(Передмова до розділів 13, 14 Народної Конституції України)
«Гвинтівка – це зброя демократії. Озброєні громадяни є
найпершим, найкращим і остаточним захистом від тиранії».
(Едвард Пол Еббі)
Вільне життя. Це поняття відноситься лише до людей вільних на духовному рівні і, як наслідок - непідвладних у будь-якому вимірі.
«А як же можна жити без влади? Це ж анархія!» - запитує сучасний раб (і кліпає очима).
Уже саме слово «влада» походить від «володію». Що своє вільна людина може віддати комусь у володіння? А нічого!
«А як же буде забезпечуватись порядок?» - запитує сучасний раб (і кліпає очима).
Вільна людина діє з власної ініціативи. У вільних людей порядок присутній сам по собі, як об’єктивне природне явище.
«Це неможливо. Це утопія.» - говорить сучасний раб (і цмокає язиком).
Неможливим можна би вважати те, чого ніколи не було. Про те, що це було у трипільців за 6-8 тисяч років від сьогодення, свідчать розкопки, під час яких не виявлено ні зброї, ні оборонних споруд, ні тюрем, ні замк'ів. Натомість в центрі кожного з поселень знаходять великий майдан, культові та храмові споруди, що віщує про духовність та громадську самовладу.
В більш пізні історичні часи, про які залишились письмові свідчення , ми маємо інформацію про міста-держави, в яких єдиним обов’язком її громадян була сплата десятини королю та десятини - церкві. Ні в які громадські справи влада не втручалась,- її основною функцією був захист території. У вільних людей діяла самовлада, заснована на звичаях, які накопичили досвід багатьох поколінь і впроваджувались у свідомість з дитинства батьками, бабусями, дідусями. За грубі порушення звичаїв судила громада, і це був дієвий стримуючий фактор для членів громади, схильних до свавілля. В більшості ж випадків було достатньо морального громадського осуду.
До «возз’єднання» на нашій українській етнічній території існувала унікальна на той час козацька держава, яка не мала нічого спільного з Московією – типовою державою Платона – «еліта-сторожа-раби». Чи була в козацькій державі еліта? Була. Це був Гетьман і козацька старшина – очільники «сторожі» (козаків). Основним завданням цієї еліти, був захист нашої етнічної території від зовнішніх загроз, а зовсім не забезпечення визиску «рабів». Та і рабів не було, а були поселення вільних озброєних людей-гречкосіїв, яких між собою поєднували походження, мова, звичаї, культура землеробства, релігія. Стосунки між вільними людьми і між їх поселеннями здійснювались відповідно до звичаїв, що ми «просвіщенні» зараз називаємо звичаєвим правом. Звичаї вбирали в себе позитивний досвід всіх поколінь і діяли незрівнянно ефективніше, ніж сучасні закони. Це було взірцем самовлади вільних людей. Саме тому СВОБОДУ в лицарів Мальтійського Ордену символізувало скульптурне зображення ЗАПОРОЖЦЯ.
Звичайно, сучасне життя набагато складніше, і вимагає більшого, але обґрунтованого державного регулювання соціальних відносин. Таке втручання держави повинно здійснюватись лише на вимогу громадян.
Закони України, які приймаються діючою владою, направлені на визиск простих людей. За наші ментальні чесноти, при відсутності опору, нас зневажливо називають «лохами», «биками». При цьому наперед придушується будь-який порух до волі, до визволення, прищеплюється рабська покора. Ми лишень вирвались зі старої тоталітарної системи, як нам нав’язали нову, ще тяжчу систему бюрократичного визиску і поневолення: ідентифікаційний код (який вимагають на кожному кроці); безглузді приватизації свого; внесення до різноманітних реєстрів (прописка, БТІ, МРЕВ, та ін.); отримання дозволів. Без довідки, виписки, копії, – не ступити кроку. Під це безглуздя роздувається державний чиновницький апарат. Масово плодяться нотаріати, адвокатури, експертні та інші навколодержавні фірми-паразити, які створюють симбіоз визиску з держструктурами як через податки, так і через безпосередню плату «за послуги», «за дозволи» (архітектура, археологія, геодезія та інші, які нам геть не потрібні, але утримання яких поклали на нас). До того ж, крім грошей, у нас відбирають здоров’я і частину життя; принижують; привчають до холопської покори владі, згоді з її свавіллям. Цей злочинний симбіоз визиску і є той самий протиставлений народу «адмінресурс», який усвідомлює свою паразитичну суть і тому, не нехтуючи засобами, забезпечує переобрання діючої влади – свого господаря, покровителя і благодійника.
