Шановні співвітчизники! 9 січня нинішнього року я написав статтю «Найкраща інвестиція для України». Сьогодні я вирішив продовжити тему в новій статті, тема якої винесена в заголовок. Її я відношу до циклу «Якою має стати Україна». В попередній статті йшла мова про те, де українцям, 79% яких, за оприлюдненими ООН даними, живе в злиднях, взяти гроші для обрання дійсно народних депутатів. Зараз – про те, що повинен зрозуміти кожен з них, щоб його життя покращало невдовзі після чергових виборів.
На моє переконання, можливості переважної більшості українців, саме з яких складається визначене 5-ю статтею чинної Коституції України «єдине джерело влади...», в останні 17 років мають багато спільного з можливостями великої кількості глядачів на безкоштовному концерті, влаштованому олігархами з якогось приводу на великому майданчику. Я не про артистів, а про владу та життя реальних громадян України – тут маємо повну аналогію. Великий майданчик та велика кількість глядачів нагадують країну та її громадян, безплатний для них концерт – вибори. Відомі країні політики мало чим відрізняються від відомих артистів. Як концерт, так і вибори влаштовуються і фінансуються олігархами для проведення у виборчі владні органи своїх представників.
Профінансовані олігархами концертна програма, як і програма наступних дій «народних» депутатів «єдиним джерелом влади...» змінена бути не може. Через що «єдине джерело влади...» під час концерту змушене танцювати під замовлену і проплачену олігархами музику, а профінансовані ними «народні» обранці мають виконувати їх програму. На просте питання «чому на концерті звучить тільки замовлена організаторами музика?» кожен пересічний громадянин, без великих роздумів, відповість: «Хто платить – той замовляє музику!» Це логічно, природньо і зрозуміло. Однак, ніяк не вкладається в голову, чому пересічний громадянин за 17 років ніяк не може второпати, що для зміни свого життя саме він має замовляти програму дій своїм обранцям.
Задля цього не олігархи, а саме він має проплатити вибори свого дійсно народного кандидата в органи влади. А ще – загітувати за нього переважну більшість з тих 79% своїх співвітчизників, які вкрай потребують покращення свого життя не завтра, не сьогодні, а вчора! Пересічні ж громадяни повинні не сидіти під час виборів вдома, і, як папуги, повторювати втовкмачену їм олігархічними телеканалами думку, що нічого змінити неможливо, бо «всьо схвачено, за всьо проплачено». А в повному складі прийти на виборчі дільниці і проголосувати за своїх кандидатів, щоб в країні звучала замовлена пересічними українцями «музика». Музика пристойного життя «єдиного джерела влади...».
При цьому, пересічним громадянам вкрай необхідно не забути під різним приводом потрапити в склад дільничих та окружних виборчих комісій, у тому числі – по квоті олігархічних партій, стати в день виборів спостерігачами і захистити інтереси не олігархів, а саме тих 79%. Про те, скільки може коштувати пересічному громадянину виконання викладеної в цій статті написано в згаданій раніше попередній «Найкраща інвестиція для України». Нагадаю, що за три місяці напередодні виборів, кожен з тих 79% може, без якихось важких для себе наслідків, пожертвувати на свою «музику» після виборів хоча б 30 (можна і більше) гривень. Це дасть можливість зібрати на власний післявиборчий «концерт» близько 1 млрд. грн. Сил для здобуття премоги своїми дійсно народними кандидатами також вистачить, бо 79% терміново потребуючого покращання життя українців перевищує 22 млн. чол. Залишається позбутися нав’язаного олігархічними телеканалами фантому меншовартості, і почати боротьбу за власний кошт за свої власні інтереси, щоб після виборів новообраний парламент «грав» нашу, народну музику.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/05/blog-post_14.html
На моє переконання, можливості переважної більшості українців, саме з яких складається визначене 5-ю статтею чинної Коституції України «єдине джерело влади...», в останні 17 років мають багато спільного з можливостями великої кількості глядачів на безкоштовному концерті, влаштованому олігархами з якогось приводу на великому майданчику. Я не про артистів, а про владу та життя реальних громадян України – тут маємо повну аналогію. Великий майданчик та велика кількість глядачів нагадують країну та її громадян, безплатний для них концерт – вибори. Відомі країні політики мало чим відрізняються від відомих артистів. Як концерт, так і вибори влаштовуються і фінансуються олігархами для проведення у виборчі владні органи своїх представників.
Профінансовані олігархами концертна програма, як і програма наступних дій «народних» депутатів «єдиним джерелом влади...» змінена бути не може. Через що «єдине джерело влади...» під час концерту змушене танцювати під замовлену і проплачену олігархами музику, а профінансовані ними «народні» обранці мають виконувати їх програму. На просте питання «чому на концерті звучить тільки замовлена організаторами музика?» кожен пересічний громадянин, без великих роздумів, відповість: «Хто платить – той замовляє музику!» Це логічно, природньо і зрозуміло. Однак, ніяк не вкладається в голову, чому пересічний громадянин за 17 років ніяк не може второпати, що для зміни свого життя саме він має замовляти програму дій своїм обранцям.
Задля цього не олігархи, а саме він має проплатити вибори свого дійсно народного кандидата в органи влади. А ще – загітувати за нього переважну більшість з тих 79% своїх співвітчизників, які вкрай потребують покращення свого життя не завтра, не сьогодні, а вчора! Пересічні ж громадяни повинні не сидіти під час виборів вдома, і, як папуги, повторювати втовкмачену їм олігархічними телеканалами думку, що нічого змінити неможливо, бо «всьо схвачено, за всьо проплачено». А в повному складі прийти на виборчі дільниці і проголосувати за своїх кандидатів, щоб в країні звучала замовлена пересічними українцями «музика». Музика пристойного життя «єдиного джерела влади...».
При цьому, пересічним громадянам вкрай необхідно не забути під різним приводом потрапити в склад дільничих та окружних виборчих комісій, у тому числі – по квоті олігархічних партій, стати в день виборів спостерігачами і захистити інтереси не олігархів, а саме тих 79%. Про те, скільки може коштувати пересічному громадянину виконання викладеної в цій статті написано в згаданій раніше попередній «Найкраща інвестиція для України». Нагадаю, що за три місяці напередодні виборів, кожен з тих 79% може, без якихось важких для себе наслідків, пожертвувати на свою «музику» після виборів хоча б 30 (можна і більше) гривень. Це дасть можливість зібрати на власний післявиборчий «концерт» близько 1 млрд. грн. Сил для здобуття премоги своїми дійсно народними кандидатами також вистачить, бо 79% терміново потребуючого покращання життя українців перевищує 22 млн. чол. Залишається позбутися нав’язаного олігархічними телеканалами фантому меншовартості, і почати боротьбу за власний кошт за свої власні інтереси, щоб після виборів новообраний парламент «грав» нашу, народну музику.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/05/blog-post_14.html
Немає коментарів:
Дописати коментар