Далекого 1929 року від
27 Січня до 3 Лютого у Відні відбувався Перший Конгрес Українських
Націоналістів. Результатом стало об'єднання багатьох розрізнених
націоналістичних організацій в одну потужну Організацію Українських
Націоналістів.
Завдяки цьому постала українська
Сила, котра спромоглася знешкодити джерело задавненої хвороби українських
визвольних змагань «отаманщини». А отже – ліквідувала проблему розпорошення
сил, а також, що не менш важливо, різнотлумачень в ідейній, державотворчій,
стратегічній, тактичній площинах українського національно-визвольного руху;
диференціювала завдання різних за характером і можливостями націоналістичних
течій і звела їх до єдиного русла боротьби за Українську Соборну Самостійну
Державу.
Це уможливило розширення фронту
боротьби і призвело до значного усунення ідейної та політичної дезорієнтації
українського суспільства, оскільки окреслилась одна спільна Мета, з’явився один
авторитетний Провід.
Саме цього і бракує, на наше переконання, дню
нинішньому. Коли окупаційний режим, очолюваний чужинцями, нищить усе українське
незгірш за режими, що панували в Україні до цього часу.
"Створення ОУН відбулося в
той важкий час, коли перспективи української справи виглядали малообнадійливими.
...українські суспільно-політичні і громадські організації у переважній
більшості, за винятком Української військової організації (УВО), схилялися до
легальної діяльності на засадах парламентаризму, що нерідко набувало форм
фактичної співпраці з чужими режимами на українських землях.", – пише
відомий дослідник Анатолій Кентій, в праці «Від УВО до ОУН».
Дехто сьогодні стверджує, що часи
змінилися, а отже, засади і практика боротьби ОУН є застарілими в нових
реаліях. А окупанти мислять по-іншому: «старі» перевірені часом методи нищення
українства для них є завжди актуальними і дієвими. Чи МВСУ не діє методами
НКВС? Чи Могильов не діяв методами Пєрацького? Чи Табачнік не діє методами
міністра освіти довоєнної Польщі С. Грабовського, зусиллями якого українські
школи були перетворені на польсько-українські з перевагою польської мови? Отже,
«утилізатори» чину ОУН, так виходить, вводять в оману і знезброюють український
народ супроти агресорів.
Як бачимо, вода літ спливає, а
загарбники і нерозуміння ситуації тими, хто проголошує себе рятівниками нації,
все залишаються загатою на шляху українського національного самоутвердження.
Нині, як і в двадцятому столітті, життєво необхідною є відмова від партійних,
лідерських чи організаційних амбіцій окремих сил – заради добра спільної
української справи. Себто потреба переходу від «партійної» до державницької
свідомості, від партійно-кланових до орденських форм боротьби (на прикладі
ОУН), не втрачає своєї значущості.
Орден Української Надії – єдина
сила, здатна очолити всеохопну боротьбу українців за своє право Бути на своїй
землі «господарями своєї волі і долі» і привести українську націю до остаточної
перемоги. А Українська Соборна Самостійна Держава – єдина запорука українського
повноцінного Буття в часі і просторі.
Слава ОУН! Слава Героям!
Віктор СЕРДУЛЕЦЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар