Кожного разу, коли бачу цю персону на телебаченні, чомусь згадую фільм «Голова професора Доуеля». Пам’ятаєте, якісь трубочки, дроти, бульбашки і голова, яка говорить («говорюча голова»). А кого іще вона може нагадувати, адже все співпадає з реаліями сьогодення. Є проффесор, і є його Говорюча Голова секретаріату (надалі ГГ).
Переглянувши ефір програми «РесПубліка» з Анною Безулик від 16 лютого (цього року) за участі ГГ зайвий раз переконався в тому, що після перегляду подібних ток-шоу виникає відчуття розумової неповноцінності в усвідомлені того, що це відбувається наяву. Відчуття схожі із станом тієї людини, яка стоїть на асфальті взута у лижі і намагається збагнути, що не так. Чому, не їдуть лижі?
Отже, перейдемо до аналізу побаченого і почутого. Виявляється, з Межигір’я до пам’ятника воїнам-афганцям не ходить пряма маршрутка. Вертолітний майданчик поблизу монумента за два роки так і не спромоглися побудувати. Тому гарант, який, з його слів, вкладається спати десь приблизно о третій, а прокидається о шостій, для того щоб побігати по пеньках та поплавати у басейні, запізнився (опіздав). На цілих півтори години – на початок церемонії покладання квітів до монументу воїнів-афганців, бо добирався на перекладних з мигалками. В цей час, чимось розлючених воїнів-афганців, які не узгодивши і не повідомивши про свої наміри саме у цей день приїхати з усіх куточків країни для того щоб вклонитися своїм загиблим побратимам, ці півтори години розважали мобільні паркани, турнікети, металошукачі, правоохоронці та, безпосередньо, сама ГГ. Така собі імпровізована політінформація на свіжому повітрі (не завжди ж протирати крісла в теплих студіях різних зомбо-шоу). І хлопці правильно зрозуміли «піклування» і «людське ставлення» гаранта і його придворних по відношенню до себе і до загиблих. Вишикувавшись у стрій, вони висловили повну «підтримку» цій владі, вітаючи гаранта під час покладання квітів своїми спинами. Вражаюче видовище…
Глибоко повчальним виявилось і продовження програми. ГГ повідомила, що за всі кадрові призначення, які сприяють розвитку і впровадженню реформ в країні, несе повну відповідальність лише одна людина. Новими призначеннями він підсилює і пришвидшує узяті на себе зобов’язання по покращенню життя «вже сьогодні» свого електорату. І треба не критикувати, а дочекатись результатів таких необхідних для всіх нас реформ. Хотілося б з акцентувати увагу на словах: «несе повну відповідальність», бо на закид про міністра освіти Табачника, з ГГ відбулася певна трансформація, наче після заклинання «Му-та-бор». Називаючи його (Табачника) останніми словами (україножер), вона якось забула, що прилюдно ставить під сумнів рішення і кадрове призначення того, хто персонально несе повну відповідальність за кадрову політику та економічний стан в державі.
Табачник – україножер. А, інші – українофіли? Чи вони взагалі є українцями? Дивно… Точніше, ні чого дивного. Подвійні стандарти притаманні такого штибу «відданим» раболєпствуючим суб’єктам як ГГ. Це ті, хто на брифінгу під час проголошення «переможця» президентських перегонів, як вірний пес, сидів на підлозі схрестивши лапки, висолопивши язика, віддано заглядаючи у рота своєму патрону-годувальнику. І робив це з таким артистизмом заради того, щоб потрапити у всі телевізійні камери усіх телевізійних каналів. Робив із відчуттям значимості історичного моменту, щоб всі знали і пам’ятали – кому всі ми і, зокрема, вся світова спільнота маємо бути вдячними за перемогу над «аранжевой чумой». Це ті, хто першими почнуть критикувати, обпльовувати і кусати ту руку, яка їх годувала. Прикладів вже вдосталь. Пройде зовсім небагато часу і ми всі побачимо як змінюватиметься їх ставлення, світогляд і риторика. Показова відданість мала б насторожувати будь-кого, хто хоч трохи вміє думати, аналізувати і прогнозувати, але обійдемось без порад.
Ще одним цікавим відкриттям для мене став той факт, коли в суперечці із Соболєвим, ГГ нагадала йому про те, що час «їхньої» влади закінчився і почався час «їхньої» влади. Чесно кажучи, не бачу жодної різниці між «їхніми» владами. В моєму розумінні вони всі мають нести однакову відповідальність за стан в якому опинилася країна. Всі мають пройти через чистилище люстрації для того, аби згадати, хто за 5-ю статтею чинної конституції є єдиним джерелом влади в Україні.
Час кардинальних перетворень повільно, але впевнено крокує до свого старту. Це засвідчують дані про революційні настрої у суспільстві, наведені наприкінці передачі. Будь-який терпець, має свої розумні межі. Люди втомилися від системної брехні про економічне зростання (на папері), про високий рівень і відсутність заборгованостей по заробітним платам.
Останньою краплею, яка переповнить «келих терпіння», може стати перетрактування чинної Конституції новоутвореною Конституційною асамблеєю під одну «відповідальну» особу (це у нас статтю КПК не можна змінювати під одну особу, а Конституцію – легко), або невиплати соціальних видатків, або підвищення тарифів на ЖКП, або продаж землі сільгосппризначення, або фальсифікації на найближчих парламентських виборах, або… Тисячі таких – «або». Ось вона – прірва! Вже поруч! І тоді, дійсно, знадобляться ораторські здібності різних ГГ в наданні свідчень про злодіяння проти українського народу, перед Народним трибуналом.
