«Наша пісня гарна й нова - починаймо неї знову!» - ці слова згадались після події, яка відбулася в Києві 12 травня. Тут в цей день пройшов захід, названий організаторами Форумом Об’єднаної опозиції. На Михайлівській площі зібралися прихильники партій «Батьківщина», «Фронт змін», «Народно самооборони», «За Україну!», ПРП, Народного Руху України. У заході взяли участь близько 3 тисяч осіб з усіх регіонів України. На форумі була презентована Програма Об`єднаної опозиції. Хотілося б трохи зупинитись на цьому документі, тому що він певним чином відображає наміри політичних сил, які згадані вище, щодо своєї діяльності в майбутньому складі Верховної Ради. Документ декларує гасла «СПРАВЕДЛИВА ДЕРЖАВА», «ЧЕСНА ВЛАДА» і «ГІДНЕ ЖИТТЯ», під чим підпишеться будь-який громадянин України, включаючи Януковича, Азарова і Тігіпко. Спробуємо розібратись в тому, що вкладають автори документа в ці поняття.
Ця програма, як і ті, що їй передували, обіцяє підвищення зарплат і пенсій. Встановлюючи мінімальну зарплату в розмірі 2400 гривень (300) доларів США і «достойну» пенсію, підвищивши теперішню в середньому на 334 гривні, даний документ встановлює конкретні параметри «гідного життя», принаймні на найближчий час. Що й казати – «не густо», до «покращення життя вже сьогодні» показники явно не дотягують.
«Доступні ціни і тарифи» - одна з частин Програми. Не є новиною, що: «Ціни й тарифи в Україні вже давно стали «непідйомними» для більшості громадян, з їхніми низькими зарплатами і пенсіями». Дійсно, зараз в нашій країні ціни на повсякденні товари є вищими, ніж середньоєвропейські. Боротися з цим пропонується за допомогою тимчасової заборони стягнення пені з неплатників, встановленням мораторію на підвищення тарифів, ухваленням закону «Про використання газу вітчизняного видобутку для потреб населення», впровадженням компенсацій цін на певні товари малозабезпеченим сім`ям. Абсолютно незрозуміло, як відносяться автори до практичної відсутності обліку споживання газу у житлово-комунальній сфері. А в цю «дірку» «провалюється» щонайменше півтора мільярди доларів на рік – і це гроші населення, в основному – не дуже багатого. Чомусь це, не дрібне, питання обійдене увагою в Програмі.
«Надра, природні багатства, пам’ятки історії, культури і духовності України можуть належати тільки її народу. Ми повернемо незаконно привласнене олігархами справжньому власнику, збережемо національні надбання для наступних поколінь», - говориться в Програмі Об`єднаної опозиції. Це планується досягти через «ретельну інвентаризацію» і «визначення порядку повернення в державну власність» раніше приватизованих за сумнівних обставин нафтових і газових свердловин, інших покладів і родовищ корисних копалин, ділянок морського шельфу, узбережжя морів, річок та озер, ділянок національних парків, заповідників, лісів, інших природних багатств. З цієї точки зору має коригуватися і програма приватизації на 2012-2014 роки.
Для боротьби з корупцією «об'єднана опозиція» хоче створити новий орган – Національне антикорупційне бюро, яке має бути незалежним від впливу інших органів влади. Обсяг повноважень Бюро буде достатнім, щоб розслідувати корупційні дії найвищих посадових осіб і притягати їх до відповідальності. Планується внести зміни і до низки законів, встановивши «більш жорсткі антикорупційні обмеження для всіх категорій посадових осіб». Планується прийняти і закон про імпічмент Президента України. Передбачається проведення антикорупційної люстрації, має бути проведена перевірка відповідності задекларованих доходів і майна державних службовців вищого рівня, прокурорів, суддів, службовців керівного складу МВС, СБУ, митних та податкових органів, а також членів їхніх родин – їх реальним витратам. Особи, які подали неправдиві відомості, будуть звільнені з посад, притягнуті до відповідальності та позбавлені права працювати на держслужбі. Але ще більш непримиренними ми будемо до будь-яких проявів корупції у новій владі.
