- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

пʼятниця, 20 липня 2012 р.

А ЖИТТЯ ВСЕ ПОКРАЩУЄТЬСЯ....

Зараз ми живемо в бурхливий час розвитку нових технологій. Кожного дня дізнаємося про нові винаходи, відкриття. За останні 100 років світ дуже швидко почав розвиватися у самих різних напрямках, здебільшого, цей розвиток спрямований на те, щоб люди отримували все більше благ для життя і від життя.
В країнах Європи, куди ми так прагнемо потрапити, влада створює найкращі умови для життя своїх громадян, в нас – «трішки» інша ситуація, наша влада поставила за мету зробити найгірші умови для життя своїх людей, цей проект вони, напевно – жартома, назвали «покращення».
Я вам зараз, на конкретних прикладах, розповім про «покращення» в моєму селі та в моєму житті.
Я живу не в пустелі і не в тропіках, але іноді виникає схоже відчуття, а все через те, що в нас у селі майже немає води. Проблема в тому, що воду подають не регулярно, та на досить короткий час, особливо в літню пору року. Іноді її немає цілий день, а часом – й по декілька днів. В кожного селянина вдома стоять набрані ванни, відра, бідони з водою. Знаєте, складається враження, що хтось з нами грає в гру «встигнуть чи не встигнуть». Гра полягає в тому, що дійова особа, котра знаходиться біля пульта подачі води, вмикає воду в будь-який час доби настільки, наскільки йому заманеться, а ми, мешканці села, повинні в цей час встигнути приготувати їсти, помитися, помити посуд і т. п.
Людям, котрі живуть у власних будинках, не так як мені в квартирі, простіше – вони можуть зробити автономне водопостачання від криниці. Взагалі, гра весела, чим вище знаходиться ваше житло, тим веселіше вам грати, тому що до 4-5 поверхів вода майже не доходить, а якщо й доходить, то з крана тече тоненький струмінь, люди з верхніх поверхів ходять набирати воду на перший. Особливо ця гра подобається пенсіонерам – якщо не встигають набрати води, то сидять без води, вони, на відміну від мене, не можуть сходити навіть до найближчої криниці (500м.).
Як казав товариш СТАЛІН: «ЖІТЬ СТАЛО ХАРАШО, ЖИТЬ СТАЛО ВЄСЄЛЄЙ».
Схоже, люди не розуміють, що вирішення цієї проблеми знаходиться в їхніх руках. І чому вони такі недалекоглядні?
Батько розповідає про випадок на виборах:
«Йдемо з Славіком після виборів додому, коли мені на зустріч Сашко, колишній однокласник. Я йому:
- Ну що, Сашко ти вже проголосував?
- Ні, тільки йду, а ви – вже? За кого?
- Так, проголосували. Там он біля школи стоїть машина (вибори відбувалися в приміщенні школи), в ній сидять «регіони», дають по 50 гривень за голос, ми з Славком вже проголосували, зараз ідемо в бар. Біжи голосуй і давай до нас»
Звичайно, то був жарт, мій батько свідомий українець, він ніколи не відав би свій голос за регіоналів, тим більше – за гроші.
Олександр, однак, повірив і був дуже розчарований, коли йому людина з тієї машини сказала, що тут гроші не дають. Сказали, що над ним мабуть просто хтось пожартував, або ж направили не до тієї машини.
Хочу сказати, що ця особа не алкоголік, не наркоман, нормальний чоловік, котрий працює, має родину та й взагалі – в селі вважається, що він живе заможно... На превеликий жаль, це типова ситуація для України.
