Оприлюднені
10 січня ЗМІ події на згаданій вище шахті мене не здивували. Вони були
очікуваними. Очікуваними, бо попри чисельні заяви урядовців про «покращання»
життя громадян України переважна більшість їх не відчула. Особливо, працюючих.
Доказом цьому став протест шахтарів. Текст звернення профспілки НПГС до
власника ДПЕК Ріната Ахметова, (яка нещодавно взяла холдинг «Свердловантрацит»
в концесію) та влади, викладеного і невдовзі кимось вилученого з мережі Фейсбук
не тільки вражає а й насторожує. Насторожує, бо в ньому йде мова про перетворення в шахтарського містечка на
концентраційний табір з крематорієм. Безумовно, що це алегорія. Однак в
зверненні наведено приклади як вже вчинених дій, так і намірів власника і надалі
нахабно та цинічно порушувати вимоги чинного законодавства (так само, як їх
порушували в минулому столітті гітлерівці в концентраційних таборах). Мова йде
про звільнення профспілкових активістів, встановленні в поки ще не підписаному
колективному договорі занижених тарифних ставок, (що неминуче призведе до
зниження заробітної плати), та обмеження соціальних гарантій. Окрім того,
адміністрація холдингу під приводом реорганізації має намір значно скоротити
чисельність працюючих містоутворюючих підприємств, що може призвести до значного
погіршення умов життя не тільки членів трудового колективу а й регіону в цілому,
до того ж одночасно збільшить навантаження на соціаальні фонди та зменшить
надходження до Державного та місцевого бюджетів. Скорочення робочих місць
безсумнівно збільшить прибутки ДПЕК. При
цьому такі дії власника ДПЕК нестимуть загрозу енергетичній безпеці України, бо
5 шахт холдингу за моєю оцінкою
видобувають приблизно 5% енергетичного вугілля. Ця обставина є доказом
порушення власником та посадовими особами холдингу вимог чинної Конституції
України. На моє переконання, такі їх дії мають ознаки карного злочину не тільки
з боку власника ДПЕК але й посадових осіб від губернатора до Президента країни.
Саме їх бездіяльність дозволяє власнику не тільки порушувати права громадян але
й створювати загрозу енергетичній безпеці країни. А вони, посадовці, до речі,
отримують зарплату за рахунок податків, у т.ч. сплачених шахтарями цього
холдингу.
Разом з тим є і інші винуватці
беззаконня. Ними без сумніву є очільники іншої більш чисельної в холдингу
профспілки ППВП, один з лідерів якої в інтерв’ю
телеканалу «Україна» 10 січня замість підтримки справедливих вимог НПГС
заявив, що їх колеги малочисельні і взагалі їх ніхто не знає. Останнє виявилось
відвертою брехнею, бо навіть я, знаходячись 6 років на пенсії, дуже часто бачу
в соцмережі Фейсбук цікаву та актуальну інформацію лідера НПГС Костянтина
Ільченка чого я не можу сказати про його колегу з ППВП. Доказом актуальності та
важливості викладеної Костянтином Ільченко інформації стало те, що через кілька
годин після її появи в соцмережі вона для користувачів стала недоступною. Дуже
прикро, що переважна більшість ЗМІ цій події взагалі не надала уваги. Не
омину-ли цю подію увагою нардепи від «Свободи», але їх дії через відсутність
знань про специфіку видобутку вугілля були непрофесійними і, принаймні, в очах
моїх товаришів, які колись працювали у вугільній промисловості, виглядали
комічно і бажаного шахтарями ефекту не принесли. Не менш прикрим є той факт, що
велика кількість шахтарів холдингу платить з власної кишені зарплату недолугим
лідерам ППВП, бездіяльність яких веде до погіршення життя їх самих. Було б
доречним після такої заяви лідерів ППВП провести позачергову конференцію і
звільни-ти їх з займаних посад, бо залишати їх небезпечно не тільки для самих
шахта-рів та регіону їх проживання але й країни в цілому.
Одночасно було б доречним мешканцям
регіону не тільки публічно заявити про свою підтримку справедливих та законних
вимог НПГС але й підтримати конкпетними діями. Найкраще було б якби такі заяви
зробили жінки в присутності своїх дітей на території підприємств холдингу.
Підтримати вимоги НПГС повинні також його колишні працівники. Така підтримка
може достатньо швидко витверезити порушників чинного законодавства.
Підводячи підсумок, вважаю констатувати
наступне:
1. Чинна влада, нехтуючи інтересами
громадян і держави, дбає тільки про
інтереси
олігархічних кланів і на цій підставі є злочинною.
2. Злочинцями є лідери профспілок, які
зраджуючи інтереси своїх членів,
несуть
загрозу не тільки мешканцям шахтарських населених пунктів, але й державі в
цілому. На цій підставі вони підлягають негайній заміні на патріотичних.
3. Населенню не варто чекати від
корумпованої влади турботи про людей.
4. Гучні заяви різних політологів та
журналістів про відсутність в країні ліде-рів, здатних організувати боротьбу
проти злочинної влади є нісенітницею. Натомість правдою є відсутність про них
інформації через ЗМІ національного масштабу, які належать і контролюються
олігархами.
5. Події на шахті «Красний партизан»
без сумніву є ознакою вибуху протесаного настрою, який за певної підтримки
населення може призвести до відсторонення від влади представників злочинних
олігархічних кланів.
Леонід Тартасюк, член правління ГО «Товариство
інвалідів праці «Павлоградвугілля»
11 січня 2013 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар