«Я вивчаю політику і військове мистецтво
щоб мої діти змогли вивчати математику і філософію»
Джон Адамс.
Нещодавно дивився відеозвіт зі зборів Комітету Опору Диктатурі (КОД) у Дніпропетровську, враження дуже неприємні. Як виразився молодий чоловік, що був на цьому відео засідання КОД, (на жаль, не знаю, як його звати), за Партію Регіонів віддадуть голоси приблизно 15% виборців, а за кандидатів від КОД і того не буде. Що 70% протестного електорату взагалі не голосуватиме за кандидатів від КОД. Він там ще щось казав, але відповіді, чому це так, я не почув. А питання ж зовсім просте: «Чому народ не голосуватиме за опозицію?»
Але я, як свідомий громадянин своєї країни, знаю відповідь, чому це так. Все дуже просто, КОД нічого не пропонує своїм виборцям. Чого вартий новий парламент, якщо нові обранці від опозиції – потенційні тушки? Ми, народ, не можемо їх притягти до відповідальності та відкликати у випадках тушкування. Ми, НАРОД, взагалі не маємо ніяких важелів впливу на формування влади.
От якби опозиційні сили запропонували щось просте та вкрай потрібне, наприклад:
1) Проведення повного владного «перезавантаження», яке включає імпічмент Януковичу.
2) Припинення повноважень діючої влади на всіх рівнях, створення спеціального Комітету, в який делегувати найкращих фахівців з різних галузей, культурну еліту нації для створення Конституції України, проект якої буде обговорюватись з народом. Інтернет допоможе, його взагалі треба робити одним із важелів народовладдя – XXI століття на вулиці.
3) На місцях залучити до процесу зміни влади громадські рухи .
4) Призначити дату виборів президента та Ради, згідно з нормами нової Конституції.
Тобто, нове скликання потрібне лише для того, щоб демонтувати цей режим та створити умови для відновлення народовладдя та проходження у владу справжніх патріотів-фахівців.
Володимир Степаненко, у статті «ЩО РОБИТИ?», виклав перші статті свого проекту Конституції. Таких, як автор, треба залучати чи делегувати в комітет по створенню нової Конституції, замість того одоробла, яке зараз входить в Конституційну асамблею.
Леонід Тартасюк – справжній «зубр» з питань енергетичного сектору. Його низка публікацій про газову проблему показує, що він, на мій погляд, є експертом та набагато більше досвідченим фахівцем, ніж пан Бойко.
Наше майбутнє – в наших руках. Але між нами та нашим світлим майбутнім – купа паразитів, які узурпували владу. Просто так вони владу не віддадуть. Такі моменти в своїй історії переживали й інші народи. Дозволю собі процитувати кілька документів.
«Декларація незалежності США. Ухвалена Конгресом 4 липня 1776 року.
Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя; що уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють; що в кожному випадку, коли якась форма правління стає згубною для такої мети, народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такі способи, які видаються народу найдоцільнішими для осягнення своєї безпеки і щастя. Розважність, звичайно, підказує не змінювати здавна встановлені уряди з дрібних і минущих причин; згідно з цим цілий досвід свідчить, що людство воліє радше терпіти, поки лихо стерпне, ніж виправляти лихо скасуванням звичних форм. Проте, коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому».
«Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. Преамбула.
… необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення…».
Але хіба читали ці документи ті, хто зараз уособлює владу в Україні? Схоже, що не розуміють вони літературну людську мову. Виникає питання: «Чого варта тисяча слів, коли потрібна міцність руки?»
Олексій Турієв
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_15.html
щоб мої діти змогли вивчати математику і філософію»
Джон Адамс.
Нещодавно дивився відеозвіт зі зборів Комітету Опору Диктатурі (КОД) у Дніпропетровську, враження дуже неприємні. Як виразився молодий чоловік, що був на цьому відео засідання КОД, (на жаль, не знаю, як його звати), за Партію Регіонів віддадуть голоси приблизно 15% виборців, а за кандидатів від КОД і того не буде. Що 70% протестного електорату взагалі не голосуватиме за кандидатів від КОД. Він там ще щось казав, але відповіді, чому це так, я не почув. А питання ж зовсім просте: «Чому народ не голосуватиме за опозицію?»
Але я, як свідомий громадянин своєї країни, знаю відповідь, чому це так. Все дуже просто, КОД нічого не пропонує своїм виборцям. Чого вартий новий парламент, якщо нові обранці від опозиції – потенційні тушки? Ми, народ, не можемо їх притягти до відповідальності та відкликати у випадках тушкування. Ми, НАРОД, взагалі не маємо ніяких важелів впливу на формування влади.
От якби опозиційні сили запропонували щось просте та вкрай потрібне, наприклад:
1) Проведення повного владного «перезавантаження», яке включає імпічмент Януковичу.
2) Припинення повноважень діючої влади на всіх рівнях, створення спеціального Комітету, в який делегувати найкращих фахівців з різних галузей, культурну еліту нації для створення Конституції України, проект якої буде обговорюватись з народом. Інтернет допоможе, його взагалі треба робити одним із важелів народовладдя – XXI століття на вулиці.
3) На місцях залучити до процесу зміни влади громадські рухи .
4) Призначити дату виборів президента та Ради, згідно з нормами нової Конституції.
Тобто, нове скликання потрібне лише для того, щоб демонтувати цей режим та створити умови для відновлення народовладдя та проходження у владу справжніх патріотів-фахівців.
Володимир Степаненко, у статті «ЩО РОБИТИ?», виклав перші статті свого проекту Конституції. Таких, як автор, треба залучати чи делегувати в комітет по створенню нової Конституції, замість того одоробла, яке зараз входить в Конституційну асамблею.
Леонід Тартасюк – справжній «зубр» з питань енергетичного сектору. Його низка публікацій про газову проблему показує, що він, на мій погляд, є експертом та набагато більше досвідченим фахівцем, ніж пан Бойко.
Наше майбутнє – в наших руках. Але між нами та нашим світлим майбутнім – купа паразитів, які узурпували владу. Просто так вони владу не віддадуть. Такі моменти в своїй історії переживали й інші народи. Дозволю собі процитувати кілька документів.
«Декларація незалежності США. Ухвалена Конгресом 4 липня 1776 року.
Ми вважаємо за самоочевидні істини, що всіх людей створено рівними; що Творець обдарував їх певними невід'ємними правами, до яких належать життя, свобода і прагнення щастя; що уряди встановлюються між людьми на те, щоб забезпечувати ці права, а влада урядів походить із згоди тих, ким вони управляють; що в кожному випадку, коли якась форма правління стає згубною для такої мети, народ має право змінити або скасувати її і встановити новий уряд, спираючись на такі принципи та організовуючи його владу в такі способи, які видаються народу найдоцільнішими для осягнення своєї безпеки і щастя. Розважність, звичайно, підказує не змінювати здавна встановлені уряди з дрібних і минущих причин; згідно з цим цілий досвід свідчить, що людство воліє радше терпіти, поки лихо стерпне, ніж виправляти лихо скасуванням звичних форм. Проте, коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому».
«Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. Преамбула.
… необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення…».
Але хіба читали ці документи ті, хто зараз уособлює владу в Україні? Схоже, що не розуміють вони літературну людську мову. Виникає питання: «Чого варта тисяча слів, коли потрібна міцність руки?»
Олексій Турієв
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/02/blog-post_15.html
Немає коментарів:
Дописати коментар