(Відгук на статтю Артура Литвиненка «Населення, чи Народ?»)
«…вторая причина или смысл существования
зла состоит в том, что Бог также и зло направляет
к добру».
Протоієрей Серафим Слободской
Давай поглянемо на ситуацію саме з цих позицій.
По-перше. Протестні акції на майданах – це лише сплеск того протестного масиву, який потужно зрушився в свідомості людей. З ким не заговориш на тему «второго язика», кожен говорить, що невже в нас немає важливіших проблем, ніж цинічна постановка питання про «захист ісчєзающєго русскаво язика».
Своїми «проффесійними» діями влада збурює хвилю цунамі, яка у відкритому океані непомітна, але проявить свою рушійну силу при підході до перешкоди.
Такою перешкодою для позитивного розвитку держави постала антинародна політика влади ПР і її сателітів.
По-друге. Етнічні росіяни, які вважають Україну своєю Батьківщиною, також обурюються діями влади, розрахованими на спричинення розколу й ворожнечі на мовному і національному ґрунтах. І це роблять не якісь міфічні екстремісти, а реальна влада!
По-третє. Вас, активних щирих патріотів, вийшло на акцію 50 душ, а в них таких не знайшлося взагалі – довелося купувати!
А потім, за деякими відомостями, декому з них недоплатили, а декого взагалі «кинули» і цим, байдужих до «мови» і «язика» людей (але небайдужих до грошей), – перетворили на своїх ворогів.
По-четверте. Люди розуміють, що влада, яка навіть отримавши величезні запозичення МВФ, через непрофесійність і злодійкуватість неспроможна зрушити економіку і підвищити соціальні стандарти життя народу, тому взялась виконувати обіцянку, яка не вимагає ні капіталовкладень, ні наявності матеріальних цінностей, які можна було би вкрасти.
Влада вкинула в наше суспільство тест на ворожість до України. (За це їм подяка).
По-п’яте. Таким чином, після відсторонення кримінально-олігархічного клану від влади, люстрація має проводитись не лише по критерію співробітництва зі злочинною владою, а й за критерієм ворожості до України і всього українського. І ті, хто дуже любить Московію (і сєйчас лікуют, что нє надо учіть тєлячью мову!), повинні бути позбавлені громадянства ненависної «нєзалєжной» України.
По-шосте. Діюча влада вважає, що вона вічна (або байдужа до майбутньої долі «русскоязичних») і намагається прийняти закон, який дозволить оним не вивчати українську мову.
А хіба ми зацікавлені в тому, щоб вони в майбутньому мали право бути присутніми у владі? (ще одна подяка).
По-сьоме. Навіть зараз, ми отримаємо право і можливість вимагати від кожного чиновника реального виконання ЗАКОНУ, тобто вживання всіх трьох мов усно і письмово, наприклад в Закарпатті, чи в Криму, та двох мов на Сході і Півдні. (Виконання Закону не є дискримінацією за політичною, національною, чи мовною ознакою – це кваліфікується, як професійна непридатність. (І ще одна подяка)).
Але навіть індивідуальні вимоги бажано супроводжувати поданням заяви до прокуратури, суду, чи у вищі владні інстанції і домагатися офіційних відповідей, які можуть стати підставою для майбутньої люстрації чи судового переслідування.
І головне. Люди прозрівають, а влада продовжує вважати їх «лохторатом». Давайте спокійно спостерігати і фіксувати, як агонізуючи, влада заплутується в павутині власних злочинів.
Переважна більшість людей, незалежно від національності, добре розуміють всю абсурдність дій влади на всіх напрямках організації діяльності суспільства і зокрема – даного законопроекту.
Ні Україні, ні нашій мові ніщо не зашкодить, якщо ми вперто, не відволікаючись на їхні провокації йтимемо до стратегічної мети – встановлення реального народовладдя.
І ми це обов’язково зробимо.
Слава Україні!