Сергій Філіпенко
ВІДЕО ДОДАЄТЬСЯ:
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_20.html
Переглянувши ефір програми «РесПубліка» з Анною Безулик від 16 лютого (цього року) за участі ГГ зайвий раз переконався в тому, що після перегляду подібних ток-шоу виникає відчуття розумової неповноцінності в усвідомлені того, що це відбувається наяву. Відчуття схожі із станом тієї людини, яка стоїть на асфальті взута у лижі і намагається збагнути, що не так. Чому, не їдуть лижі?
Отже, перейдемо до аналізу побаченого і почутого. Виявляється, з Межигір’я до пам’ятника воїнам-афганцям не ходить пряма маршрутка. Вертолітний майданчик поблизу монумента за два роки так і не спромоглися побудувати. Тому гарант, який, з його слів, вкладається спати десь приблизно о третій, а прокидається о шостій, для того щоб побігати по пеньках та поплавати у басейні, запізнився (опіздав). На цілих півтори години – на початок церемонії покладання квітів до монументу воїнів-афганців, бо добирався на перекладних з мигалками. В цей час, чимось розлючених воїнів-афганців, які не узгодивши і не повідомивши про свої наміри саме у цей день приїхати з усіх куточків країни для того щоб вклонитися своїм загиблим побратимам, ці півтори години розважали мобільні паркани, турнікети, металошукачі, правоохоронці та, безпосередньо, сама ГГ. Така собі імпровізована політінформація на свіжому повітрі (не завжди ж протирати крісла в теплих студіях різних зомбо-шоу). І хлопці правильно зрозуміли «піклування» і «людське ставлення» гаранта і його придворних по відношенню до себе і до загиблих. Вишикувавшись у стрій, вони висловили повну «підтримку» цій владі, вітаючи гаранта під час покладання квітів своїми спинами. Вражаюче видовище…
Глибоко повчальним виявилось і продовження програми. ГГ повідомила, що за всі кадрові призначення, які сприяють розвитку і впровадженню реформ в країні, несе повну відповідальність лише одна людина. Новими призначеннями він підсилює і пришвидшує узяті на себе зобов’язання по покращенню життя «вже сьогодні» свого електорату. І треба не критикувати, а дочекатись результатів таких необхідних для всіх нас реформ. Хотілося б з акцентувати увагу на словах: «несе повну відповідальність», бо на закид про міністра освіти Табачника, з ГГ відбулася певна трансформація, наче після заклинання «Му-та-бор». Називаючи його (Табачника) останніми словами (україножер), вона якось забула, що прилюдно ставить під сумнів рішення і кадрове призначення того, хто персонально несе повну відповідальність за кадрову політику та економічний стан в державі.
Табачник – україножер. А, інші – українофіли? Чи вони взагалі є українцями? Дивно… Точніше, ні чого дивного. Подвійні стандарти притаманні такого штибу «відданим» раболєпствуючим суб’єктам як ГГ. Це ті, хто на брифінгу під час проголошення «переможця» президентських перегонів, як вірний пес, сидів на підлозі схрестивши лапки, висолопивши язика, віддано заглядаючи у рота своєму патрону-годувальнику. І робив це з таким артистизмом заради того, щоб потрапити у всі телевізійні камери усіх телевізійних каналів. Робив із відчуттям значимості історичного моменту, щоб всі знали і пам’ятали – кому всі ми і, зокрема, вся світова спільнота маємо бути вдячними за перемогу над «аранжевой чумой». Це ті, хто першими почнуть критикувати, обпльовувати і кусати ту руку, яка їх годувала. Прикладів вже вдосталь. Пройде зовсім небагато часу і ми всі побачимо як змінюватиметься їх ставлення, світогляд і риторика. Показова відданість мала б насторожувати будь-кого, хто хоч трохи вміє думати, аналізувати і прогнозувати, але обійдемось без порад.
Ще одним цікавим відкриттям для мене став той факт, коли в суперечці із Соболєвим, ГГ нагадала йому про те, що час «їхньої» влади закінчився і почався час «їхньої» влади. Чесно кажучи, не бачу жодної різниці між «їхніми» владами. В моєму розумінні вони всі мають нести однакову відповідальність за стан в якому опинилася країна. Всі мають пройти через чистилище люстрації для того, аби згадати, хто за 5-ю статтею чинної конституції є єдиним джерелом влади в Україні.
Час кардинальних перетворень повільно, але впевнено крокує до свого старту. Це засвідчують дані про революційні настрої у суспільстві, наведені наприкінці передачі. Будь-який терпець, має свої розумні межі. Люди втомилися від системної брехні про економічне зростання (на папері), про високий рівень і відсутність заборгованостей по заробітним платам.
Останньою краплею, яка переповнить «келих терпіння», може стати перетрактування чинної Конституції новоутвореною Конституційною асамблеєю під одну «відповідальну» особу (це у нас статтю КПК не можна змінювати під одну особу, а Конституцію – легко), або невиплати соціальних видатків, або підвищення тарифів на ЖКП, або продаж землі сільгосппризначення, або фальсифікації на найближчих парламентських виборах, або… Тисячі таких – «або». Ось вона – прірва! Вже поруч! І тоді, дійсно, знадобляться ораторські здібності різних ГГ в наданні свідчень про злодіяння проти українського народу, перед Народним трибуналом.
Сергій Філіпенко
ВІДЕО ДОДАЄТЬСЯ:
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_20.html
Немає коментарів:
Дописати коментар