Синхронні кроки назустріч зробили вчора український та
європейський парламенти. Верховна Рада нарешті прийняла довгоочікувані
євроінтеграційні закони, які необхідні згідно з планом дій візової
лібералізації з ЄС. Європарламент зі свого боку ратифікував угоду про внесення
змін до угоди про спрощення оформлення віз між ЄС та Україною. Аналогічне
ратифікація в українському парламенті відбулася 22 березня.
«Сприймайте позитивно, але спокійно — ця Угода вже 5
років як діє, — пише на своїй сторінці у Фейсбук заступник генерального
директора Центру Разумкова Валерій Чалий. — Ці зміни дійсно важливі (наприклад
видача віз не «до 1 року», чи «до 5 років», а «на 1 рік» чи на «на 5 років»,
розширення категорій громадян (наприклад, оператори, НДО, релігійні громади,
правда, й прокурори і їх заступники), обмеження оплати за аутсорсинг і т.д. Але
по-перше, цю Угоду вже давно треба було б поширити на ВСІХ громадян України і,
по-друге — це автоматично не вирішує всіх проблем — треба буде домагатись її
належного виконання».
В контексті ухвалених рішень, варто згадати як позитив
помилування Президентом екс-міністра МВС Юрія Луценка, і, відповідно, похвальна
реакція Заходу. Ще один крок до порозуміння і зближення.
Але на фоні всіх цих обнадійливих подій днями
прозвучала заява, назвати яку оптимістичною складно. Ангела Меркель, німецька
канцлер, після переговорів з прем’єр-міністром Естонії Андрусом Ансіпом в
Берліні, заявила, що для зближення з Євросоюзом Україні необхідно подолати
«цілу низку проблем», повідомляє інформагентство dpa. За словами Меркель,
справа екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко — це не єдина перепона для
підписання уже готової угоди про асоціацію з ЄС. «Ідеться в цілому про правову
систему в Україні та питання дотримання прав людини та громадянських свобод», —
зауважила вона. Водночас вона наголосила, що встановлення тісніших відносин з
Україною залишається метою ЄС.
Насправді, така позиція Німеччини не є новою. Відомий
факт. У 2008 році проти надання ПДЧ Україні (Плану дій щодо членства в НАТО)
виступила, в тому числі, Німеччина. Наскільки великою була роль у цьому Росії —
інше питання. Факт залишається фактом.
«Я не бачу в цих словах нічого нового, — коментує
«Дню» кореспондент Die Welt у Польщі та Україні Герхард Гнаук. — Інтонація, в
принципі, така ж, як і раніше. Уряд у Берліні не говорить чітко, чи є для нього
асоціація України з ЄС питанням стратегічно важливим чи ні. З іншого боку, мені
здається, що помилування Тимошенко переважило б ваги в цьому процесі однозначно
і остаточно — на «плюс». На даний момент, мене більше турбує, чому в практичних
питаннях немає прогресу: чому відкладається підписання договору між Києвом,
Deutsche Bank і фірмою «Ferrostaal» щодо модернізації української ГТС».
Прем’єр-міністр Естонії Андрус Ансіп був більш
оптимістичним. За його словами, Україна є важливим партнером Європейського
Союзу, тому угода про асоціацію все-таки має набрати чинності. Разом з тим, він
погодився, що перед Україною нині лежить ще «довгий шлях». «Гадаю, що критика
та підтримка не виключають одне одного, — говорить Кармо Тюйр, політолог
Тартуського університету, Естонія. — Підтримувати прагнення України на
зближення з Євросоюзом потрібно. А критикувати можна і потрібно тоді, коли щось
не зроблено, чи зроблено неправильно. У цьому смислі пані Меркель вказує на
цілком конкретні проблеми — з демократією, правами людини, політичними
процесами. Пані Меркель сміливий політик, який не боїться говорити те, що вона
думає».
Безумовно, успіх євроінтеграції залежить від самої
України. Від домашньої роботи як влади, так і опозиції. Але не тільки. В
умовах, коли українсько-російські відносини є непростими, коли Кремль
намагається затягнути Україну в орбіту Митного союзу, використовуючи газові
важелі впливу, критика з боку Європи, тим більше, Німеччини (велика країна —
велика відповідальність), навряд чи піде на користь Україні. В цьому питанні
наша країна потребує підтримки, а не критики.
«Слова Меркель про нищівний стан нашої системи
правосуддя слушні, — пише у блозі на «Українській правді» директор Інституту
світової політики Альона Гетьманчук. — Але варто, як на мене визначитись: є
більше шансів вирішувати ці проблеми, маючи хоч якийсь зовнішній важіль з боку
ЄС, чи продовжуючи змагатись з Лукашенком та Путіним, хто засадить крутішого
опонента?... Мене дивує інше — і Меркель, і Поттерінг розповідають, як
Німеччина зацікавлена в зближенні України з Євросоюзом. Поттерінг у своєму
інтерв’ю навіть зізнався, що бачить Україну, Молдову та Грузію у
далекостроковій перспективі членом ЄС. Але хіба існує на сьогодні у Євросоюзу
кращий інструмент для зближення з Україною, ніж Угода про асоціацію? ... Угода
про асоціацію — це тільки інструмент. Але цей інструмент може дати Україні
більше, ніж аморфна європейська перспектива. Він може дати реальні зміни. Він
може перемістити Україну в світових політичних й інвестиційних розкладах з
категорії «Росія плюс» до категорії «Євросоюз плюс».
Іван КАПСАМУН, Ігор САМОКИШ, «День»
Немає коментарів:
Дописати коментар