Така держава вимагає радикальних змін шляхом відсторонення від влади всіх колишніх «партій влади» через наступні вибори до Верховної та місцевих рад.
Державна ідеологія лібералізму для олігархів і деспотизму для рабів повинна бути заміщена ідеологією національного солідаризму, тобто мають вільно співіснувати всі форми власності на засоби виробництва, а також всі види підприємницької діяльності та суспільно-виробничих відносин з одною метою: забезпечення добробуту, соціальних та освітньо-культурних потреб УСІХ громадян. Такий устрій соціальних відносин демонструє свої переваги зокрема в Швеції, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії.
Держава повинна припинити сваволю в будь-якому її прояві та забезпечити гарантії максимальної свободи своїх громадян, ліквідувавши більшість штучно створених державних функцій, а решту передати місцевому самоврядуванню.
Все, що потрібно державі для нормального функціонування - повинно утримуватись з держбюджету. Громадяни мають через обґрунтований мінімум податків утримувати потрібну їм державу, здійснювати контроль її діяльності, а також мати реальні важелі впливу на державну політику.
Цього можна досягти перезаснуванням держави через прийняття «НАРОДНОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ».
МИ МОЖЕМО І ПОВИННІ ЦЕ ЗРОБИТИ!
В цій статті широко цитуються матеріали власних публікацій «ЛОГІКА РОСІЙСЬКОГО ШОВІНІЗМУ-3», та «ЧАС ВИПРАВЛЯТИ ПОМИЛКИ».
Володимир Степаненко
НАРОДНА КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (проект)
Розділ 13. Зовнішня політика
Константа 13.1. Зовнішньополітична діяльність України спрямована:
– на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;
– на активну участь в місіях міжнародної безпеки і співробітництва в політичній, гуманітарній та природоохоронній сферах.
Константа 13.2. Держава Україна, приймаючи участь в міжнародному розподілі праці:
– мінімізує економічне співробітництво з недружніми країнами, чим убезпечує свою економічну незалежність;
– максимально використовує економічне співробітництво з нейтральними та дружніми країнами, які керуються принципами у внутрішній і зовнішній політиці, сумісними з принципами держави Україна;
– орієнтує національну економіку на повне самозабезпечення з метою унеможливлення втрати, або обмеження свого суверенітету.
Константа 13.3. Вступ до військових союзів колективної безпеки, чи укладення власних військових договорів безпеки з дружніми державами вимагає наступного погодження двома третинами складу Верховної Ради та затвердження референдумом.
Константа 13.4. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Константа 13.5. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, не допускається.
Константа 13.6. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Розділ 14. Національна та інформаційна безпека
Константа 14.1. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Константа 14.2. Моніторинг інформаційного простору України покладається на Службу Безпеки України. Матеріали, які підтверджують порушення засобами масової інформації (ЗМІ) конституційних норм, а також втручання іноземних ЗМІ у внутрішні справи України – передаються до відповідних державних органів для усунення порушень.
Константа 14.3. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а також функції Гаранта Конституції – покладаються на Збройні Сили України.
14.3.1. Витратна стаття бюджету на утримання і розвиток збройних сил України має складати від 10% до 15% загальної суми державного бюджету.
14.3.2. Розпис видатків бюджету військового відомства затверджує Головнокомандувач ЗСУ і передає до Державного Казначейства.
14.3.3. Контроль використання коштів бюджету військового відомства здійснює Державне Казначейство.
14.3.4. Контроль господарської діяльності військового відомства здійснюють цивільні структури у відповідності до Константи 11.2.
Константа 14.4. Головнокомандувач ЗСУ (Гетьман) обирається на 5 років таємним голосуванням діючих професійних військових ЗСУ та воїнів запасу екстреного призову.
14.4.1. Діючий Головнокомандувач ЗСУ може підтвердити свої повноваження на новий термін лише через переобрання на альтернативній основі.
14.4.2. Після обрання нового Головнокомандувача ЗСУ, протягом 60 діб здійснюється прийняття посади від попередника, яке завершується складанням повноважень попереднім і набуттям повноважень новообраним Головнокомандувачем ЗСУ.
14.4.3. Головнокомандувач ЗСУ діє в межах конституційних повноважень і підзвітний лише народу України.
14.4.4. Усунення Головнокомандувача ЗСУ з посади можливе всенародним референдумом, ініційованим Верховною Радою, або Президентом України. У випадку підтвердження повноважень Головнокомандувача ЗСУ референдумом – ініціатор референдуму автоматично позбавляється повноважень і переобирається.
Константа 14.5. Головнокомандувач ЗСУ:
– організовує Департамент Конституційного Нагляду (ДКН), на який крім наглядової, покладається функція Конституційного Суду;
– організовує Генеральний штаб ЗСУ та Військову розвідку при ньому;
– разом з Президентом призначає голову Служби безпеки України (СБУ).
Константа 14.6. Департамент конституційного нагляду:
– видає приписи гілкам влади про усунення порушень ними Конституції і контролює їх виконання;
– інформує Головнокомандувача про відповідність діяльності гілок влади нормам Конституції;
– розглядає конституційні ініціативи на відповідність їх букві і духові діючої Конституції, на їх підставі готує формулювання доповнень до Конституції і не пізніше, ніж за 60 діб до проведення Конституційного референдуму передає їх на всенародне ознайомлення.
Константа 14.7. У випадку спроб узурпації влади через фальсифікацію народного волевиявлення, чи спробою перевороту в інший спосіб; також у випадку системних порушень законності, які несуть загрозу національній безпеці чи загрозу зміни конституційного ладу в державі, за відсутності інших важелів повернення суспільних відносин в конституційне русло – Головнокомандувач ЗСУ перебирає на себе владу на термін до двох років. На цей час оголошується надзвичайний стан, усуваються зловживання владою та їх причини і проводяться вибори конституційних органів влади, яким протягом 60 днів Головнокомандувач передає владні повноваження.
Константа 14.8. Забезпечення державної безпеки від зовнішніх воєнних загроз і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування, організація і порядок діяльності яких покладається на Головнокомандувача.
14.8.1. У разі збройної агресії проти України, військові формування та озброєні
воїни екстреного мобілізаційного резерву здійснюють оборону у відповідності зі Статутом ведення бойових дій при раптовому нападі, аж до налагодження централізованого керування військами.
Константа 14.9. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу.
Константа 14.10. Професійна частина армії має становити від 0,2 до 0,3% від загальної чисельності населення України; чисельність військових строкової служби та строки підготовки і перепідготовки мобілізаційного резерву визначаються Генеральним штабом Головнокомандувача ЗСУ.
Константа 14.11. Для підготовки молоді до служби в війську та підтримання мобілізаційного резерву в стані постійної бойової готовності на території держави створюється мережа баз військового вишколу.
Константа 14.12. Воїни резерву, які:
– відслужили строкову службу і досягли віку 25 років;
– пройшли відповідну перепідготовку;
– пройшли медичне обстеження;
– отримали позитивні суспільні характеристики;
– склали іспит на знання Конституції та законів про утримання і застосування зброї та відповідальності за їх порушення;
– отримали згоду найближчої рідні –
отримують статус воїна екстреного призову, який дає право на домашнє зберігання легкої стрілецької зброї з боєкомплектом набоїв та право участі в виборах Головнокомандувача Збройних Сил України.
Константа 14.13. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Константа 14.14. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Константа 14.15. Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
14.15.1. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
14.15.2. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
14.15.3. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.
Константа 14.16. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:
– Головнокомандувач Збройних сил України;
– Прем'єр-міністр України;
– Голова Служби безпеки України;
– Міністр внутрішніх справ України;
– Міністр закордонних справ України.
Константа 14.17. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
Константа 14.18. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
Константа 14.19. Підприємства і установи, які віднесені рішенням РНБО до секретних - комплектуються штатом виключно з громадян України з особистим письмовим зобов’язанням про дотримання режиму секретності.
Розділ 15. Вибори. Референдум.