З самого переліку заходів стає зрозуміло, що судам, МВС, СБУ, прокуратурі можна не боятися кардинальних реформ, таких, які здійснені, наприклад, в Грузії, де практично всіх міліціонерів звільнили зі служби. Або в Японії, де після війни звільнили близько 100 тисяч державних службовців. В ситуації, якій опинилась Україна, боротися з корупцією такими «напівзаходами», які передбачені в Програмі об'єднаної опозиції, означає ще більше поглиблювати проблему. Декоративні зміни вже не допоможуть.
«Об'єднана опозиція» обіцяє встановити відповідальну владу: «Сьогодні вся влада в Україні зосереджена в руках однієї особи – президента. Український народ не давав Януковичу таких повноважень, він узурпував їх. Ми відновимо розподіл влади, без якого демократична держава неможлива, ми зробимо владу відповідальною перед суспільством». «Об'єднані опозиціонери» обіцяють також встановити «владу, яка захищає». «За останні два роки влада перетворила Україну на поліцейську державу. Правозахисні органи стали каральними, за своєю чисельністю вони перевищили армію. Правосуддя стало недоступним для простої людини. Ми виправимо ситуацію. Нова влада буде захищати права громадян, а не порушувати їх», - говориться в документі.
Читаючи запропоновану сьогодні Програму не можна не звернути увагу на нечіткість і розпливчатість положень в ній записаних. Забагато тут загальних фраз. Ось така, наприклад: «Ми скасуємо монархічну за обсягом повноважень форму правління, незаконно запроваджену Януковичем. Президент не матиме такої необмеженої влади, як тепер. В політичній системі діятимуть принцип поділу влади та механізми стримувань і противаг». Те, що суспільство не сприймає Януковича і «запропоновану ним форму правління», є правдою. Такою ж, як і те, що вода мокра, а земля – кругла. Але як теперішні «опозиціонери» збираються зробити задекларовані зміни, адже Янукович – поки що Президент?
І він підписує всі Закони, інакше вони не вступлять в дію. А якщо закон Януковичу не сподобається, то він може накласти на нього вето. А щоб подолати це вето, потрібно дві третини – 300 голосів. Чи вірить сама «опозиція» у те, що вона зможе після виборів мати хоча б цих 300 депутатів від «опозиційних» сил, серед яких не буде «тушок» і тих, які піддалися залякуванню чи тиску? Якщо вірить, то можна позаздрити такому оптимізму. Який, однак, соціологія не підтверджує – опоненти Януковича можуть розраховувати лише на просту (не конституційну) більшість. Але ще й ці голоси на виборах потрібно зберегти, а в масштабні фальсифікації виборчого процесу не вірить хіба що Ганна Герман (вона, схоже, вірить у народну любов до діючого гаранта).
На фоні загальних фраз (хоча й тут їх не вдалось уникнути) більш конкретно виглядає та частина Програми, яка називається «Робота для кожного». Наміри скоротити кількість податків до семи і зменшити фіскальний тиск на фонд оплати праці заслуговують похвали. Так само, як і заходи, які мають запобігати виведенню коштів в офшори. Відчувається, що теперішні «опозиціонери» представляють, в основному, великий бізнес, а тому орієнтуються і в бухгалтерському обліку, і в офшорних нюансах.
Село теж отримало місце в Програмі Об'єднаної опозиції. Говориться про Національну програму аграрного розвитку, яку треба прийняти. Але конкретно тут прописано лише продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та інвентаризацію земель, решта – загальні фрази, які кочують з одного політичного документа в інший, от уже років двадцять.
