Шановні співвітчизники! Сьогодні я пропоную вам нову статтю з циклу «Психологія абсурду». В ній про моє ставлення до болючого та актуального питання, на якому представники чинної влади спекулюють вже третє десятиліття.
Як відомо, мова є одним чинників при визначенні не тільки національності, але й національної держави. Зважаючи на те, що в Україні живе приблизно 7 млн. росіян, що орієнтовно складає 15% від загальної кількості її населення, питання другої державної мови варто вважати швидше цікавим, ніж актуальним. Цікаве воно тим, що в інших багатонаціональних країнах, де воно піднімалось росіянами, російська мова так і не стала другою державною. З іншого боку вже більше двадцяти років, кожен раз, напередодні парламентських виборів, проросійська 5-та колона, до якою я відношу і Партію Регіонів, витягає його з запасників і вішає в якості гасла на виборчий щит. І не дарма, бо це гасло вже неодноразово допомагало їй отримати значну кількість додаткових голосів на виборах.
Відповідь на питання «Чому?» дуже проста. Достатньо проаналізувати діяльність працюючих в Україні телеканалів та радіостанцій. За винятком щонайбільше трьох, всі вони російськомовні, що суперечить чинному законодавству. Чинна влада, всупереч законодавства, не вживає якихось заходів для усунення ними виявлених порушень. А мала б, якби була патріотичною та професійною. Такий самий стан справ в друкованих ЗМІ, художній літературі та мистецтві. Разом з тим переважна більшість школярів та студентів навчається державною моваю. Аналіз сказаного вище призводить до висновку, що відсутність з боку держави будь-яких заходів по захисту державної мови створює гарні умови для знищення української мови та заміни її російською на території України. В якості доказів мого твердження можуть бути порівняння кількості виданих українською та російською мовою книжок, газет та журналів, продемонстрованих кіно- та телефільмів, проведених концертів, українських пісенних конкурсів, а також реклами, яка, всупереч чинному законодавству, ведеться переважно російською мовою. Ці порівняння, з урахуванням давнього вислову Отто фон Бісмарка «Не знати мови народу, на території якого знаходиться, може тільки окупант» призводять до жахливого висновку – Україна є окупованою «братською» Росією країною. З точки зору чинної Конституції України, на її території мають місце масові порушеня її 21-ї статті, яка стверджує рівність прав. Суперечки з цього приводу зайві, бо понад 80% українців мають право менш ніж на 10% мовного середовища а 15% росіян - на 90%.
Останнє інтерв’ю ЗМІ «гаранта» наших конституційних прав з цього приводу вражає, бо в ньому Віктор Федорович обіцяє найближчим часом зробити російську мову другою державною. Мабуть – в якості подарунка ВВП з нагоди його третього «пришестя» на російський престол. І це за умов, коли цивілізований світ знищення мовного середовища вважає геноцидом. Як бачимо, Президент України, який скрізь заявляє про європейський вибір, такої точки зору не дотримується. Зважаючи саме на таку його точку зору, державні інституції не ведуть боротьбу з масовими порушеннями мовного законодавства, на державній службі, всупереч чинному законодавству, переважають громадяни, які не тільки не володіють державною мовою, але її ненавидять.
Такого абсурду неможливо знайти в жодній цивілізованій країні світу. Про існування таких обставин в Росії росіяни навіть в страшному сні уявити собі не можуть, але практично кожен з них хоче, щоб так було в Україні. Звідси випливає, що російська влада не тільки сама бажає окупації України, але для власної підтримки встигла втовкмачити цю ідею значній частині російського суспільства, що може призвести до збройного конфлікту, як це було в 1918 р. Однак чинного Президента України це, навіть всупереч чинній Конституції України, не турбує. Він може піти далі, що підтверджується іншим його інтерв’ю, в якому він не виключає можливості вступу України до ЄврАзЕС.
