- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

четвер, 27 червня 2013 р.

Декларація № 1 "Про найвищу законодавчу владу і конституційні права українського народу - титульної нації України".

Конституційний закон № 1.1.

ПРЕАМБУЛА.
Цей закон необхідно прийняти з метою реалізації положень декларативної статті 5 конституції України 1996 року, яка проголосила народ джерелом усієї влади, але не дала переліку конституційних прав українського народу, як титульної нації України. 

ДЕКЛАРАЦІЯ.  
ми, народ України, як основний суб'єкт конституційного права і засновник української держави, керуючись виключним правом всіх компетентних громадян України: приймати конституційні закони; визначати структуру вищих органів державної влади і порядок їх формування; делегувати їм владні повноваження і встановлювати для них певні функціональні обов'язки; приймаємо цей КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАКОН, яким проголошуємо найвищі права і найвищу владу українського народу.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО НАЙВИЩУ ВЛАДУ НАРОДУ УКРАЇНИ І ДЕЛЕГОВАНУ НАРОДОМ ВЛАДУ - ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ.

Стаття 1.1. Тільки воля Народу України, вільно виявлена у легітимний спосіб, шляхом референдуму є юридичною підставою для встановлення в Україні конституційного порядку і суспільного ладу, який формується прийняттям необхідних конституційних законів.
Стаття 1.1.1. Прийняті шляхом референдуму конституційні закони мають найвищу юридичну силу.
Стаття 1.2. Волю Народу виявляють відкрито шляхом поіменного голосування (особистим розбірливим підписом на іменному бюлетені) його представники - конституційні виборці, кількість яких не обмежується, але вимоги до них встановлюються конституційним законом № 1.2.
 Стаття 1.3. Тільки конституційні виборці від імені Народу мають право приймати  та змінювати (вдосконалювати) однозначно і чітко зрозумілі - витлумачені (роз'яснені) конституційні закони, кодексом (повним зібранням) яких є конституція України. 
 Стаття 1.4. Державну владу в мирний час здійснюють вищі органи державної влади, які діють самостійно в межах своїх повноважень і є незалежними між собою: Парламент, Верховний суд, Уряд, Військова влада і правоохоронна влада - Генеральна прокуратура. 
Стаття 1.4.1. Керівники цих гілок вищої державної влади мають рівний правовий статус і обираються народом за правилами, встановленими конституційним законом № 1.4. 
Стаття 1.4.2. Народ делегує владні повноваження, формує ці вищі органи державної влади, встановлює їх обов'язки і відповідальність на підставі конституційного закону № 2 "Про систему делегованої народом влади".
 Стаття 1.4.3. На час війни чи запровадження надзвичайного стану на всій території України здійснення влади регулюється конституційним законом, який делегує всю вищу державну владу - Військовій Раді.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ І ЗМІСТ ПРАВ НАРОДУ.

Стаття 2.1.  Народ здійснює найвищу владу шляхом виборів і референдуму. 
Стаття 2.2. Для здійснення найвищої влади Народ України має наступні конституційні права:
  а) формувати обрану Народом владу – вищі та місцеві органи державної влади в Україні - шляхом справедливих виборів за правилами, встановленими конституційним законом № 1.4.  
  б) знати, що робить обрана народом влада та як вона виконує свої обов’язки, встановлені конституційним законом. Для цього державна влада зобов’язана звітуватися перед Народом що кварталу. 
  в) приймати конституційні закони про вибори і референдум.


РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВА НАРОДУ НА РЕФЕРЕНДУМ. 

Стаття 3.1. Для здійснення найвищої влади шляхом референдуму народ України має права: 

 а) щороку проводити референдуми про довіру вищим і місцевим органам державної влади:  в разі виявлення недовіри керівники цих органів влади звільняються з посад і призначаються нові вибори.
  бшляхом референдуму затверджувати граничний розмір зарплати і пенсій для чиновників обраної народом влади та їх граничну кількість у державі в залежності від доходів державного бюджету.
  вшляхом референдуму затверджувати правила формування видаткової частини державного бюджету України - встановлювати граничні відсотки по видах бюджетних витрат у залежності від фактичних доходів бюджету.
  г) шляхом референдуму встановлювати граничний розмір і види податків для громадян і фізичних осіб - підприємців (крім юридичних осіб), мінімальний і максимальний розмір зарплати, пенсій та інших соціальних виплат.
Стаття 3.2.  Право Народу на референдум за вимогою. 
Стаття 3.2.1. Народ має право, а державна влада зобов'язана провести всенародний конституційний чи місцевий референдум:
 -  на вимогу Конституційних Виборців чи народу (за народною ініціативою), якщо склад конституційних виборців ще не сформовано;  
 -  на вимогу керівника вищого органу державної влади у тому числі з метою врегулювання конституційного спору між ними;. 
Стаття 3.2.2. Референдум за вимогою народу проводиться:
а)  на письмову вимогу жителів столиці чи обласного центру якщо її підписали не менше 500 осіб. 