Характеризуючи цей документ в цілому, можна прийти до висновку, що перед нами – черговий піар-хід претендентів на крісла до Верховної Ради. Однак, навіть у цьому разі ключові проблеми країни і шляхи їх вирішення могли б бути висвітлені більш конкретно, без такої кількості загальних фраз. Схоже, що зробивши свою програму такою об'ємною, «об'єднані опозиціонери» розраховували на те, що переважна більшість громадян її просто не буде читати. У документі відсутні якісь неординарні ідеї, а вони тут мають бути, адже країна опинилась перед неординарними проблемами. І, просто перефарбовуючи фасад державної будівлі, змінити на краще життя мільйонів українців не вийде.
Програма Об'єднаної опозиції не зачіпає устої олігархічного режиму, який сформувався в Україні за останні два десятиліття. Обіцянки сформувати середній клас є лише передвиборчими обіцянками – не більше. Те, що претенденти на посади народних депутатів не зацікавлені в кардинальних змінах в країні, цілком зрозуміло. Адже досвід минулих виборів свідчить, що місце в прохідній частині партійного списку коштує 5-7 мільйонів доларів. Вже є оцінки, у що обійдеться виборча кампанія на мажоритарному виборчому окрузі – ніяк не менше 600 тисяч доларів. Можливо, серед людей (опозиціонерів), які можуть викласти на вибори такі кошти, і є прихильники радикальних змін в Україні, але малоймовірно, що їх там занадто багато. Країна, однак, жити так, як раніше, вже не може. Олігархічна економіка деградує в економіку колоніального типу – Україна «твердо» стає сировинним придатком розвинутих країн. Високі технології та інновації в Україні скоро будуть існувати лише в інформаційному просторі. Ганебний стан економіки відображається на суспільстві. Відсутність перспектив у своїй країні змушує шукати щастя за кордоном найбільш активну і продуктивну частину населення. Позначається така ситуація і на народжуваності – нація вимирає. Одна дитина у сім'ї стає правилом – батьки не бачать майбутнього не тільки для себе, а й для своїх дітей.
Ініціювати позитивні зміни в державному житті – завдання еліти, але двадцять років ці люди лише грабували країну, обіцяли народу «покращення життя» і клялися в любові до України і її народу. Програма Об'єднаної опозиції є свідченням того, що парламентська опозиція, так само, як і влада, у здатності (точніше - нездатності) генерувати продуктивні ідеї схожі, як брати-близнюки. За 20 років незалежності маємо тисячі зруйнованих підприємств – знищено цілі галузі промисловості, стоять на колінах наука, освіта, медицина. Тоді, в чому полягає місія цієї «еліти»? У здатності перетворювати все, до чого вона має відношення у засіб набивання власних кишень? А нам, народу України, з цього яка користь? Та частина суспільства, яка претендує на роль еліти, має або забезпечити зростання продуктивних сил, або звільнити своє місце для тих, хто це зможе зробити. Ми не перші, хто зіткнувся з кризою розвитку – інші країни в своїй історії також переживали часи занепаду. Досвід людства дає нам зразки розпаду великих імперій і небувалого злету держав, що подолали свої кризи. Вихід з історичного тупика показувала зазвичай відносно невелика група людей сильних духом. То хіба в Україні такі перевелись?
Нинішня квазіеліта не відповідає покладеній на неї місії, а отже, нашу країну очікує процес зміни еліт. Враховуючи глибину кризових явищ в державі і суспільстві, процес цей може бути швидким і болючим. Занадто далекі представники «вищого» прошарку від народу, занадто чужі йому. І справа не в тому, що близько 79% українців живуть за даними ООН за межею бідності, в той час, як кількість мільярдерів лише за перший (кризовий) рік правління Януковича збільшилась з 7 до 21. І не в тому, що за кількістю проданих в Україні джипів на душу населення ми обігнали розвинуті країни Європи в 2,5 рази. Представники цього «вищого» класу, як і їх діти – «мажори», ведуть себе так, ніби знаходяться в завойованій країні. Наступ на українську культуру і мову лише посилює це враження.
