Шановні співвітчизники! Сьогодні до вашої уваги нова стаття, в ній я поділюся з вами своїми думками про явище, розповсюдження якого зростає і назва якого винесена в заголовок. Почну з визначення. Житлова субсидія, надалі – субсидія, це соціальна допомога громадянину для сплати ним комунальних послуг, яка призначається йому, а передбачені нею кошти перераховується на розрахунковий рахунок постачальника послуги.
Призначається вона на встановлену нормативними документами займану людиною корисну площу житла, яка для однієї людини не повинна перевищувати 31 кв. м. Якщо кілька осіб мешкають в одному будинку або квартирі, то в повному розмірі субсидія нараховується для однієї людини, а для всіх інших має меншу величину. За умови, якщо людина або сім’я займають житло, в якому площа перевищує встановлену нормативами, за комунальні послуги, що припадають на надлишок, вони сплачують в повному обсязі. Розмір субсидії визначається з урахуванням того, що працююча людина не повинна платити за комунальні послуги більше 15%, а непрацездатна більше 10% від свого доходу. При цьому, для нарахування субсидії сім’ї не враховуються діти. Через це сплата за помешкання навіть 15% від низького доходу працездатного або 10% для інваліда або пенсіонера за віком, перетворюють всіх його мешканців на жебраків та безхатченків, бо їх заборгованість за комунальні послуги неминуче призводить до втрати житла.
Наслідок цього – хворе, не здатне ні на захист країни, ні на продуктивну роботу покоління. Про патріотизм такого покоління не варто навіть мову вести, бо воно ненавидить Батьківщину, яка їх знедолила. Положення про призначення житлових субсидій передбачає цікаві обмеження. Одним з них є норма про те, що субсидія не призначається всім зареєстрованим в помешканні, якщо серед них є хоч один працездатний, який не працює і не зареєстрований на біржі праці. За таких умов, сім’ї з дітьми знаходяться в значно гіршому становищі ніж ті, які їх не мають. При цьому чим дітей більше, тим в гіршому стані опиняється сім’я. Отже, існуюче Положення про надання житлових субсидій є не тільки дискримінаційним по відношенню до тих, хто виховує дітей, але й ворожим до самої держави, створюючи загрозу її національній безпеці.
Далі пропоную розглянути це явище з точки зору його конституційності. Чинною Конституцією передбачено право кожного на достатній рівень життя та заборонено скорочення прав громадян. Виходячи з першого – заробітна плата або пенсія повинні забезпечувати всі необхідні для достатнього рівня життя витрати, включаючи витрати на комунальні послуги. Однак, саме житловою субсидією передбачена компенсація людині недостачі коштів на сплату комунальних послуг. Зважаючи на це, легко прийти до висновку, що заробітна плата або пенсія не забезпечують достатнього рівня життя, що, безумовно, є порушенням прав громадян, гарантованих чинною Конституцією України.
Аналіз цього ганебного явища призводить до сумних висновків. Зважаючи на те, що в прожитковий мінімум входять тільки 10% або 15% вартості комунальних послуг, його розмір розраховується Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою, з їх боку має місце порушення конституційних прав громадян.
Встановлюючи низький прожитковий мінімум, Кабінет Міністрів і Верховна Рада дозволяють роботодавцям платити низьку заробітну плату і за рахунок цього мати надприбутки. Призначаючи житлові субсидії, влада з Державного бюджету компенсує комунальним підприємствам недоплачені громадянам роботодавцями або злиденними, через низький рівень заробітної плати, соціальними фондами кошти, яких громадянам не вистачає на сплату комунальних послуг. Таким чином, найвищі державні структури діють на користь власників приватних підприємств. А це має ознаки корупції за визначенням. На цій підставі напрошується висновок, що житлова субсидія є широко розповсюдженою, організованою очільниками держави корупційною оборудкою, в якій соціальна складова є звичайною, в таких випадках, «димовою завісою» широкомасштабних махінацій.
