1 січня. Новий 2013 рік. Медична
частина Березанської виправної колонії. Вязні святкують Новий рік. Дивляться
попсові концерти і дебільні американські різдвяні комедії по телевізору.
Поїдають тортики та іншу смакоту передану рідними. Я не дивлюся телевізора.
Бережу свій мозок. Я лежу на нарі і перечитую Макіавелі. Час від часу я
відриваюсь від книги і мій погляд зупиняеться на маленькому портретику Степана
Андрійовича Бандери, що стоїть на тумбочці поруч з моєю нарою. Йому вже 104
роки.
Цей портретик Бандери дружина
передала мені випадково. В перші дні після арешту передаючи мені одяг дружина
перебуваючи в шоковому стані не перевіряла кишені. І одного разу з кишені
джинсів я й витягнув цей портрет. Напередодні арешту один з колег по роботі привіз
мені його в якості сувеніра зі Львова де перебував у відряджені. Тоді я поклав
його до кишені і ось він зі мною в тюрьмі. Стоїть чи висить цей портрет Бандери
на найвиднішому місці в камері де мене утримують. І так було завжди. Портрет
Бандери подорожуе зі мною з камери в камеру. З СІЗО СБУ до Лукянівського СІЗО і
далі в підвал Березанської колонії.
В’язні з цікавістю ставляться до
постаті Степана Андрійовича і мені десятки разів доводилось переповідати
біографію Провідника. Наглядачі бояться Бандеру обходячи3 під час шмонів його
портрет стороною.
Бути бандерівцем, націоналістом у
вязниці не просто. Треба відстоювати свої націоналістичні переконання. І інколи
не тільки словом… Нещодавно один з вязнів кавказців почав обливати брудом
націоналістів. Робив він це провокуючи до конфлікту одного з юних вязнів
націоналістів. Робилось це публічно з метою опустити націоналіста перед
співкамерниками. Реакція юнака націоналіста була по бандерівські миттєвою.
Кавказець недорахувався декількох зубів а авторитет націоналістів у вязницях
виріс у рази. Іншу історію розповів мені мій побратим Сполох. В одній з камер
Лукянівського СІЗО він зустрів колишнього члена однієї з українських
націоналістичних організацій. У вязниці він зрікся своїх переконань і в камері
шестерив перед злодіями грузинами доппагаючи їм колоти наркотики. Тіло цього
відступника було вкрито націоналістичними татуюваннями. І чесно кажучи в мене
виникло бажання при зустрічі викремсати ножем ці татуювання. Зраду толерувати
не можна. Саме Бандера своїм життєвим шляхом нас вчить як вчиняти з ворогами та
зрадниками.
Своєю мужньою поведінкою на
Львівському та Варшавському процесах Степан Бандера дав особистий приклад як
націоналіст мае себе поводити перед окупаційним судом. Він з мужністю сприйняв
смертний вирок. Бандера продовжував боротьбу і в увязнені. Його не зламали ані
польські, ані німецькі тюрми і концтабори. І саме тому Бандера був, є і завжди
буде не тільки символом революційної боротьби а й прикладом незламності для
всіх вязнів націоналістів.
Вдивляюсь в портрет Бандери і
розумію, що все, що там загратами являється псевдоукраїнською державою і немае
абсолютно ніякого відношення до Провідника. В цій псевдоукраїнській державі
Бандера обовязково сидів би у вязниці. Його обовязково звинуватили б у тероризмі
і створенні терористичної організації.
Особисто я задоволений, що
окупаційний суд забрав у Бандери званя Герой України. Не місце Провіднику серед
засух, табачніков та інших в більшості своїй аферистів та українофобів яким це
звання наприсвоювали. Псевдоукраїнській державі герой Бандера не потрібен, а
для українців Бандера був, є і завжди буде Героєм і Провідником української
Нації.
Ігор Мосійчук, Березанська
колонія №95
Немає коментарів:
Дописати коментар