(Далі буде)
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/13-14.html
«Гвинтівка – це зброя демократії. Озброєні громадяни є
найпершим, найкращим і остаточним захистом від тиранії».
(Едвард Пол Еббі)
Вільне життя. Це поняття відноситься лише до людей вільних на духовному рівні і, як наслідок - непідвладних у будь-якому вимірі.
«А як же можна жити без влади? Це ж анархія!» - запитує сучасний раб (і кліпає очима).
Уже саме слово «влада» походить від «володію». Що своє вільна людина може віддати комусь у володіння? А нічого!
«А як же буде забезпечуватись порядок?» - запитує сучасний раб (і кліпає очима).
Вільна людина діє з власної ініціативи. У вільних людей порядок присутній сам по собі, як об’єктивне природне явище.
«Це неможливо. Це утопія.» - говорить сучасний раб (і цмокає язиком).
Неможливим можна би вважати те, чого ніколи не було. Про те, що це було у трипільців за 6-8 тисяч років від сьогодення, свідчать розкопки, під час яких не виявлено ні зброї, ні оборонних споруд, ні тюрем, ні замк'ів. Натомість в центрі кожного з поселень знаходять великий майдан, культові та храмові споруди, що віщує про духовність та громадську самовладу.
В більш пізні історичні часи, про які залишились письмові свідчення , ми маємо інформацію про міста-держави, в яких єдиним обов’язком її громадян була сплата десятини королю та десятини - церкві. Ні в які громадські справи влада не втручалась,- її основною функцією був захист території. У вільних людей діяла самовлада, заснована на звичаях, які накопичили досвід багатьох поколінь і впроваджувались у свідомість з дитинства батьками, бабусями, дідусями. За грубі порушення звичаїв судила громада, і це був дієвий стримуючий фактор для членів громади, схильних до свавілля. В більшості ж випадків було достатньо морального громадського осуду.
До «возз’єднання» на нашій українській етнічній території існувала унікальна на той час козацька держава, яка не мала нічого спільного з Московією – типовою державою Платона – «еліта-сторожа-раби». Чи була в козацькій державі еліта? Була. Це був Гетьман і козацька старшина – очільники «сторожі» (козаків). Основним завданням цієї еліти, був захист нашої етнічної території від зовнішніх загроз, а зовсім не забезпечення визиску «рабів». Та і рабів не було, а були поселення вільних озброєних людей-гречкосіїв, яких між собою поєднували походження, мова, звичаї, культура землеробства, релігія. Стосунки між вільними людьми і між їх поселеннями здійснювались відповідно до звичаїв, що ми «просвіщенні» зараз називаємо звичаєвим правом. Звичаї вбирали в себе позитивний досвід всіх поколінь і діяли незрівнянно ефективніше, ніж сучасні закони. Це було взірцем самовлади вільних людей. Саме тому СВОБОДУ в лицарів Мальтійського Ордену символізувало скульптурне зображення ЗАПОРОЖЦЯ.
Звичайно, сучасне життя набагато складніше, і вимагає більшого, але обґрунтованого державного регулювання соціальних відносин. Таке втручання держави повинно здійснюватись лише на вимогу громадян.
Закони України, які приймаються діючою владою, направлені на визиск простих людей. За наші ментальні чесноти, при відсутності опору, нас зневажливо називають «лохами», «биками». При цьому наперед придушується будь-який порух до волі, до визволення, прищеплюється рабська покора. Ми лишень вирвались зі старої тоталітарної системи, як нам нав’язали нову, ще тяжчу систему бюрократичного визиску і поневолення: ідентифікаційний код (який вимагають на кожному кроці); безглузді приватизації свого; внесення до різноманітних реєстрів (прописка, БТІ, МРЕВ, та ін.); отримання дозволів. Без довідки, виписки, копії, – не ступити кроку. Під це безглуздя роздувається державний чиновницький апарат. Масово плодяться нотаріати, адвокатури, експертні та інші навколодержавні фірми-паразити, які створюють симбіоз визиску з держструктурами як через податки, так і через безпосередню плату «за послуги», «за дозволи» (архітектура, археологія, геодезія та інші, які нам геть не потрібні, але утримання яких поклали на нас). До того ж, крім грошей, у нас відбирають здоров’я і частину життя; принижують; привчають до холопської покори владі, згоді з її свавіллям. Цей злочинний симбіоз визиску і є той самий протиставлений народу «адмінресурс», який усвідомлює свою паразитичну суть і тому, не нехтуючи засобами, забезпечує переобрання діючої влади – свого господаря, покровителя і благодійника.
