз та з якою метою? Виходить всі ці ківваловичі, табачникови,
симоненкови працювали на КДБ і зараз працюють на спецслужбу (з дещо іншою
абревіатурою) сусідньої країни. Мета? А у них одна мета: і далі поширювати міф,
що Росія спадкоємниця Київської Русі. З цією метою й прагнуть нав'язати
українцям свій русскій мірок.
У соцмережі прочитав цікаву та повчальну інформацію.
"Моя мати працює викладачем в одному з ВУЗів.
Начитує студентам "Фізику твердого тіла", "Металознавство",
"Кристалографію" та "Рентгенографію". Доволі складні
дисципліни, з багатьма технічними термінами та трьохповерховими формулами.
Начитує виключно українською за власним бажанням (ректор універу - ПРівець, що,
в принципі, не дивно), хоча ніхто українською начитувати не змушує та велика
кількість викладачів роблять це російською.
Сьогодні
дзвонить та розказує.
В неї зараз
пішли студенти заочної форми навчання (а там трапляються тітоньки із двома
дітьми, коротше, дорослі люди). І ось, на одній парі до неї у складі групи
прийшла "фу-ти ну-ти ножкі гнути" мадмуазель. Уся в золоті, 25
телефонів, які повивалювала на стіл одразу, кілограми шпаклівки на фасаді, вся
така з себе цариця місцевого масштабу.
Почалася
лекція, мати розказує там щось українською. Тут, перебиваючи на півслові
викладача, ця фіфа на всю аудіторію верещить:
- А можна
па-рускі, мнє етава западенскава говара на уліце хватаєт! Я магу па-чєлавєчєскі
атдахнуть, расслабітся ат етай ублюдачнай мови, сам Табачнік за рускій язик, а
ви кто такая, чтоби єму пєрєчіть, так што давайте па-рускі, чтоби я нє званіла
знакомим!
Мати є доктором
наук, людиною спокійною, врівноваженою, але тут, каже, її аж перекосило у душі,
закипіло усе, захотілося ту дуру башкою об стіл тріснути не раз і не два. Ну,
щоб відпочила, бо хоче ж. Тому вона повертається до неї (а та з викликом
нахабним так дивиться, відчуває себе, мабуть, королевою бала, вся увага на неї)
дивиться мовчки упродовж секунд 5 - 7 та відповідає:
- Ні.
Розвертається
до дошки та продовжує лекцію.
Перший раз у
житті, каже, почула щирі оплески від інших студентів".
Як кажуть, коментарі зайві.
Якщо росіяни протестують проти знесення пам'ятника
радянському солдату у Таліні– це підносять як протест проти перегляду наслідків
Другої світової війни. Якщо українці хочуть поставити пам'ятник жертвам
голодомору– значить хочуть переписати нашу спільну з Росією історію. Ні більше,
ні менше. І риторичне вже запитання: чому так?
Та й чи була спільна історія.
Спочатку монголо-татарські намісники теперішньої
Москви обрусіли, а потім захотілося їм стати в один ряд із європейськими
країнами. А що для цього треба? Вірно. В когось вкрасти, асимілювати,
підпорядкувати ( і ще бозна які виконати дії на –ти) українську історію,
культуру та мову.
Немає коментарів:
Дописати коментар