- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

четвер, 30 травня 2013 р.

Чергова провоАКція «Свободи»



             (Третього не дано)
Зараз діючою кримінально-окупаційною владою зініційована «антифашистська» істерія, яка має зіграти роль «страшилки» для пересічних громадян, щоб відвернути їх увагу від ганебного стану у всіх сферах життя нашого суспільства, стану, створеного «проффесіоналами» Партії Регіонів і її «двічі несудимого» вождя.
Роль «фашистів» відведена національно свідомим українцям, які поки-що розрізнено, але чинять опір.
Будь-який матеріал краще сприймається, якщо він гарно ілюстрований. Для ілюстрації «загрози фашизму» ляльководи через своїх агентів використовують «Свободу» де роль «фюрера» відведена Олегу Тягнибоку. ((З якою він несвідомо (чи свідомо), але непогано справляється))
Я впевнений, що більшість членів «Свободи» чесні, порядні патріоти, але які не завжди усвідомлюють реальну мету і наслідки дій своїх «вождів» і «вождиків». Тим більше, що думаючих людей в цій організації довго не тримають. Їм потрібні «сліпі виконавці наказів», за яких думає  (і повинен в першу чергу відповідати за наслідки перед людьми і совістю)  їх очільник на будь-якому рівні партійної ієрархії.
З тоталітарними засадами організаційної структури, центром якої являється «непогрішимий вождь» у «ВО Свобода» немає майбутнього. Волелюбний менталітет українців цього ніколи не сприйме. Зараз можна сумніватися у такому висновку, але: «За їхніми плодами пізнаєте їх». (Не за риторикою, а саме – «за плодами»).
 А тепер про саму «акцію».
Десь за тиждень, моя дружина від знайомого щирого українця отримала інформацію, що в неділю, 26 травня на центральній площі відбудеться «Парад вишиванок» (в неї дуже гарна вишиванка). Потім надходить нова інформація, що влада не дозволила проведення «параду», тому його проведення (несанкціоновано) перенесено на день раніше – на суботу 25 травня на 16 годину.
Заборона влади одразу радикально налаштувала на обов’язкову участь. Зайнявся пошуком ініціаторів акції з очільниці гуртка вишивальниць Павлограду. Вона «ні сном, ні духом» – про акцію нічого не чула. (???) Продовження пошуку вивело на ініціатора – місцеву «Свободу». (При цьому дізнався, хто у них за «міністра пропаганди» і зрозумів, що готується антиукраїнська, антипатріотична акція).
Вже після акції обдзвонюю знайомих учасників, щоб дізнатися, кого на яку акцію  запрошували. Виявилося, що «своїх» запрошували на патріотичну акцію «Свободи», інших – заманювали «Парадом вишиванок».
Загалом зібралося близько 20 осіб.
Свободівці (переважно юнаки і підлітки) вийшли на свою акцію – з характерними строгими стрижками і, як правило, в чорних строгих вишиванках, або в чорних (чи темних) сорочках або футболках.
На «парад» же прийшли люди, як правило, в світлих вишиванках, або в звичайному одязі (хто себе показати, хто просто подивитися на красу).
На самій же акції (очікувано) про «Парад вишиванок» ніхто й не згадав.
Зате гучно, мов рубаючи повітря, звучали лозунги: «Слава Україні – Героям слава», «ОУН, УПА – державне визнання», «Бандера, Шухевич – Герої України», «Україна – понад усе» (по тричі – як вимагає ритуал).
 Для кожного націоналіста – це ясні і зрозумілі поняття, які їм не потрібно вдовбувати багато разів та ще й по тричі. 

Чи може вони звернені до влади? (В вихідний, далеко від владних кабінетів(??))
Ви, патріоти-свободівці, невже не розумієте, що ця влада ніколи не полюбить Україну і не виконає вимог проголошених вами лозунгів? Якщо не розумієте, то це означає, що ваші думки в цей бік не ходили.
А тепер давайте уявимо інший варіант – по відмашці Чечетова депутати від ПР визнають членів ОУН і вояків УПА борцями за незалежність України і прирівнюють їх заслуги до заслуг окупаційних сил… А Бандеру і Шухевича – Героями України…
Ви, патріоти-свободівці справді прагнете(!?) отримати таку милість від аморальної влади? (Про мене, визнання мають зробити лише щирі патріоти і лише після перемоги над злочинною владою – і ніхто інший!)

Але якщо ваші лозунги звернені до обивателя, зашуганого стереотипами «посібників фашизму», то як він ці лозунги сприймає?
І як сприймає українця в білій вишиванці, якщо він мимоволі став учасником цієї акції?
Саме так, як вимагають вмонтовані в його свідомість стереотипи: «Що, і до нас уже добралися хвашисти?» (так сказала відсахнувшись від мене жінка середнього віку, коли я відокремившись від «ходи», в білій вишиванці попрямував до магазину АТБ.

Завдяки таким акціям, українська мова і вишиванка в свідомості обивателя об’єктивно перетворюються на ознаки фашизму.

Не думаю, що наша молодь робить це свідомо – використовуючи їхній максималізм і супутній цьому радикалізм – їх дії в провокативному напрямку легко спрямовують досвідчені іуди, для яких основною метою якраз і є дискредитація всього українського через непомірний і нічим не виправданий націонал-радикалізм, спричинення розколу і ворожнечі між нами.

Ви, патріоти-свободівці, для чого проголошуєте ваші лозунги,– якщо мене агітувати не треба, від ПР вам милості не треба, а пересічного обивателя це налаштовує проти патріотичних сил, спричиняє вороже ставлення до нас і цим гальмує об’єднання суспільства і справу визволення?
То кому ж це вигідно?
Вірно мислите – ворогам України.
Або вас, щирих патріотів, через провокатора використовують «втемну», або ви – не патріоти.
Третього не дано.
Думайте! Хоч вам зверхниками заборонено думати, все одно – думайте! Помилка – це ще не умисний злочин.
Усвідомлення, каяття  – це акт очищення совісті і ознака росту свідомості.
Думайте. І ви знайдете своє місце в лавах патріотичних сил.
ДУМАЙТЕ!!

Володимир Степаненко, член координаційної ради ГР «Лелека»

Джерело: LELEKA NEWS


Немає коментарів:

Дописати коментар