Така держава вимагає радикальних змін шляхом відсторонення від влади всіх колишніх «партій влади» через наступні вибори до Верховної та місцевих рад.
Державна ідеологія лібералізму для олігархів і деспотизму для рабів повинна бути заміщена ідеологією національного солідаризму, тобто мають вільно співіснувати всі форми власності на засоби виробництва, а також всі види підприємницької діяльності та суспільно-виробничих відносин з одною метою: забезпечення добробуту, соціальних та освітньо-культурних потреб УСІХ громадян. Такий устрій соціальних відносин демонструє свої переваги зокрема в Швеції, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії.
Держава повинна припинити сваволю в будь-якому її прояві та забезпечити гарантії максимальної свободи своїх громадян, ліквідувавши більшість штучно створених державних функцій, а решту передати місцевому самоврядуванню.
Все, що потрібно державі для нормального функціонування - повинно утримуватись з держбюджету. Громадяни мають через обґрунтований мінімум податків утримувати потрібну їм державу, здійснювати контроль її діяльності, а також мати реальні важелі впливу на державну політику.
Цього можна досягти перезаснуванням держави через прийняття «НАРОДНОЇ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ».
МИ МОЖЕМО І ПОВИННІ ЦЕ ЗРОБИТИ!
В цій статті широко цитуються матеріали власних публікацій «ЛОГІКА РОСІЙСЬКОГО ШОВІНІЗМУ-3», та «ЧАС ВИПРАВЛЯТИ ПОМИЛКИ».
Володимир Степаненко
НАРОДНА КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ (проект)
Розділ 13. Зовнішня політика
Константа 13.1. Зовнішньополітична діяльність України спрямована:
– на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права;
– на активну участь в місіях міжнародної безпеки і співробітництва в політичній, гуманітарній та природоохоронній сферах.
Константа 13.2. Держава Україна, приймаючи участь в міжнародному розподілі праці:
– мінімізує економічне співробітництво з недружніми країнами, чим убезпечує свою економічну незалежність;
– максимально використовує економічне співробітництво з нейтральними та дружніми країнами, які керуються принципами у внутрішній і зовнішній політиці, сумісними з принципами держави Україна;
– орієнтує національну економіку на повне самозабезпечення з метою унеможливлення втрати, або обмеження свого суверенітету.
Константа 13.3. Вступ до військових союзів колективної безпеки, чи укладення власних військових договорів безпеки з дружніми державами вимагає наступного погодження двома третинами складу Верховної Ради та затвердження референдумом.
Константа 13.4. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Константа 13.5. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, не допускається.
Константа 13.6. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
Розділ 14. Національна та інформаційна безпека
Константа 14.1. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Константа 14.2. Моніторинг інформаційного простору України покладається на Службу Безпеки України. Матеріали, які підтверджують порушення засобами масової інформації (ЗМІ) конституційних норм, а також втручання іноземних ЗМІ у внутрішні справи України – передаються до відповідних державних органів для усунення порушень.
Константа 14.3. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, а також функції Гаранта Конституції – покладаються на Збройні Сили України.
14.3.1. Витратна стаття бюджету на утримання і розвиток збройних сил України має складати від 10% до 15% загальної суми державного бюджету.
14.3.2. Розпис видатків бюджету військового відомства затверджує Головнокомандувач ЗСУ і передає до Державного Казначейства.
14.3.3. Контроль використання коштів бюджету військового відомства здійснює Державне Казначейство.
14.3.4. Контроль господарської діяльності військового відомства здійснюють цивільні структури у відповідності до Константи 11.2.
Константа 14.4. Головнокомандувач ЗСУ (Гетьман) обирається на 5 років таємним голосуванням діючих професійних військових ЗСУ та воїнів запасу екстреного призову.
14.4.1. Діючий Головнокомандувач ЗСУ може підтвердити свої повноваження на новий термін лише через переобрання на альтернативній основі.