Соціальне і економічне гноблення українського народу, яке здійснюється олігархічною «елітою» не менш жорстоке, ніж панування нацистського режиму. З тією лише відмінністю, що мільйони людей не вбиті – їм просто не дали народитися. Те, що відбувається в державі має обурювати і обурює мільйони людей в Україні і за її межами. Зберегти порядок речей, приємний відносно невеликій частині суспільства і нестерпний для 90% українців, має міліція, яка вже більша ніж армія, мають репресії проти політичних опонентів, мають соціальні подачки, коли людям повертають малу частину вкраденого в них же. Але найбільший ефект створюють засоби масової інформації, які належать майже виключно олігархам. Саме вони, використовуючи найновіші досягнення у сфері маніпуляцій масовою свідомістю, намагаються переконати суспільство в тому, що крім голосування на виборах, інших інструментів впливу на ситуацію не існує. Але коли пропонується вибирати між тими чи іншими представниками «еліти», то це означає вибір без вибору.
Я, однак, не закликаю бойкотувати чи ігнорувати ці вибори. Моя позиція полягає в тому, що потрібно докласти максимальних зусиль, щоб всі незадоволені тим, що коїться в Україні, прийшли на виборчі дільниці. Щоб вони проголосували за представників опозиційних політичних сил. Враховуючи, що графа «не підтримую жодного кандидата» скасована в бюлетенях, тим, для кого неприйнятними є всі кандидати і партії, пропоную написати на бюлетені кілька слів на адресу теперішньої влади і її опонентів. Такий бюлетень при підрахунку голосів буде визнано недійсним, а, отже, ним не можна буде скористатись для фальсифікацій. Всі, хто відчуває в собі сили зайняти більш активну позицію, мають іти в комісії, ставати спостерігачами. Потрібно викривати фальсифікації, фіксувати їх всіма доступними методами – ці вибори мають показати справжнє обличчя влади її прихильникам.
Справжні наміри «опозиціонерів» їх симпатики побачать через кілька місяців після виборів, коли пройдуть перші голосування. Хто став опудалом, а хто – «тушкою» країна побачить десь під Новий Рік. Невідворотна остаточна дискредитація правлячої еліти – як влади, так і парламентської опозиції, дасть шанс новим обличчям української політики, прискорить об'єднання здорових сил українського суспільства. 2013 рік має стати вирішальним у формуванні справжньої альтернативи існуючому режиму, покаже – яким шляхом піде Україна. Цей рік багато в чому дасть відповідь на питання, чи буде ліквідована в найближчій перспективі олігархічна окупація і Україна почне підніматися з колін, чи нас чекають часи ще важчі. Для перемоги дай Боже нам сил і наснаги.
Микола Осіпчук
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/05/blog-post_13.html
Ця програма, як і ті, що їй передували, обіцяє підвищення зарплат і пенсій. Встановлюючи мінімальну зарплату в розмірі 2400 гривень (300) доларів США і «достойну» пенсію, підвищивши теперішню в середньому на 334 гривні, даний документ встановлює конкретні параметри «гідного життя», принаймні на найближчий час. Що й казати – «не густо», до «покращення життя вже сьогодні» показники явно не дотягують.
«Доступні ціни і тарифи» - одна з частин Програми. Не є новиною, що: «Ціни й тарифи в Україні вже давно стали «непідйомними» для більшості громадян, з їхніми низькими зарплатами і пенсіями». Дійсно, зараз в нашій країні ціни на повсякденні товари є вищими, ніж середньоєвропейські. Боротися з цим пропонується за допомогою тимчасової заборони стягнення пені з неплатників, встановленням мораторію на підвищення тарифів, ухваленням закону «Про використання газу вітчизняного видобутку для потреб населення», впровадженням компенсацій цін на певні товари малозабезпеченим сім`ям. Абсолютно незрозуміло, як відносяться автори до практичної відсутності обліку споживання газу у житлово-комунальній сфері. А в цю «дірку» «провалюється» щонайменше півтора мільярди доларів на рік – і це гроші населення, в основному – не дуже багатого. Чомусь це, не дрібне, питання обійдене увагою в Програмі.
