Тим, хто звитяжною працею відбудовував та
розбудовував Україну, присвячується
Шановні співвітчизники! Сьогодні до вашої уваги нова стаття з циклу «Психологія абсурду». В ній про одну з широко розрекламованих ініціатив Гаранта конституційних прав кожного українця, так звану «Вітіну тисячу».
Приблизно через тиждень почнеться виплата згаданої вище тисячі самим старшим з тих, хто пережив ту страшну війну і дожив до... Дожив до чергового пограбування себе власною державою. Щоб бути точним, варто сказати по-іншому – очільниками власної держави за ініціативи Президента України. Щоб переконатися в цьому, варто кожному з одержувачів Вітіної тисячі задати собі кілька запитань:
1. Чи можна знайти в Україні банк, який би дав вам, шановні, безвідсотковий кредит на 20 років?
2. Що можна було придбати за 1000 радянських рублів в той час і що – сьогодні за 1000 грн.?
3. Скільки б відсотків довелося заплатити комерційному банку за взяті 20 років тому в кредит тисячу радянських рублів, еквівалентом яки[ за купівельною спроможністю в той час, було принаймні 1000 дол.?
4. До 1992 р. 1000 радянських рублів вистачало, щоб поховати померлого. Чи вдасться комусь сьогодні поховати померлого за Вітіну тисячу?
5. Як можуть бути кваліфіковані дії чинного та попередніх йому урядів по відношенню до вас, за чинним та діючим до кінця 1991 р. Карним Кодексом України?
6. Чому повернення Вітіної тисячі чинним урядом проводиться напередодні чергових парламентських виборів?
Не буду сперечатися з тими, хто вважає, що я задав не всі актуальні питання. Їх знайдеться ще чимало, але викладені вище – головні.
Почну з першого. Позитивну відповідь на нього не дасть навіть останній дурень. Не дасть, бо навіть в Радянському Союзі за довгостроковими вкладами платили 3% річних. Звідси випливає, що навіть за умов того часу, вони мають зрости в 1,03 помножене саме на себе 20 разів, що складе 1,806.
Відповідь на друге мені дала моя старенька мати, якій невдовзі виповниться 85 років, здивувавши мене наведеним прикладом: «Тоді, за тисячу я могла придбати 14 велосипедів, а тепер – один». Якби вона порівняла витрати на хліб чи молоко, то порівняння було б ще більш виразним.
Відповідь на третє запитання, на моє переконання, викличе у частини з вас не тільки здивування, але й обурення. Якщо взяти до уваги, що за останні 20 років кредитні ставки комерційних банків були не меншими 25% річних, то перемноживши 1,25 на себе 20 разів встановимо, що довелося б повернути банку суму, яка перевищує взяту в кредит в 86,736 разів більшу!
Фактично, зважаючи на викладене, вам повернуть мізерну частинку від взятих у вас державою примусово в кредит грошей. Примусово, бо за 20 останніх років їх перебування у відділеннях Ощадбанку, який при відкритті рахунку гарантував вам їх повернення за першою вимогою, всі ці роки порушував і продовжує порушувати встановлені ним самим умови вкладу. Всі ці 20 років на ваш вклад не нараховувались і не нараховуються досі навіть встановлені в той час відсотки. Ви 20 років і, навіть, зараз не могли і не можете зняти з нього гроші на самі нагальні для себе потреби. Багато хто вже помер, так і не дочекавшись повернення державою своїх, зароблених багаторічною звитяжною працею, грошей.
Відповідь на четверте запитання також не тішить. В ті часи відкладена тисяча, у випадку смерті, гарантувала пристойний похорон, а тепер для цього потрібно щонайменше 10000 грн. Звідси випливає, що поховати людину за Вітіну тисячу за будь-яких умов не вдасться. Навіть в глухому селі, де за місце на цвинтарі платити не треба.
Відповідь на п‘яте декого може здивувати: Карним Кодексом, як в нинішній редакції, так і в редакції до початку 1992 р., такі дії уряду кваліфікувались (і кваліфікуються) як злочин, за який передбачено покарання довгостроковим позбавленням волі по тій самій 365-й статті, за якою засуджено Юлію Тимошенко. Однак, до нинішнього часу жоден з учасників пограбування вас до кримінальної відповідальності не притягався і покарання не відбуває. Все в цьому випадку навпаки: покарані внаслідок неправомірних дій пограбовані, а злочинці або на волі або при владі.
Відповідь на останнє питання для розумної людини взагалі не повинна потребувати зусилль. Злочинці, з яких в переважній більшості складається чинна влада, напередодні виборів вирішили підкупити вас за мізерну частину вкрадених у вас грошей, узаконивши при цьому, за вашою мовчазною згодою, пограбування. При цьому, людям через олігархічні ЗМІ втовкмачують, що повернення через 20 років вкрадених грошей є великим благом. Щоб люди ще на 5 років надали право себе грабувати тим, що робили це останні 20 років. То чи не час цьому покласти край.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/05/blog-post_26.html
розбудовував Україну, присвячується
Шановні співвітчизники! Сьогодні до вашої уваги нова стаття з циклу «Психологія абсурду». В ній про одну з широко розрекламованих ініціатив Гаранта конституційних прав кожного українця, так звану «Вітіну тисячу».