Такий розвиток подій означатиме, що він всупереч нормам чинної Конституції України, здатен на догоду іноземному правителю зрадити власний народ і зруйнувати українську державу. Такі дії інакше як державною зрадою назвати неможливо. Звідси відповідно до чинної Конституції випливає, що кожен громадянин зобов’язаний захистити національний суверенітет всіма доступними йому засобами. Прикро тільки, що громадянам на цей раз прийдеться захищати його від зрадницьких намірів гаранта своїх конституційних прав. Іншого шляху у них, на жаль, не залишається і це має зрозуміти кожен. Чим швидше – тим краще. Отже – до роботи, патріоти.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_19.html
Як відомо, мова є одним чинників при визначенні не тільки національності, але й національної держави. Зважаючи на те, що в Україні живе приблизно 7 млн. росіян, що орієнтовно складає 15% від загальної кількості її населення, питання другої державної мови варто вважати швидше цікавим, ніж актуальним. Цікаве воно тим, що в інших багатонаціональних країнах, де воно піднімалось росіянами, російська мова так і не стала другою державною. З іншого боку вже більше двадцяти років, кожен раз, напередодні парламентських виборів, проросійська 5-та колона, до якою я відношу і Партію Регіонів, витягає його з запасників і вішає в якості гасла на виборчий щит. І не дарма, бо це гасло вже неодноразово допомагало їй отримати значну кількість додаткових голосів на виборах.
Відповідь на питання «Чому?» дуже проста. Достатньо проаналізувати діяльність працюючих в Україні телеканалів та радіостанцій. За винятком щонайбільше трьох, всі вони російськомовні, що суперечить чинному законодавству. Чинна влада, всупереч законодавства, не вживає якихось заходів для усунення ними виявлених порушень. А мала б, якби була патріотичною та професійною. Такий самий стан справ в друкованих ЗМІ, художній літературі та мистецтві. Разом з тим переважна більшість школярів та студентів навчається державною моваю. Аналіз сказаного вище призводить до висновку, що відсутність з боку держави будь-яких заходів по захисту державної мови створює гарні умови для знищення української мови та заміни її російською на території України. В якості доказів мого твердження можуть бути порівняння кількості виданих українською та російською мовою книжок, газет та журналів, продемонстрованих кіно- та телефільмів, проведених концертів, українських пісенних конкурсів, а також реклами, яка, всупереч чинному законодавству, ведеться переважно російською мовою. Ці порівняння, з урахуванням давнього вислову Отто фон Бісмарка «Не знати мови народу, на території якого знаходиться, може тільки окупант» призводять до жахливого висновку – Україна є окупованою «братською» Росією країною. З точки зору чинної Конституції України, на її території мають місце масові порушеня її 21-ї статті, яка стверджує рівність прав. Суперечки з цього приводу зайві, бо понад 80% українців мають право менш ніж на 10% мовного середовища а 15% росіян - на 90%.
Останнє інтерв’ю ЗМІ «гаранта» наших конституційних прав з цього приводу вражає, бо в ньому Віктор Федорович обіцяє найближчим часом зробити російську мову другою державною. Мабуть – в якості подарунка ВВП з нагоди його третього «пришестя» на російський престол. І це за умов, коли цивілізований світ знищення мовного середовища вважає геноцидом. Як бачимо, Президент України, який скрізь заявляє про європейський вибір, такої точки зору не дотримується. Зважаючи саме на таку його точку зору, державні інституції не ведуть боротьбу з масовими порушеннями мовного законодавства, на державній службі, всупереч чинному законодавству, переважають громадяни, які не тільки не володіють державною мовою, але її ненавидять.
Такого абсурду неможливо знайти в жодній цивілізованій країні світу. Про існування таких обставин в Росії росіяни навіть в страшному сні уявити собі не можуть, але практично кожен з них хоче, щоб так було в Україні. Звідси випливає, що російська влада не тільки сама бажає окупації України, але для власної підтримки встигла втовкмачити цю ідею значній частині російського суспільства, що може призвести до збройного конфлікту, як це було в 1918 р. Однак чинного Президента України це, навіть всупереч чинній Конституції України, не турбує. Він може піти далі, що підтверджується іншим його інтерв’ю, в якому він не виключає можливості вступу України до ЄврАзЕС.
Такий розвиток подій означатиме, що він всупереч нормам чинної Конституції України, здатен на догоду іноземному правителю зрадити власний народ і зруйнувати українську державу. Такі дії інакше як державною зрадою назвати неможливо. Звідси відповідно до чинної Конституції випливає, що кожен громадянин зобов’язаний захистити національний суверенітет всіма доступними йому засобами. Прикро тільки, що громадянам на цей раз прийдеться захищати його від зрадницьких намірів гаранта своїх конституційних прав. Іншого шляху у них, на жаль, не залишається і це має зрозуміти кожен. Чим швидше – тим краще. Отже – до роботи, патріоти.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_19.html
Немає коментарів:
Дописати коментар