Одне з найпоширеніших упереджень
– мовляв поблажливість щодо мігрантів, активний антирасизм, позитивна
дискримінація тощо – відповідають “європейській гуманістичній традиції”. Ніби
то “права людини”, незаконно приписані цій гуманістичній традиції, протистоять
небезпекам тиранії і фашизму, які несуть у собі доктрини національної або
етнічної преференції. Насправді відбулася незаконне привласнення традиції.
“Права людини” – це не більше ніж спотворена подоба класичного гуманізму. Якраз
навпаки – класичний, особливо еллінський гуманізм захищав поліс (місто-державу)
як однорідну етнічну єдність. Мультиетнічний гуманітаризм навпаки прямо
протистоїть еллінсько-європейській демократичній традиції, сприяючи тим самим
соціальній дисгармонії та деспотизму.
Заслуга праць Гуртка “Нація і
Гуманізм” під проводом Іво Бло, та головно досліджень, які останній присвятив
Аристотелю, – полягає у тому, що було продемонстровано, що корені
давньогрецької демократії та політичної філософії спиралися на поняттях
первісної однорідності поліса та строгого розрізнення між громадянами та
метеками, іноземцями. У своїй “Політиці” Аристотель розглядає таке модне в
сучасній космополітичній ідеології поняття “апатрид”, яке позначає абстрактного
індивіда і вигнанця, який має право влаштовуватися там, де йому здається
кращим.
“Поліс є частиною природних
речей, і людина за своєю природою – політична тварина. Людина без батьківщини
це деградована істота, тобто істота поза людськими нормами. Таких ганьбив Гомер,
кажучи: “Без роду, без племені, поза законом, без вогнища”, – доводив грецький
філософ. У класичній афінській демократії не існувало прямого податку, оскільки
він вважався притаманним для тиранії, однак “метеки” (іноземці, що живуть поряд
– вираз який не був зневажливим) сплачували цей податок, як ціну за дозвіл жити
у державі. Політика, абсолютно протилежна сучасній, яка приваблює іноземців
соціальною допомогою та пільгами, відмовляючи у них громадянам.
Повага греків до законів поліса
несумісна як із всезагальною декларацією прав абстрактної людини, так і з
постійним порушенням гуманітаризмом законів (французької) Республіки через
адміністративне сприяння нелегалам чи відмову депортувати злочинців; це складає
акт тиранії щодо громадян і демократичного законодавства.
Перикл, якого не можливо
запідозрити у прафашизмі, зміцнив в Афінах уявлення, яке вважається сьогодні
диявольським – національна преференція чи, точніше етнічна преференція.
Відхиливши усяке правове поняття грунту (за яким афінянином вважався той, хто
народився в Афінах), він посилив право крові. Він провів через голосування
закон, згідно з яким афінянином може бути лише той, обоє батьків якого були
афінськими громадянами. У той самий час сіракузькі тирани відомі тим, що вони
використовували право грунту для масової натуралізації іноземців, аби розчинити
ними автохтонний народ і знищити будь-яку демократію. Те саме, що відбувається
нині. Якби Перикл зустрівся в уявному діалозі з теперішніми європейськими
керівниками імміграціоністів, він вважав би їх, ймовірно, підручними тиранів.
Греки винайшли поняття філія
(philia), так переконливо визначеного на колоквіумі Жан-Марі Ле Пеном: “Це
братерство, ієрархізована прихильність, різновид дружби, що об’єднувала
громадян між собою, узгоджувало з природнім порядком. Вона здійснювалася у
першу чергу всередині сім’ї, потім відносно друзів, потім співвітчизників.
Згідно Аристотеля “очевидно, що краще проводити день з друзями і добрими
людьми, аніж з іноземцями і першими стрічними””.
Еллінська “philia” є гуманістичною, тому що
вона не егалітарна, ієрархізована, природовідповідна. Я віддаю перевагу моєму
брату по-крові перед іноземцем, але це не означає, що я збираюся чинити зло
мирним іноземцям. І він чинитиме так само щодо мене у своїй спільноті, своїй
країні. Елітарний гуманізм дотримується природного порядку; він не бреше. Бреше
егалітарний і утопічний гуманітаризм. Він прямує до тиранії, до пекла дорогою,
мощеною благими намірами. Це тиранія, яку ми ризикуємо незабаром отримати у
відповідь на можливий вибух етнічної війни…
Гійом Фай
Джерело: http://rid.org.ua/?p=968
Немає коментарів:
Дописати коментар