В нашому селі не працює вже років з вісім котельня, але від неї користі було не багато, батареї в оселях були ледве теплі, обігріти квартиру ніяк не могли. Тому люди почали встановлювати автономне опалення. Вже мабуть у третини власників квартир стоїть автономне опалення, але це задоволення зовсім не з дешевих. Всі інші мешканці просто не вимикають газові плити, які працюють цілодобово, але нагрівають нормально лише кухню, в інших кімнатах змушені ставити електричні обігрівачі. Але це допомагає просто не замерзнути, сплять люди як «бомжі», тобто одягнені. Це просто таке в нас «ПОКРАЩЕННЯ». Я вражений, що досі в нас ще не було вибухів через недбалість (Слава Богу!).... щастить людям.
Але якщо навіть ви й зробили собі автономне опалення, то це не означає що будете жити в теплі, адже щоб отримати бажану температуру в двохкімнатній квартирі, потрібно в місяць платити близько 500 грн., за це звичайно потрібно подякувати Ґаранту ВСІЄЇ УКРАЇНИ ВІКТОРУ ФЕДОРОВИЧУ ЯНУЧАРУ, за його угоду про газ... При «антинародній» діяльності «папєрєдніків» (за яку дехто з них зараз сидить за ґратами) жилося все ж тепліше, та й по кишені сильно не било. ВИДНО – ПРЕЗИДЕНТ ЗА НАРОД ДУМАЄ, «ЧУЄ КОЖНОГО», якби ж він тільки почув, ЩО ми про нього думаємо... Ех...поганий у Фйодоровича слух.
Школу також перевели на автономне опалення, але через брак коштів у школи, школярі змушені сидіти на уроках в курточках та рукавицях. В морози батьки просто не відпускають дітей до школи, велика вірогідність захворіти, а ліки зараз коштують не малі гроші. Дешевше просто відсидіти морози вдома, а потім купити лікарняний. Про отримання в таких умовах належних знань – і мови бути не може.
Найскрутніше від цього всього нашим пенсіонерам. Щоб провести автономне опалення, потрібно близько 6-7 тисяч гривень, ну й щомісячна оплата, додамо й інші комунальні послуги. Наші пенсіонери всі «сидять на таблетках», про ціну ліків нагадувати не потрібно. Ну й щоб хоч якось жити – потрібно просто щось їсти.
А скільки в нас коштують харчі??? Візьмемо, наприклад, УКРАЇНСЬКИЙ ХЛІБ, найдешевша хлібина зараз в магазині коштує 3.75 ...Невже ми живемо в Африці? По телевізору кожен рік чую, що в нас рекордно великі врожаї пшениці, відповідно – повинні бути низькі ціни, але виходить навпаки - з кожним роком ціна стає більша та більша.
Я починаю говорити, як «рождьонний в СССР»: «Пам'ятаю, як хліб «керпичик» коштував 90 копійок, уявіть собі – лише 90 копійок». Так і хліб був – як хліб, а зараз розріжеш хлібину, а вона всередині – сіра. Запитую в магазині: «А з якого борошна цей хліб випікають?» І чую у відповідь: «Вищий ҐАТУНОК». І що вони туди підмішують, щоб отримати більший прибуток? Напевно так воно і виглядає, те ПОКРАЩЕННЯ».
Влада використовує принцип існування більшості людей, а саме принцип «Хліба і видовищ». І якщо з другим можновладці ще якось справляються, ось був, наприклад, нещодавно «Євро-2012», то з першим – починаються проблеми. Я раніше не розумів пенсіонерів, щодо їх «вибору на виборах», але тепер думаю, що вони, найімовірніше, з кожним роком стають все більш СЕНТИМЕНТАЛЬНІШІ. Їм принесуть стандартний «набір агітатора» (цукерки, гречка, цукор - хоча набори бувають різні, в залежності від фантазії та скупості агітатора) й банальну листівочку з НАГЛОЮ МОРДЯКОЮ Я… (самі знаєте – кого). Запитають, як у них справи, пообіцяють все змінити на краще, люб'язно посміхнуться і все... жертва в їхніх руках.
