ГЕБІСТИ ТА ПІДКОНТРОЛЬНІ ЇМ ПСИХІЧНО
ХВОРІ ПЕРЕТВОРЮЮТЬ БУКОВИНСЬКУ «СВОБОДУ» НА МАРІОНЕТКУ ВЛАДИ
Чим
більше поглиблюються ями на українських автошляхах, чим упевненіше просувається
країною «покращення вже сьогодні», тим радикальнішими стають погляди українців.
Навіть у традиційно більш-менш спокійних регіонах країни ВО «Свобода» набирає
все быльше прихильників. Соціологи можуть довго вовтузитися навколо теми, чому
настрої населення радикалізуються. Але вже неозброєним оком видно бажання
народу якнайскоріше побачити в Україні хоч якісь зміни. Бо покращувати вже,
здається, далі нікуди… «Свобода» на Буковині ніколи не була лідером серед
політичних сил. Завдяки старанням губернатора Михайла Папієва, що вміло
«розвів» місцеву «Батьківщину» разом із рідним для чернівчан «Фронтом Змін»,
Партія регіонів перетворилася на головну політичну силу області. Та й що до
того, що настрої виборців різняться від поглядів на життя «покращувачів»? Під
час виборів населенню пропонуються політичні сили на будь-який смак. Навіть
опозиційні. Але їхні партійні структури ретельно контролюються тими ж
регіоналами. За прикладами далеко ходити не треба. В буковинській обласній
організації ВО «Свобода» виник публічний скандал, що розколов парторганізацію.
Конфлікт стався поміж авторитетним молодим лідером чернівецької міської
парторганізації Назаром Горуком та обласним партійним керманичем, депутатом
обласної ради від ВО «Свобода» Віталієм Мельничуком.
Інцидент стався наприкінці січня цього року на звітно-виборчій партійній конференції, де мав бути присутнім лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Але сталося по-іншому. Після того, як з’ясувалося, що Тягнибок не приїде на партійні збори, атмосфера різко зіпсувалася. Горук виступив із різкою критикою Мельничука, звинувативши голову обласної організації партії в розвалі її роботи, здачі партійних структур «фронтовикам», неспроможності організувати діяльність обласної організації та залучити до її фінансування місцевих бізнесменів. Жодного рішення на партійних зборах прийнято не було. Однак на найближчі тижні запланована ще одна партконференція «Свободи», де може бути переобрано обласного керівника, на посаду якого претендує, крім Мельничука, і Горук. Коли розкол у буковинський «Свободі» став очевидним, подейкують, що сам Тягнибок наполіг, щоб на час непорозумінь обласна парторганізація була керована київським куратором від політради — народним депутатом Русланом Зеликом. Але звернемо увагу на цікаву біографічну деталь, до якої нардеп-свободівець намагається не привертати уваги. Руслан Зелек є кадровим офіцером СБУ в чині полковника. Чи не дивне таке поєднання сутності націоналіста та старшого офіцера спецслужби? Належність до СБУ не завадила Зелику в 2010-2012 роках бути депутатом Івано-Франківської облради від тої ж самої «Свободи». Але справа, насамперед, не в цьому. Поміж куратором Буковини Зелеком та керівником обласної парторганізації Мельничуком склалися доволі теплі стосунки. Наполегливість та стратегічне мислення нардепа добре доповнюють образ безініціативного керівника обласної парторганізації. Але в біографії Мельничука є не менш загадкові темні плями. Виявляється, що колишній працівник заводу гумового взуття, програміст та на піку своєї бізнесової кар’єри — «челнок», що возив шоколадні батончики «Снікерс» із Москви до Чернівців, наприкінці 90-х мав певні проблеми зі здоров’ям та лікувався у психічній лікарні від шизофренії. Ця пікантна деталь, невідома широкому загалу, стала, можливо тим ключовим моментом, що визначив долю місцевої парторганізації. Припустимо, що працівник спецслужб Зелек використав інформацію про хворобу Мельничука задля встановлення контролю над ним. Принаймні, обласна парторганізація «Свободи» перетворилася на додаток до масових заходів, організованих владою. А партосередки найрадикальнішої парламентської партії України стали всіляко підігрувати «Фронту Змін», якого, в свою чергу, часто самого звинувачують у співпраці з Партією регіонів. Та чи здогадуються про це радикально налаштовані виборці Буковини? Отже, реалізована схема доволі проста та ефективна. Але від неї чомусь сильно тхне лагерною баландою.
Інцидент стався наприкінці січня цього року на звітно-виборчій партійній конференції, де мав бути присутнім лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Але сталося по-іншому. Після того, як з’ясувалося, що Тягнибок не приїде на партійні збори, атмосфера різко зіпсувалася. Горук виступив із різкою критикою Мельничука, звинувативши голову обласної організації партії в розвалі її роботи, здачі партійних структур «фронтовикам», неспроможності організувати діяльність обласної організації та залучити до її фінансування місцевих бізнесменів. Жодного рішення на партійних зборах прийнято не було. Однак на найближчі тижні запланована ще одна партконференція «Свободи», де може бути переобрано обласного керівника, на посаду якого претендує, крім Мельничука, і Горук. Коли розкол у буковинський «Свободі» став очевидним, подейкують, що сам Тягнибок наполіг, щоб на час непорозумінь обласна парторганізація була керована київським куратором від політради — народним депутатом Русланом Зеликом. Але звернемо увагу на цікаву біографічну деталь, до якої нардеп-свободівець намагається не привертати уваги. Руслан Зелек є кадровим офіцером СБУ в чині полковника. Чи не дивне таке поєднання сутності націоналіста та старшого офіцера спецслужби? Належність до СБУ не завадила Зелику в 2010-2012 роках бути депутатом Івано-Франківської облради від тої ж самої «Свободи». Але справа, насамперед, не в цьому. Поміж куратором Буковини Зелеком та керівником обласної парторганізації Мельничуком склалися доволі теплі стосунки. Наполегливість та стратегічне мислення нардепа добре доповнюють образ безініціативного керівника обласної парторганізації. Але в біографії Мельничука є не менш загадкові темні плями. Виявляється, що колишній працівник заводу гумового взуття, програміст та на піку своєї бізнесової кар’єри — «челнок», що возив шоколадні батончики «Снікерс» із Москви до Чернівців, наприкінці 90-х мав певні проблеми зі здоров’ям та лікувався у психічній лікарні від шизофренії. Ця пікантна деталь, невідома широкому загалу, стала, можливо тим ключовим моментом, що визначив долю місцевої парторганізації. Припустимо, що працівник спецслужб Зелек використав інформацію про хворобу Мельничука задля встановлення контролю над ним. Принаймні, обласна парторганізація «Свободи» перетворилася на додаток до масових заходів, організованих владою. А партосередки найрадикальнішої парламентської партії України стали всіляко підігрувати «Фронту Змін», якого, в свою чергу, часто самого звинувачують у співпраці з Партією регіонів. Та чи здогадуються про це радикально налаштовані виборці Буковини? Отже, реалізована схема доволі проста та ефективна. Але від неї чомусь сильно тхне лагерною баландою.
Немає коментарів:
Дописати коментар