Підводячи підсумок, варто зазначити, що існування житлових субсидій з точки зору економіки є абсурдним, бо спочатку створюються умови для нестачі коштів, а потім створюються структури, на утримання яких потрібні додаткові гроші. Одночасно, поведінка населення, яке, всупереч чинній Конституції, погоджується постійно жити з порушенням своїх прав, сприяючи розвитку корупції, безумовно, також є абсурдною.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_08.html
Призначається вона на встановлену нормативними документами займану людиною корисну площу житла, яка для однієї людини не повинна перевищувати 31 кв. м. Якщо кілька осіб мешкають в одному будинку або квартирі, то в повному розмірі субсидія нараховується для однієї людини, а для всіх інших має меншу величину. За умови, якщо людина або сім’я займають житло, в якому площа перевищує встановлену нормативами, за комунальні послуги, що припадають на надлишок, вони сплачують в повному обсязі. Розмір субсидії визначається з урахуванням того, що працююча людина не повинна платити за комунальні послуги більше 15%, а непрацездатна більше 10% від свого доходу. При цьому, для нарахування субсидії сім’ї не враховуються діти. Через це сплата за помешкання навіть 15% від низького доходу працездатного або 10% для інваліда або пенсіонера за віком, перетворюють всіх його мешканців на жебраків та безхатченків, бо їх заборгованість за комунальні послуги неминуче призводить до втрати житла.
Наслідок цього – хворе, не здатне ні на захист країни, ні на продуктивну роботу покоління. Про патріотизм такого покоління не варто навіть мову вести, бо воно ненавидить Батьківщину, яка їх знедолила. Положення про призначення житлових субсидій передбачає цікаві обмеження. Одним з них є норма про те, що субсидія не призначається всім зареєстрованим в помешканні, якщо серед них є хоч один працездатний, який не працює і не зареєстрований на біржі праці. За таких умов, сім’ї з дітьми знаходяться в значно гіршому становищі ніж ті, які їх не мають. При цьому чим дітей більше, тим в гіршому стані опиняється сім’я. Отже, існуюче Положення про надання житлових субсидій є не тільки дискримінаційним по відношенню до тих, хто виховує дітей, але й ворожим до самої держави, створюючи загрозу її національній безпеці.
Далі пропоную розглянути це явище з точки зору його конституційності. Чинною Конституцією передбачено право кожного на достатній рівень життя та заборонено скорочення прав громадян. Виходячи з першого – заробітна плата або пенсія повинні забезпечувати всі необхідні для достатнього рівня життя витрати, включаючи витрати на комунальні послуги. Однак, саме житловою субсидією передбачена компенсація людині недостачі коштів на сплату комунальних послуг. Зважаючи на це, легко прийти до висновку, що заробітна плата або пенсія не забезпечують достатнього рівня життя, що, безумовно, є порушенням прав громадян, гарантованих чинною Конституцією України.
Аналіз цього ганебного явища призводить до сумних висновків. Зважаючи на те, що в прожитковий мінімум входять тільки 10% або 15% вартості комунальних послуг, його розмір розраховується Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою, з їх боку має місце порушення конституційних прав громадян.
Встановлюючи низький прожитковий мінімум, Кабінет Міністрів і Верховна Рада дозволяють роботодавцям платити низьку заробітну плату і за рахунок цього мати надприбутки. Призначаючи житлові субсидії, влада з Державного бюджету компенсує комунальним підприємствам недоплачені громадянам роботодавцями або злиденними, через низький рівень заробітної плати, соціальними фондами кошти, яких громадянам не вистачає на сплату комунальних послуг. Таким чином, найвищі державні структури діють на користь власників приватних підприємств. А це має ознаки корупції за визначенням. На цій підставі напрошується висновок, що житлова субсидія є широко розповсюдженою, організованою очільниками держави корупційною оборудкою, в якій соціальна складова є звичайною, в таких випадках, «димовою завісою» широкомасштабних махінацій.
Підводячи підсумок, варто зазначити, що існування житлових субсидій з точки зору економіки є абсурдним, бо спочатку створюються умови для нестачі коштів, а потім створюються структури, на утримання яких потрібні додаткові гроші. Одночасно, поведінка населення, яке, всупереч чинній Конституції, погоджується постійно жити з порушенням своїх прав, сприяючи розвитку корупції, безумовно, також є абсурдною.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_08.html
Немає коментарів:
Дописати коментар