Шановні співвітчизники! У важкий для кожної порядної людини час я і мої друзі ледве встигаємо за подіями. Доводиться вибирати найбільш важливі з них. Сьогодні до Вашої уваги нова стаття, яка одочасно може бути віднесена до двох моїх циклів: «Економіка абсурду» та «Психологія абсурду».
Нещодавно минуло два роки з часу інавгурації нового четвертого за рахунком Президента України. Вважаю, що виходець з індустріального Донбасу отримав перемогу, застосувавши два відомих всій країні гасла: «Покращання життя вже сьогодні» та «Почую кожного». Саме через це, аналіз двох років правління Віктора Федоровича варто почати з виконання його командою цих гасел.
Як відомо всій країні, за 1,5 кризових років, кількість доларових мільярдерів в країні зросла втричі, з 7-ми до 21-го! Одним з важких для пересічних українців кроків стало значне, до півтора разів, підвищення тарифів на газ, опалення житла, водопостачання та водовідведення, а також на електроенергію. При цьому мінмальна та середня заробітна плата, а також пенсія пересічного громадянина зросли значно менше і ,практично, не перекрили інфляційного процесу. Наслідком цього стало значне зростання кількості населення, яке живе за межею бідності. За даними ООН в кінці минулого року кількість громадян України, які мають такий рівень життя, становила 78%. Таке «покращання» життя викликало численні акції протесту, лідерами яких стали регіони, де упродовж багатьох років ПР мала широку підтримку. Лідери двох основних протестних груп пішли на змову з владою. В результаті, афганці і чорнобильці поділилися, і тепер кожна з цих категорій має по дві громадські організації. При цьому, кожна з цих груп отримала по одній радикальній організації.
Їх радикалізм країна побачила восени. Члени радикальних організацій продемонстрували всій країні здатність вдатися до силового розвитку подій. Про такі наміри свідчить і назва нової громадської огранізації афганців - «Ніхто крім нас». Це, одразу після створення, було продемонстровано їх вимогами до влади. Вони вимагали від неї не скасовувати пільги не тільки для себе, а для всіх 36-ти пільгових категорій і виконати рішення судів, винесених на користь не тільки своїх товаришів, а й чорнобильців та дітей війни. Однак, влада, завдяки провладній більшості, «пропхала» через Верховну Раду всупереч 22-ій статті чинної Конституції України, «освячений» Конституційним Судом, законопроект №9127, яким дозволила Кабінету Міністрів встановлювати соціальні виплати вказаним вище категоріям населення, на свій розсуд. З викладеного вище випливає, що «Покращання життя вже сьогодні» настало тільки для 21-го громадянина, які одночасно потрапили і до числа тих, кому обіцяли «Почую кожного», а всіх інших влада не визнала громадянами, бо вони до числа щасливчиків не потрапили.
На таке відношення влади до своїх громадян нещодавно влучно та дотепно прореагувала громадська організація «Ніхто крім нас», члени якої, на святкуванні чергової річниці виводу радянських військ з Афганістану, повернулися до вищих посадових осіб держави спинами. Так вони мовчки продемонстрували посадовцям: «Ми вас не боїмось (бо ніколи військові під час загрози не повертаються до ворога спиною), ви нас не чули, а ми не хочемо вас бачити».
Не можу також обминути «успішні» реформи чинної влади, які призвели до «Покращання життя вже сьогодні». Податкова – викликала чисельні, і вже хоч погано, але організавані акції протесту представників малого та середнього бізнесу. Наслідком її стало згортання малого та середнього бізнесу, зменшення зарплат, зайнятих в ньому робітників, зростання трудової міграції в країни ЄС. Пенсійна – при значному безробітті, підвищила на 5 років пенсійний вік та пенсійний стаж жінкам і практично створила умови для призначення, переважній більшості з них, мінімальних, або близьких до мінімальних пенсій. Право на пристойну пенсію залишилось у держслужбовців та представників бізнесу.
Разом з тим, покращання життя «пільгової», наближеної до Віктора Федоровича, категорії населення триває. Ренат Леонідович отримав «на халяву» контрольні пакети акцій енергогенеруючих компаній України «Західенерго», потужність яких перевищує 5000 Мвт і наближається до потужності Запорізької АЕС. А також «Київенерго» потужністю 1200 Мвт, яка крім електроенергії,забезпечує теплом та гарячою водою майже весь Київ. Таке його придбання, без перебільшення, може буте оцінене не інакше, як енергетична окупація міста Києва «донецькими». Окрім того, Держбюджетом 2012 р. передбачене суттєве зниження податку на прибуток для підприємств, що, безумовно, підвищить прибутки олігархів.