А у зв'язку з тим, що рейтинг регіоналів сильно впав на цих виборах, вони пішли на відчайдушні вчинок – вирішили віддати людям їхні заощадження. Правда, не всі, але уявіть собі – аж по 1000 грн.!!! Цей жест щедрості мені чимось нагадує шахраїв – поки одна особа руку вам цілує та розповідає казочки, інша – з вашого будинку тихенько виносить золоті прикраси та гроші.
Ще я відчув ПОКРАЩЕННЯ від нашого «двічі несудимого» по ціні квитка в громадському транспорті. Щоб з'їздити в ближнє містечко й назад я витрачаю 20 грн. Чотири роки тому я міг за ці гроші тричі проїхатись цим рейсом, ще й решта залишилася б. На поїздку в Дніпроптетровськ і назад, витрачаю майже 40 грн. Роботи в селі немає (хоча, як я розумію, це ще один з пунктів програми ПОКРАЩЕННЯ), тому я змушений шукати заробіток у місті. Щоб знайти роботу за фахом, потрібно всюди мати як мінімум 2 роки стажу. Але як я можу мати 2 роки стажу, якщо без нього мене не беруть на роботу? Дуже цікаве запитання, хотілося б, щоб його Межигірська ВЕЛИЧНІСТЬ дала мені відповідь.
Нещодавно моя знайома написала мені повідомлення такого змісту:
«Яка цікава річ – допомагала своїй бабусі проводити на мікрорайоні соцопитування (поки – пів вулиці)... Питання не конкретні, можна сказати, що і без права вибору, з таким собі підтекстом… Та яким там підтекстом – не дурна людина зрозуміє, що то агітація практично... Цікаве питання там є: «За кого б ви проголосували?» До речі, все опитування – виключно російською. Більшість бабць - досі за ПР, трохи менше – недружньо ставляться абсолютно до всіх партій: або ж не визначились, або ж їм байдуже. І ставлять – «Другоє». Зрозуміла, що всі розчарувались в опозиційних силах, двоє були за Королевську, мотивують – аби кого нового, всі інші – в печінках...»
Я звернув увагу що невідома широкому загалу Королевська, якщо вірити соціологам, з легкістю подолає 5% бар'єр. Тому мені стало цікаво – чим це вона так сподобалася виборцям? Трішки поспілкувався з людьми і зрозумів, що... вона також «КРАСІВА» (як Янукович), та просто нова людина в політиці, «може щось й змінить». А ще цікавий факт – ті хто збирається за неї голосувати, ще вчора голосували за Федоровича, а тепер розчарувалися та шукають заміну. З огляду на цю ситуацію, регіОНАЛОВСЬКІ політтехнологи підсовують людям той самий фрукт - тільки під іншою назвою.
ВІТАЮ, ВИ ЗРОБИЛИ «ДОСТОЙНИЙ» ВИБІР, ВИ ОБРАЛИ ЗНОВУ ЯНУКОВИЧА, ТІЛЬКИ ТЕПЕР В СПІДНИЦІ. ЇЇ подальша доля - примножувати кількість тушок у владі.
Коли ж Януковича обрали президентом, стало ясно, що чогось доброго від нього – годі чекати. Але «надія вмирає останньою» – «людина котра сама вийшла з злиднів, котра відчула всі погані сторони життя на собі, котра знає про проблеми звичайних людей, може вона все-таки щось змінить». Може все таки одумався, зробив висновки... Надії тих, хто за нього голосував і на нього надіявся виявились марними. Складається враження, ніби ми всі хочемо вибратися з палаючого будинку, але на виході збилися до купи бабці і дідусі, які вибратись не дають. Залишають нас горіти та час від часу підливають бензину, щоб пожежа чого доброго сама по собі не вщухла.
На закінчення процитую жарт з соціальних мереж – пародію на одну з реклам:
- Чому ви запізнилися на роботу?
- Я снідала з Президентом.
- І ЯК????
- Зек як зек.
Ми самі винні в тому що зараз маємо, але ми ще можемо все змінити.
Артур Литвиненко

Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/07/blog-post_2064.html

Немає коментарів:

Дописати коментар