«Надра, природні багатства, пам’ятки історії, культури і духовності України можуть належати тільки її народу. Ми повернемо незаконно привласнене олігархами справжньому власнику, збережемо національні надбання для наступних поколінь», - говориться в Програмі Об`єднаної опозиції. Це планується досягти через «ретельну інвентаризацію» і «визначення порядку повернення в державну власність» раніше приватизованих за сумнівних обставин нафтових і газових свердловин, інших покладів і родовищ корисних копалин, ділянок морського шельфу, узбережжя морів, річок та озер, ділянок національних парків, заповідників, лісів, інших природних багатств. З цієї точки зору має коригуватися і програма приватизації на 2012-2014 роки.
Для боротьби з корупцією «об'єднана опозиція» хоче створити новий орган – Національне антикорупційне бюро, яке має бути незалежним від впливу інших органів влади. Обсяг повноважень Бюро буде достатнім, щоб розслідувати корупційні дії найвищих посадових осіб і притягати їх до відповідальності. Планується внести зміни і до низки законів, встановивши «більш жорсткі антикорупційні обмеження для всіх категорій посадових осіб». Планується прийняти і закон про імпічмент Президента України. Передбачається проведення антикорупційної люстрації, має бути проведена перевірка відповідності задекларованих доходів і майна державних службовців вищого рівня, прокурорів, суддів, службовців керівного складу МВС, СБУ, митних та податкових органів, а також членів їхніх родин – їх реальним витратам. Особи, які подали неправдиві відомості, будуть звільнені з посад, притягнуті до відповідальності та позбавлені права працювати на держслужбі. Але ще більш непримиренними ми будемо до будь-яких проявів корупції у новій владі.
З самого переліку заходів стає зрозуміло, що судам, МВС, СБУ, прокуратурі можна не боятися кардинальних реформ, таких, які здійснені, наприклад, в Грузії, де практично всіх міліціонерів звільнили зі служби. Або в Японії, де після війни звільнили близько 100 тисяч державних службовців. В ситуації, якій опинилась Україна, боротися з корупцією такими «напівзаходами», які передбачені в Програмі об'єднаної опозиції, означає ще більше поглиблювати проблему. Декоративні зміни вже не допоможуть.
«Об'єднана опозиція» обіцяє встановити відповідальну владу: «Сьогодні вся влада в Україні зосереджена в руках однієї особи – президента. Український народ не давав Януковичу таких повноважень, він узурпував їх. Ми відновимо розподіл влади, без якого демократична держава неможлива, ми зробимо владу відповідальною перед суспільством». «Об'єднані опозиціонери» обіцяють також встановити «владу, яка захищає». «За останні два роки влада перетворила Україну на поліцейську державу. Правозахисні органи стали каральними, за своєю чисельністю вони перевищили армію. Правосуддя стало недоступним для простої людини. Ми виправимо ситуацію. Нова влада буде захищати права громадян, а не порушувати їх», - говориться в документі.
Читаючи запропоновану сьогодні Програму не можна не звернути увагу на нечіткість і розпливчатість положень в ній записаних. Забагато тут загальних фраз. Ось така, наприклад: «Ми скасуємо монархічну за обсягом повноважень форму правління, незаконно запроваджену Януковичем. Президент не матиме такої необмеженої влади, як тепер. В політичній системі діятимуть принцип поділу влади та механізми стримувань і противаг». Те, що суспільство не сприймає Януковича і «запропоновану ним форму правління», є правдою. Такою ж, як і те, що вода мокра, а земля – кругла. Але як теперішні «опозиціонери» збираються зробити задекларовані зміни, адже Янукович – поки що Президент?
І він підписує всі Закони, інакше вони не вступлять в дію. А якщо закон Януковичу не сподобається, то він може накласти на нього вето. А щоб подолати це вето, потрібно дві третини – 300 голосів. Чи вірить сама «опозиція» у те, що вона зможе після виборів мати хоча б цих 300 депутатів від «опозиційних» сил, серед яких не буде «тушок» і тих, які піддалися залякуванню чи тиску? Якщо вірить, то можна позаздрити такому оптимізму. Який, однак, соціологія не підтверджує – опоненти Януковича можуть розраховувати лише на просту (не конституційну) більшість. Але ще й ці голоси на виборах потрібно зберегти, а в масштабні фальсифікації виборчого процесу не вірить хіба що Ганна Герман (вона, схоже, вірить у народну любов до діючого гаранта).