На вчорашньому засіданні уряду Микола Янович доручив Сергію Леонідовичу розібратися з пільгами, що, на моє переконання, є його командою на скорочення соціальних виплат. Можливості на нього дали в кінці минулого року Верховна Рада та Конституційний Суд, і тому, залишилось тільки знайти чергові жертви. У мене нема сумніву, що під це скорочення потраплять не високооплачувані держслужбовці, а пересічні громадяни, яким за два роки так «покращало життя», що «хоч тікай світ за очі».
Однак і це ще не все. Ухвалена Верховною Радою минулого року Програма приватизації передбачає передачу в приватні руки Укрзалізниці, енергогенеруючих компаній, портів, авіаційних заводів та інших стратегічних об’єктів. Зважаючи на відомі українцям приклади приватизації промислових підприємств, не варто сподіватися, що їх приватизація буде прозорою і принесе будь-яку користь нашим громадянам. Все, за існуючою з часів Кучми традицією, потрапить задарма в руки олігархам з оточення відомого всій країні «фюрера». На найбільш елітні стратегічні підприємства України накинув око ВВП (В.В.Путін) і, не виключено, що вони потраплять у власність, якщо не йому особисто, то визначеним ним особисто наближеним особам. Є також програма розпродажу землі, яка через приховані, але вже відпрацьовані, наприклад в Аргентині, механізми може потрапити до рук іноземців. Втілення в життя описаного вище, призведе до остаточної окупації України, неминучого знищення її державності, перетворення українців в кріпаків «своїх» та іноземних грошових мішків. На перешкоді здійснення вищеозначеного плану може стати поразка чинної влади на виборах, рейтинг якої вже впав більш, як в 3 рази і продовжує падати. Для отримання перемоги на парламентських виборах у ПР залишається силовий варіант з масовим застосуванням фальсифікації та залякуванням населення. Для цього безпідставно засуджені найбільш харизматичні опозиційні лідери Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.
На моє переконання, масове зубожіння населення, яке буде здійснено за рахунок зниження та скасування соціальних виплат найбільш радикально налаштованим його групам, підвищить шанси чинної влади на успіх силового варіанту майбутніх виборів. Перешкодою такому варіанту можуть стати масові спільні протести радикально налаштованих соціальних груп.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post.html
Нещодавно минуло два роки з часу інавгурації нового четвертого за рахунком Президента України. Вважаю, що виходець з індустріального Донбасу отримав перемогу, застосувавши два відомих всій країні гасла: «Покращання життя вже сьогодні» та «Почую кожного». Саме через це, аналіз двох років правління Віктора Федоровича варто почати з виконання його командою цих гасел.
Як відомо всій країні, за 1,5 кризових років, кількість доларових мільярдерів в країні зросла втричі, з 7-ми до 21-го! Одним з важких для пересічних українців кроків стало значне, до півтора разів, підвищення тарифів на газ, опалення житла, водопостачання та водовідведення, а також на електроенергію. При цьому мінмальна та середня заробітна плата, а також пенсія пересічного громадянина зросли значно менше і ,практично, не перекрили інфляційного процесу. Наслідком цього стало значне зростання кількості населення, яке живе за межею бідності. За даними ООН в кінці минулого року кількість громадян України, які мають такий рівень життя, становила 78%. Таке «покращання» життя викликало численні акції протесту, лідерами яких стали регіони, де упродовж багатьох років ПР мала широку підтримку. Лідери двох основних протестних груп пішли на змову з владою. В результаті, афганці і чорнобильці поділилися, і тепер кожна з цих категорій має по дві громадські організації. При цьому, кожна з цих груп отримала по одній радикальній організації.
Їх радикалізм країна побачила восени. Члени радикальних організацій продемонстрували всій країні здатність вдатися до силового розвитку подій. Про такі наміри свідчить і назва нової громадської огранізації афганців - «Ніхто крім нас». Це, одразу після створення, було продемонстровано їх вимогами до влади. Вони вимагали від неї не скасовувати пільги не тільки для себе, а для всіх 36-ти пільгових категорій і виконати рішення судів, винесених на користь не тільки своїх товаришів, а й чорнобильців та дітей війни. Однак, влада, завдяки провладній більшості, «пропхала» через Верховну Раду всупереч 22-ій статті чинної Конституції України, «освячений» Конституційним Судом, законопроект №9127, яким дозволила Кабінету Міністрів встановлювати соціальні виплати вказаним вище категоріям населення, на свій розсуд. З викладеного вище випливає, що «Покращання життя вже сьогодні» настало тільки для 21-го громадянина, які одночасно потрапили і до числа тих, кому обіцяли «Почую кожного», а всіх інших влада не визнала громадянами, бо вони до числа щасливчиків не потрапили.