Приблизно через тиждень почнеться виплата згаданої вище тисячі самим старшим з тих, хто пережив ту страшну війну і дожив до... Дожив до чергового пограбування себе власною державою. Щоб бути точним, варто сказати по-іншому – очільниками власної держави за ініціативи Президента України. Щоб переконатися в цьому, варто кожному з одержувачів Вітіної тисячі задати собі кілька запитань:
1. Чи можна знайти в Україні банк, який би дав вам, шановні, безвідсотковий кредит на 20 років?
2. Що можна було придбати за 1000 радянських рублів в той час і що – сьогодні за 1000 грн.?
3. Скільки б відсотків довелося заплатити комерційному банку за взяті 20 років тому в кредит тисячу радянських рублів, еквівалентом яки[ за купівельною спроможністю в той час, було принаймні 1000 дол.?
4. До 1992 р. 1000 радянських рублів вистачало, щоб поховати померлого. Чи вдасться комусь сьогодні поховати померлого за Вітіну тисячу?
5. Як можуть бути кваліфіковані дії чинного та попередніх йому урядів по відношенню до вас, за чинним та діючим до кінця 1991 р. Карним Кодексом України?
6. Чому повернення Вітіної тисячі чинним урядом проводиться напередодні чергових парламентських виборів?
Не буду сперечатися з тими, хто вважає, що я задав не всі актуальні питання. Їх знайдеться ще чимало, але викладені вище – головні.
Почну з першого. Позитивну відповідь на нього не дасть навіть останній дурень. Не дасть, бо навіть в Радянському Союзі за довгостроковими вкладами платили 3% річних. Звідси випливає, що навіть за умов того часу, вони мають зрости в 1,03 помножене саме на себе 20 разів, що складе 1,806.
Відповідь на друге мені дала моя старенька мати, якій невдовзі виповниться 85 років, здивувавши мене наведеним прикладом: «Тоді, за тисячу я могла придбати 14 велосипедів, а тепер – один». Якби вона порівняла витрати на хліб чи молоко, то порівняння було б ще більш виразним.
Відповідь на третє запитання, на моє переконання, викличе у частини з вас не тільки здивування, але й обурення. Якщо взяти до уваги, що за останні 20 років кредитні ставки комерційних банків були не меншими 25% річних, то перемноживши 1,25 на себе 20 разів встановимо, що довелося б повернути банку суму, яка перевищує взяту в кредит в 86,736 разів більшу!
Фактично, зважаючи на викладене, вам повернуть мізерну частинку від взятих у вас державою примусово в кредит грошей. Примусово, бо за 20 останніх років їх перебування у відділеннях Ощадбанку, який при відкритті рахунку гарантував вам їх повернення за першою вимогою, всі ці роки порушував і продовжує порушувати встановлені ним самим умови вкладу. Всі ці 20 років на ваш вклад не нараховувались і не нараховуються досі навіть встановлені в той час відсотки. Ви 20 років і, навіть, зараз не могли і не можете зняти з нього гроші на самі нагальні для себе потреби. Багато хто вже помер, так і не дочекавшись повернення державою своїх, зароблених багаторічною звитяжною працею, грошей.
Відповідь на четверте запитання також не тішить. В ті часи відкладена тисяча, у випадку смерті, гарантувала пристойний похорон, а тепер для цього потрібно щонайменше 10000 грн. Звідси випливає, що поховати людину за Вітіну тисячу за будь-яких умов не вдасться. Навіть в глухому селі, де за місце на цвинтарі платити не треба.
Відповідь на п‘яте декого може здивувати: Карним Кодексом, як в нинішній редакції, так і в редакції до початку 1992 р., такі дії уряду кваліфікувались (і кваліфікуються) як злочин, за який передбачено покарання довгостроковим позбавленням волі по тій самій 365-й статті, за якою засуджено Юлію Тимошенко. Однак, до нинішнього часу жоден з учасників пограбування вас до кримінальної відповідальності не притягався і покарання не відбуває. Все в цьому випадку навпаки: покарані внаслідок неправомірних дій пограбовані, а злочинці або на волі або при владі.
Відповідь на останнє питання для розумної людини взагалі не повинна потребувати зусилль. Злочинці, з яких в переважній більшості складається чинна влада, напередодні виборів вирішили підкупити вас за мізерну частину вкрадених у вас грошей, узаконивши при цьому, за вашою мовчазною згодою, пограбування. При цьому, людям через олігархічні ЗМІ втовкмачують, що повернення через 20 років вкрадених грошей є великим благом. Щоб люди ще на 5 років надали право себе грабувати тим, що робили це останні 20 років. То чи не час цьому покласти край.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/05/blog-post_26.html
Немає коментарів:
Дописати коментар