14.4.2. Після обрання нового Головнокомандувача ЗСУ, протягом 60 діб здійснюється прийняття посади від попередника, яке завершується складанням повноважень попереднім і набуттям повноважень новообраним Головнокомандувачем ЗСУ.
14.4.3. Головнокомандувач ЗСУ діє в межах конституційних повноважень і підзвітний лише народу України.
14.4.4. Усунення Головнокомандувача ЗСУ з посади можливе всенародним референдумом, ініційованим Верховною Радою, або Президентом України. У випадку підтвердження повноважень Головнокомандувача ЗСУ референдумом – ініціатор референдуму автоматично позбавляється повноважень і переобирається.
Константа 14.5. Головнокомандувач ЗСУ:
– організовує Департамент Конституційного Нагляду (ДКН), на який крім наглядової, покладається функція Конституційного Суду;
– організовує Генеральний штаб ЗСУ та Військову розвідку при ньому;
– разом з Президентом призначає голову Служби безпеки України (СБУ).
Константа 14.6. Департамент конституційного нагляду:
– видає приписи гілкам влади про усунення порушень ними Конституції і контролює їх виконання;
– інформує Головнокомандувача про відповідність діяльності гілок влади нормам Конституції;
– розглядає конституційні ініціативи на відповідність їх букві і духові діючої Конституції, на їх підставі готує формулювання доповнень до Конституції і не пізніше, ніж за 60 діб до проведення Конституційного референдуму передає їх на всенародне ознайомлення.
Константа 14.7. У випадку спроб узурпації влади через фальсифікацію народного волевиявлення, чи спробою перевороту в інший спосіб; також у випадку системних порушень законності, які несуть загрозу національній безпеці чи загрозу зміни конституційного ладу в державі, за відсутності інших важелів повернення суспільних відносин в конституційне русло – Головнокомандувач ЗСУ перебирає на себе владу на термін до двох років. На цей час оголошується надзвичайний стан, усуваються зловживання владою та їх причини і проводяться вибори конституційних органів влади, яким протягом 60 днів Головнокомандувач передає владні повноваження.
Константа 14.8. Забезпечення державної безпеки від зовнішніх воєнних загроз і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування, організація і порядок діяльності яких покладається на Головнокомандувача.
14.8.1. У разі збройної агресії проти України, військові формування та озброєні
воїни екстреного мобілізаційного резерву здійснюють оборону у відповідності зі Статутом ведення бойових дій при раптовому нападі, аж до налагодження централізованого керування військами.
Константа 14.9. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу.
Константа 14.10. Професійна частина армії має становити від 0,2 до 0,3% від загальної чисельності населення України; чисельність військових строкової служби та строки підготовки і перепідготовки мобілізаційного резерву визначаються Генеральним штабом Головнокомандувача ЗСУ.
Константа 14.11. Для підготовки молоді до служби в війську та підтримання мобілізаційного резерву в стані постійної бойової готовності на території держави створюється мережа баз військового вишколу.
Константа 14.12. Воїни резерву, які:
– відслужили строкову службу і досягли віку 25 років;
– пройшли відповідну перепідготовку;
– пройшли медичне обстеження;
– отримали позитивні суспільні характеристики;
– склали іспит на знання Конституції та законів про утримання і застосування зброї та відповідальності за їх порушення;
– отримали згоду найближчої рідні –
отримують статус воїна екстреного призову, який дає право на домашнє зберігання легкої стрілецької зброї з боєкомплектом набоїв та право участі в виборах Головнокомандувача Збройних Сил України.
Константа 14.13. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Константа 14.14. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Константа 14.15. Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
14.15.1. Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
14.15.2. Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
14.15.3. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України.
Константа 14.16. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:
– Головнокомандувач Збройних сил України;
– Прем'єр-міністр України;
– Голова Служби безпеки України;
– Міністр внутрішніх справ України;
– Міністр закордонних справ України.
Константа 14.17. Компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
Константа 14.18. Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
Константа 14.19. Підприємства і установи, які віднесені рішенням РНБО до секретних - комплектуються штатом виключно з громадян України з особистим письмовим зобов’язанням про дотримання режиму секретності.
Розділ 15. Вибори. Референдум.
(Далі буде)
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/13-14.html
Немає коментарів:
Дописати коментар