- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 29 березня 2013 р.

Чим небезпечний Сфінкс?



Геннадій Іванущенко

Своєю непорушністю й незворушністю. Він – репрезентує минуле. Не так історичне, як психологічне, нав’язане в попередні віки брутальністю і підступом своїм підданим…

Їх доля – з покоління в покоління розбудовувати свою тюрму «вірною службою», підкріплюючи історичну неправду про право імперії на володіння нашими душами, нашим минулим і майбутнім.

«За роком рік росте твоя тюрма,
за роком рік підмур'я в землю грузне,
і за твоїм жалінням заскорузлим,
за безголів'ям — просвітку нема». (В.Стус)

Це право «обґрунтоване» безліччю історичних міфів: про «собіратєльство русскіх зємєль», а, отже, право на спадщину Русі, про «ісконность» їхнього і тільки їхнього (!) православ’я. А ще – «боговибраність» московського народу. Свого часу Кремль потурбувався, щоб образ «народа-богоносца» набув саме таких – монументальних рис.

Сфінкс… Він уособлює імперію у всіх її іпостасях: від Петра до Путіна.

Він магнетизує своїм поглядом (у якому – століття імперської псевдонауки й пропаганди) наше майбутнє. Небагато знаходилося сміливців, хто б на широкому історичному матеріалі розібрав його «на запчастини» і довів облудність міфів, на які опирається велич сфінкса.

Одним з таких був Василь Косаренко-Косаревич, автор книги «Московський сфінкс». Свого часу він виправляв Пруську Державну Бібліотеку, коли вона трактувала Україну як «Південну Росію», а українську мову, як «малоросійський діалект». За це його запроторили до нацистських концтаборів: «Третій Рейх» як і «Третій Рим» не міг допустити підриву «устоїв». Навіть чужих…

Після війни, 1957 року в Нью-Йорку виходить його дослідження «Московський сфінкс (міф і сила в образі Сходу Європи)». Матеріали до нього автор збирав усе життя. Матеріали до цієї теми можна збирати і нині, коли «русскій мір» перейшов у наступ. Тому це книга не стільки про минуле, скільки про майбутнє. Перевидана у 2012 році Українською Видавничою спілкою ім. Юрія Липи за фінансового сприяння Осипа Довбуша (Лестер, Англія) вона дасть відповіді на багато запитань. Наукові відповіді.

Вони й допоможуть «розмагнітити» погляд Московського сфінкса і подолати страх.


Немає коментарів:

Дописати коментар