РОЗДІЛ 4. ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ НАРОДУ.

Стаття 4.1. Свідомі і законослухняні громадяни України - конституційні виборці, мають право придбати без дозволу влади (в порядку визначеному законом) довгоствольну нарізну неавтоматичну зброю і тримати її вдома для захисту свого життя, житла, власності, суверенітету і державності  України а також конституційних прав у випадках, передбачених статтею 4.5.
 Стаття 4.2. Громадяни України мають право без дозволу органів державної влади збиратися для мирного протесту проти порушення владою своїх конституційних чи інших прав, чи з інших причин проводити мітинги, демонстрації, вуличні походи. 
а). Порядок проведення таких публічних масових заходів має бути врегульований актом конституційного законодавства.
б). Організатори публічних масових заходів за 3 дні до їх проведення зобов'язані письмово повідомити компетентний орган місцевої влади з метою вжиття додаткових заходів для забезпечення громадського порядку, безпеки і дотримання правил дорожнього руху. 
в). Не вимагається повідомлення на проведення мирних зборів чи акцій протесту, якщо кількість присутніх там осіб не перевищує 500, або збори проводяться у приміщенні. 
 Стаття 4.3. Народ має право сформулювати свої вимоги у письмовій формі, збирати під ними підписи і вимагати від влади їх задоволення у т.ч. шляхом референдуму. Влада зобов'язана у розумний строк їх розглянути, усунути порушення прав народу і покарати винних.  
 Стаття 4.4.  Народ має право на мирну революцію (з метою заставити владу оголосити про складення нею своїх повноважень і проведення перевиборів влади) в разі:
а) відмови влади розглянути письмові законні вимоги народу; 
б) відмови визнати  результати референдуму.
 Стаття 4.5. Народ має право на збройну революцію в разі: 
а) спроби влади блокувати чи розігнати мирні демонстрації народу шляхом застосування водометних пушок чи сльозоточивих газів;
б) спроби влади чинити будь - який збройний опір мирній демонстрації чи вуличному походу громадян;
в) порушення чи заперечення обраною владою права Народу на конституційний референдум;   
г) захоплення чи спроби узурпації обраної влади силою, чи шляхом фальсифікацій виборів (обману виборців), вчиненої особою, групою осіб,   політичною партією чи будь - яким об’єднанням громадян; 
д) концентрації - захоплення всієї обраної влади вищим органом державної влади чи спроба такої.

РОЗДІЛ 5. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.

Стаття 5.1. Відповідальність за порушення цього закону.                                                      Вчинення представником державної влади дій, описаних у пунктах статті 4.5. цього закону – це найтяжчий злочин проти держави і Народу. За це встановлюється кримінальна відповідальність - позбавлення волі від 10 до 15 років з конфіскацією всієї власності та позбавленням конституційних привілеїв. 
 Стаття 5.2. Відповідність міжнародним угодам України. 
 а) цей документ повністю відповідає декларації Генеральної Ассамблеї ООН 
 від 24.10.1970 р. "Про принципи міжнародного права." та статті 28 "Загальної декларації прав людини".
Стаття 5.3. Юридичні наслідки прийняття цього документу.      
а). Декларація вступає в силу з моменту опублікування і є підставою для утворення народного Парламенту України - найвищої законодавчої влади.
б). Декларацію рекомендується приймати усним голосуванням під-час мирних зібрань. Громадяни можуть додатково засвідчити юридичний факт її прийняття своїми підписами на листівці з текстом цієї декларації. Вітається її прийняття - затвердження рішеннями сесій обласних та міських рад. 
в). Депутатам Верховної Ради забороняється приймати конституційні закони, акти конституційного законодавства і зміни до Конституції, які суперечать цій декларації. 
г). Стаття 72 Конституції України 1996 року втрачає юридичну силу в частині вимоги збору 3 млн підписів.  
д). Конституція України та інше законодавство України чи рішення вищих органів державної влади діють тільки в межах, які не суперечать цьому конституційному закону.

ПРИМІТКА:  
пояснення підкреслених юридичних термінів, які вжито в цьому конституційному законі, знаходяться у файлах групи народного Парламенту.


Немає коментарів:

Дописати коментар