Закупівлі в тіні. Перші цифри

Через півроку після виведення з під дії закону закупівель державних підприємств вже з цифрами про апетити корупціонерів. В тінь виведено половину грошей: лише за два місяці ми не побачили 66 мільярдів. FAQ щодо законопроекту 9634.

Минулого літа злодії з уряду домовились з парламентськими шахраями про прийняття законопроекту 9634, яким вивели з під дії закону про державні закупівлі тендери держпідприємств, що проводяться коштом самих держпідприємств.

Тоді «Наші Гроші» прогнозували, що в тінь буде виведено купу мільярдів. Зараз ми можемо вже на цифрах продемонструвати розміри цієї купи, а також наслідки цієї афери.

Скільки грошей пішло в тінь?

Ми порівняли обсяги тендерів, дані про які були опубліковано в «Віснику державних закупівель» в січні-лютому 2013 і 2012 років. Маємо падіння рівно у два рази – зі 133 млрд грн. минулого року до 66 млрд грн. зараз. Причому ці два місяці дуже показові. Минулого року в січні-лютому через тендери пройшла чверть від річного обсягу держзакупівель 520,20 млрд грн.

 Хто перестав показувати свої тендери?

Головні розтратники залишились в зоні видимості: виводок компаній «Нафтогазу», закупівельний підрозділ «Укрзалізниці», «Енергоатом». Залишились навіть енергетичні підприємства, які минулого року скупив Рінат Ахметов: «Київенерго», «Західенерго», «Крименерго», «Дніпроенерго».

Разом з тим зникла купа більш мілких, однак не менш важливих замовників.

Наприклад, ми більше не бачимо тендерів «Київміськбуду». А вони були дуже показові – то за пінополістирол знайдуть привід переплатити, то на протипожежному обладнанні витратять побільше, то за страховку переплатять в 30 разів. Навіть дешеву теплоізоляцію від Гереги не захотіли купувати. А бетон на 200 мільйонів, дорожчий майже у два рази від дилерського прайсу? А реклама на біг-бордах за мільйон доларів?

А скільки мільярдів «Київміськбуд», віджатий новою владою у Черновецького, роздав новим «прокладкам» на будівництво житла в столиці?!

Та що тут гадати: з січня по серпень 2012 року «Київміськбуд» провів тендери на 3,26 млрд грн. Чому по серпень? А тому що 1 серпня Янукович підписав закон про виведення держпідприємств в тінь, і «Київміськбуд» з радістю пішов за куліси, щоб більше не повертатись. І таких тіньовиків купа.

Хоч «Укрзалізничпостач» (закупівельний підрозділ «Укрзалізниці») і залишився на світлі, але держпідприємства «Укрзалізниці» зникли. Наприклад «Дарницький вагоноремонтний завод» зробив ручкою тендерним процедурам і з ним пішло 3,37 млрд грн. річного обсягу закупівель. З цієї суми, нагадаємо, 2,57 млрд грн. пішло двом фірмам – «Прем’єр Лізінг» і «ТД «Укртранс», засновані в лігвищі Януковича-Пригодського.

Чому погана тінь?

Та візьмемо хоча б вищенаведені прикладі.

«Київміськбуд» – один з основних забудовників Києва. Можна сказати, що він фактично формує ціну на житло в столиці. Тож якщо він формує цю ціну, закладаючи в неї різноманітні переплати, то про яке здешевлення квартир для пересічних громадян може йти мова? Звісно, ми не хочемо перебільшувати можливості впливу громадськості, але в історії є купа прикладів по відміні корупційних тендерів (згадайте хоча б «кілочки Юри Єнакіївського», за які держава після розголосу в ЗМІ так і не заплатила «кіпріотам» із прикиївського села 5 мільярдів гривень). Однак коли «Київміськбуд» пішов у тінь, то тепер взагалі немає можливості вплинути на ситуацію.

В свою чергу «Укрзалізниця» постійно жаліється, що у неї немає грошей на те, на се (хоча на пришелепкуваті «Хюндаї» вистачає). Тому ми постійно чуємо про закриття збиткових приміських маршрутів та маємо постійне подорожчання квитків. А якби залізничники не переплачували блатним «прокладкам»? Але тепер і цього не видно.

Чи є можливість щось змінити?

Є законопроект №2207, він зареєстрований в Верховній Раді в лютому цього року представниками трьох опозиційних фракцій. Він коротенький і суть його проста як сокира: держпідприємства можуть і далі не проводити тендери, але мають публікувати дані про те що вони купили, у кого і по чому.

Звісно, така проста річ не могла не викликати спротиву. «Комерсант-Україна» провів невеличке опитування і ось які відмазки з’явились на світ божий.

1) «Якби мова йшла про державних коштах, тоді в цьому є сенс. Але коли підприємство витрачає власні гроші, кому яке діло, як воно це робить. У конкурентів в такому випадку з’явиться можливість відслідковувати, хто і які суми витрачає, а хто є контрагентом», – вважає в.о. президента Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств В’ячеслав Биковець.

Від «НГ»: Нам є діло до того, як державне підприємство витрачає власні кошти – дивись вище про «Київміськбуд». Тому вага суспільної значимості інформації про тендери, на наш погляд, значно вища від «комерційної таємниці»

2) «Є поняття виробничої необхідності: навіщо бізнесу звітувати, яку деталь і для чого він купив за свої кошти? А якщо закордонні компанії будуть читати ці звіти, вони зможуть визначити технологічний цикл підприємства, а це вже безпека країни в цілому», – вважає перший заступник голови Українського союзу промисловців і підприємців Сергія Прохорова.

Від «НГ»: Про конкурентів і закордонні компанії краще взагалі не згадувати. До середини 2012 року всі могли дивитись на ці закупівлі багато років поспіль. І щось не було чутно, що через витік у «ВДЗ» Китай вкрав у нас якусь технологію, або росіяни знайшли діру в національній безпеці України.

3) Норма про повне оприлюднення даних про закупівлі, на думку Прохорова, це ще і прояв недовіри до найнятому державою керівнику держкомпанії.

Від «НГ»: А чому ми маємо беззастережно довіряти, наприклад, директору «Дарницького вагоноремонтного заводу» Сергію Соніну, який до призначення у 2011 році працював у структурах Ахметова, а після його призначення «ДВРЗ» почав роздавати мільярди фірмам Януковича-Пригодського? Давайте будемо довіряти, але перевіряти. А не сидіти біля розбитого корита, чекаючи, коли Україна стане повним банкрутом. Разом із своїми «секретами» і «технологічними циклами».

Юрій Ніколов, «Наші Гроші»