На таке відношення влади до своїх громадян нещодавно влучно та дотепно прореагувала громадська організація «Ніхто крім нас», члени якої, на святкуванні чергової річниці виводу радянських військ з Афганістану, повернулися до вищих посадових осіб держави спинами. Так вони мовчки продемонстрували посадовцям: «Ми вас не боїмось (бо ніколи військові під час загрози не повертаються до ворога спиною), ви нас не чули, а ми не хочемо вас бачити».
Не можу також обминути «успішні» реформи чинної влади, які призвели до «Покращання життя вже сьогодні». Податкова – викликала чисельні, і вже хоч погано, але організавані акції протесту представників малого та середнього бізнесу. Наслідком її стало згортання малого та середнього бізнесу, зменшення зарплат, зайнятих в ньому робітників, зростання трудової міграції в країни ЄС. Пенсійна – при значному безробітті, підвищила на 5 років пенсійний вік та пенсійний стаж жінкам і практично створила умови для призначення, переважній більшості з них, мінімальних, або близьких до мінімальних пенсій. Право на пристойну пенсію залишилось у держслужбовців та представників бізнесу.
Разом з тим, покращання життя «пільгової», наближеної до Віктора Федоровича, категорії населення триває. Ренат Леонідович отримав «на халяву» контрольні пакети акцій енергогенеруючих компаній України «Західенерго», потужність яких перевищує 5000 Мвт і наближається до потужності Запорізької АЕС. А також «Київенерго» потужністю 1200 Мвт, яка крім електроенергії,забезпечує теплом та гарячою водою майже весь Київ. Таке його придбання, без перебільшення, може буте оцінене не інакше, як енергетична окупація міста Києва «донецькими». Окрім того, Держбюджетом 2012 р. передбачене суттєве зниження податку на прибуток для підприємств, що, безумовно, підвищить прибутки олігархів.
На вчорашньому засіданні уряду Микола Янович доручив Сергію Леонідовичу розібратися з пільгами, що, на моє переконання, є його командою на скорочення соціальних виплат. Можливості на нього дали в кінці минулого року Верховна Рада та Конституційний Суд, і тому, залишилось тільки знайти чергові жертви. У мене нема сумніву, що під це скорочення потраплять не високооплачувані держслужбовці, а пересічні громадяни, яким за два роки так «покращало життя», що «хоч тікай світ за очі».
Однак і це ще не все. Ухвалена Верховною Радою минулого року Програма приватизації передбачає передачу в приватні руки Укрзалізниці, енергогенеруючих компаній, портів, авіаційних заводів та інших стратегічних об’єктів. Зважаючи на відомі українцям приклади приватизації промислових підприємств, не варто сподіватися, що їх приватизація буде прозорою і принесе будь-яку користь нашим громадянам. Все, за існуючою з часів Кучми традицією, потрапить задарма в руки олігархам з оточення відомого всій країні «фюрера». На найбільш елітні стратегічні підприємства України накинув око ВВП (В.В.Путін) і, не виключено, що вони потраплять у власність, якщо не йому особисто, то визначеним ним особисто наближеним особам. Є також програма розпродажу землі, яка через приховані, але вже відпрацьовані, наприклад в Аргентині, механізми може потрапити до рук іноземців. Втілення в життя описаного вище, призведе до остаточної окупації України, неминучого знищення її державності, перетворення українців в кріпаків «своїх» та іноземних грошових мішків. На перешкоді здійснення вищеозначеного плану може стати поразка чинної влади на виборах, рейтинг якої вже впав більш, як в 3 рази і продовжує падати. Для отримання перемоги на парламентських виборах у ПР залишається силовий варіант з масовим застосуванням фальсифікації та залякуванням населення. Для цього безпідставно засуджені найбільш харизматичні опозиційні лідери Юлія Тимошенко та Юрій Луценко.
На моє переконання, масове зубожіння населення, яке буде здійснено за рахунок зниження та скасування соціальних виплат найбільш радикально налаштованим його групам, підвищить шанси чинної влади на успіх силового варіанту майбутніх виборів. Перешкодою такому варіанту можуть стати масові спільні протести радикально налаштованих соціальних груп.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post.html
Немає коментарів:
Дописати коментар