На фоні загальних фраз (хоча й тут їх не вдалось уникнути) більш конкретно виглядає та частина Програми, яка називається «Робота для кожного». Наміри скоротити кількість податків до семи і зменшити фіскальний тиск на фонд оплати праці заслуговують похвали. Так само, як і заходи, які мають запобігати виведенню коштів в офшори. Відчувається, що теперішні «опозиціонери» представляють, в основному, великий бізнес, а тому орієнтуються і в бухгалтерському обліку, і в офшорних нюансах.
Село теж отримало місце в Програмі Об'єднаної опозиції. Говориться про Національну програму аграрного розвитку, яку треба прийняти. Але конкретно тут прописано лише продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення та інвентаризацію земель, решта – загальні фрази, які кочують з одного політичного документа в інший, от уже років двадцять.
Характеризуючи цей документ в цілому, можна прийти до висновку, що перед нами – черговий піар-хід претендентів на крісла до Верховної Ради. Однак, навіть у цьому разі ключові проблеми країни і шляхи їх вирішення могли б бути висвітлені більш конкретно, без такої кількості загальних фраз. Схоже, що зробивши свою програму такою об'ємною, «об'єднані опозиціонери» розраховували на те, що переважна більшість громадян її просто не буде читати. У документі відсутні якісь неординарні ідеї, а вони тут мають бути, адже країна опинилась перед неординарними проблемами. І, просто перефарбовуючи фасад державної будівлі, змінити на краще життя мільйонів українців не вийде.
Програма Об'єднаної опозиції не зачіпає устої олігархічного режиму, який сформувався в Україні за останні два десятиліття. Обіцянки сформувати середній клас є лише передвиборчими обіцянками – не більше. Те, що претенденти на посади народних депутатів не зацікавлені в кардинальних змінах в країні, цілком зрозуміло. Адже досвід минулих виборів свідчить, що місце в прохідній частині партійного списку коштує 5-7 мільйонів доларів. Вже є оцінки, у що обійдеться виборча кампанія на мажоритарному виборчому окрузі – ніяк не менше 600 тисяч доларів. Можливо, серед людей (опозиціонерів), які можуть викласти на вибори такі кошти, і є прихильники радикальних змін в Україні, але малоймовірно, що їх там занадто багато. Країна, однак, жити так, як раніше, вже не може. Олігархічна економіка деградує в економіку колоніального типу – Україна «твердо» стає сировинним придатком розвинутих країн. Високі технології та інновації в Україні скоро будуть існувати лише в інформаційному просторі. Ганебний стан економіки відображається на суспільстві. Відсутність перспектив у своїй країні змушує шукати щастя за кордоном найбільш активну і продуктивну частину населення. Позначається така ситуація і на народжуваності – нація вимирає. Одна дитина у сім'ї стає правилом – батьки не бачать майбутнього не тільки для себе, а й для своїх дітей.
Ініціювати позитивні зміни в державному житті – завдання еліти, але двадцять років ці люди лише грабували країну, обіцяли народу «покращення життя» і клялися в любові до України і її народу. Програма Об'єднаної опозиції є свідченням того, що парламентська опозиція, так само, як і влада, у здатності (точніше - нездатності) генерувати продуктивні ідеї схожі, як брати-близнюки. За 20 років незалежності маємо тисячі зруйнованих підприємств – знищено цілі галузі промисловості, стоять на колінах наука, освіта, медицина. Тоді, в чому полягає місія цієї «еліти»? У здатності перетворювати все, до чого вона має відношення у засіб набивання власних кишень? А нам, народу України, з цього яка користь? Та частина суспільства, яка претендує на роль еліти, має або забезпечити зростання продуктивних сил, або звільнити своє місце для тих, хто це зможе зробити. Ми не перші, хто зіткнувся з кризою розвитку – інші країни в своїй історії також переживали часи занепаду. Досвід людства дає нам зразки розпаду великих імперій і небувалого злету держав, що подолали свої кризи. Вихід з історичного тупика показувала зазвичай відносно невелика група людей сильних духом. То хіба в Україні такі перевелись?