Володимир Степаненко
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/06/blog-post_20.html
«…вторая причина или смысл существования
зла состоит в том, что Бог также и зло направляет
к добру».
Протоієрей Серафим Слободской
Давай поглянемо на ситуацію саме з цих позицій.
По-перше. Протестні акції на майданах – це лише сплеск того протестного масиву, який потужно зрушився в свідомості людей. З ким не заговориш на тему «второго язика», кожен говорить, що невже в нас немає важливіших проблем, ніж цинічна постановка питання про «захист ісчєзающєго русскаво язика».
Своїми «проффесійними» діями влада збурює хвилю цунамі, яка у відкритому океані непомітна, але проявить свою рушійну силу при підході до перешкоди.
Такою перешкодою для позитивного розвитку держави постала антинародна політика влади ПР і її сателітів.
По-друге. Етнічні росіяни, які вважають Україну своєю Батьківщиною, також обурюються діями влади, розрахованими на спричинення розколу й ворожнечі на мовному і національному ґрунтах. І це роблять не якісь міфічні екстремісти, а реальна влада!
По-третє. Вас, активних щирих патріотів, вийшло на акцію 50 душ, а в них таких не знайшлося взагалі – довелося купувати!
А потім, за деякими відомостями, декому з них недоплатили, а декого взагалі «кинули» і цим, байдужих до «мови» і «язика» людей (але небайдужих до грошей), – перетворили на своїх ворогів.
По-четверте. Люди розуміють, що влада, яка навіть отримавши величезні запозичення МВФ, через непрофесійність і злодійкуватість неспроможна зрушити економіку і підвищити соціальні стандарти життя народу, тому взялась виконувати обіцянку, яка не вимагає ні капіталовкладень, ні наявності матеріальних цінностей, які можна було би вкрасти.
Влада вкинула в наше суспільство тест на ворожість до України. (За це їм подяка).
По-п’яте. Таким чином, після відсторонення кримінально-олігархічного клану від влади, люстрація має проводитись не лише по критерію співробітництва зі злочинною владою, а й за критерієм ворожості до України і всього українського. І ті, хто дуже любить Московію (і сєйчас лікуют, что нє надо учіть тєлячью мову!), повинні бути позбавлені громадянства ненависної «нєзалєжной» України.
По-шосте. Діюча влада вважає, що вона вічна (або байдужа до майбутньої долі «русскоязичних») і намагається прийняти закон, який дозволить оним не вивчати українську мову.
А хіба ми зацікавлені в тому, щоб вони в майбутньому мали право бути присутніми у владі? (ще одна подяка).
По-сьоме. Навіть зараз, ми отримаємо право і можливість вимагати від кожного чиновника реального виконання ЗАКОНУ, тобто вживання всіх трьох мов усно і письмово, наприклад в Закарпатті, чи в Криму, та двох мов на Сході і Півдні. (Виконання Закону не є дискримінацією за політичною, національною, чи мовною ознакою – це кваліфікується, як професійна непридатність. (І ще одна подяка)).
Але навіть індивідуальні вимоги бажано супроводжувати поданням заяви до прокуратури, суду, чи у вищі владні інстанції і домагатися офіційних відповідей, які можуть стати підставою для майбутньої люстрації чи судового переслідування.
І головне. Люди прозрівають, а влада продовжує вважати їх «лохторатом». Давайте спокійно спостерігати і фіксувати, як агонізуючи, влада заплутується в павутині власних злочинів.
Переважна більшість людей, незалежно від національності, добре розуміють всю абсурдність дій влади на всіх напрямках організації діяльності суспільства і зокрема – даного законопроекту.
Ні Україні, ні нашій мові ніщо не зашкодить, якщо ми вперто, не відволікаючись на їхні провокації йтимемо до стратегічної мети – встановлення реального народовладдя.
І ми це обов’язково зробимо.
Слава Україні!
Володимир Степаненко
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/06/blog-post_20.html
Немає коментарів:
Дописати коментар