Нинішня квазіеліта не відповідає покладеній на неї місії, а отже, нашу країну очікує процес зміни еліт. Враховуючи глибину кризових явищ в державі і суспільстві, процес цей може бути швидким і болючим. Занадто далекі представники «вищого» прошарку від народу, занадто чужі йому. І справа не в тому, що близько 79% українців живуть за даними ООН за межею бідності, в той час, як кількість мільярдерів лише за перший (кризовий) рік правління Януковича збільшилась з 7 до 21. І не в тому, що за кількістю проданих в Україні джипів на душу населення ми обігнали розвинуті країни Європи в 2,5 рази. Представники цього «вищого» класу, як і їх діти – «мажори», ведуть себе так, ніби знаходяться в завойованій країні. Наступ на українську культуру і мову лише посилює це враження.
Соціальне і економічне гноблення українського народу, яке здійснюється олігархічною «елітою» не менш жорстоке, ніж панування нацистського режиму. З тією лише відмінністю, що мільйони людей не вбиті – їм просто не дали народитися. Те, що відбувається в державі має обурювати і обурює мільйони людей в Україні і за її межами. Зберегти порядок речей, приємний відносно невеликій частині суспільства і нестерпний для 90% українців, має міліція, яка вже більша ніж армія, мають репресії проти політичних опонентів, мають соціальні подачки, коли людям повертають малу частину вкраденого в них же. Але найбільший ефект створюють засоби масової інформації, які належать майже виключно олігархам. Саме вони, використовуючи найновіші досягнення у сфері маніпуляцій масовою свідомістю, намагаються переконати суспільство в тому, що крім голосування на виборах, інших інструментів впливу на ситуацію не існує. Але коли пропонується вибирати між тими чи іншими представниками «еліти», то це означає вибір без вибору.
Я, однак, не закликаю бойкотувати чи ігнорувати ці вибори. Моя позиція полягає в тому, що потрібно докласти максимальних зусиль, щоб всі незадоволені тим, що коїться в Україні, прийшли на виборчі дільниці. Щоб вони проголосували за представників опозиційних політичних сил. Враховуючи, що графа «не підтримую жодного кандидата» скасована в бюлетенях, тим, для кого неприйнятними є всі кандидати і партії, пропоную написати на бюлетені кілька слів на адресу теперішньої влади і її опонентів. Такий бюлетень при підрахунку голосів буде визнано недійсним, а, отже, ним не можна буде скористатись для фальсифікацій. Всі, хто відчуває в собі сили зайняти більш активну позицію, мають іти в комісії, ставати спостерігачами. Потрібно викривати фальсифікації, фіксувати їх всіма доступними методами – ці вибори мають показати справжнє обличчя влади її прихильникам.
Справжні наміри «опозиціонерів» їх симпатики побачать через кілька місяців після виборів, коли пройдуть перші голосування. Хто став опудалом, а хто – «тушкою» країна побачить десь під Новий Рік. Невідворотна остаточна дискредитація правлячої еліти – як влади, так і парламентської опозиції, дасть шанс новим обличчям української політики, прискорить об'єднання здорових сил українського суспільства. 2013 рік має стати вирішальним у формуванні справжньої альтернативи існуючому режиму, покаже – яким шляхом піде Україна. Цей рік багато в чому дасть відповідь на питання, чи буде ліквідована в найближчій перспективі олігархічна окупація і Україна почне підніматися з колін, чи нас чекають часи ще важчі. Для перемоги дай Боже нам сил і наснаги.
Микола Осіпчук
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/05/blog-post_13.html
Немає коментарів:
Дописати коментар