Якщо поглянути на українсько-російський кордон, то за кожним його кілометром знаходилась земля, де раніше компактно проживали українці, лунало слово та линула пісня наша. То що ж змінилось? Чому український край менш ніж за 100 років перестав бути таким. Спробую відповісти на це питання.
Разюча відмінність між етнічним та державним кордоном України спостерігається на східному напрямку в бік Росії. Майже століття тому при спробі України отримати незалежність наша держава втратила сотні тисяч квадратних кілометрів земель, заселених українцями. Плодючих чорноземів, заселених і освоєних в попередні віки. Усі етнічні землі України, що зараз належать Росії поділяються на історичні регіони. Це Стародубщина, Слобожанщина, Донщина і Кубань. З давніх часів на цих землях жили люди. Це і представники ямної культури, і слов'янські племена. Та перша велика хвиля українських колонізаторів потрапила на ці вільні землі в першій половині ХVІІ ст. Це заохочувалось Московською владою та важким життям під гнітом панів.
Найбільше заселялась Слобідська Україна. Слобідська від слова"слобода" – вільне поселення. Сюди переселялись цілими полками. Так у 1652 р. полковник Іван Зінківський з м. Острог переселився, разом з 1 тис. сімей козаків, і заснував м. Острогожськ південніше Воронежа. І протягом 250 років колонізація проходила неймовірними темпами. Так, вже за переписом 1897р. у східній Слобожанщині, а саме у Воронежській губернії, проживало більше 2 млн. людей з яких 43,41% були українці. В Курській – 1,6 млн., з них – 32,2 % українці. Та слід зауважити, що в тих повітах Слобожанщини, які перебували за теперішнім географічним кордоном України і були суміжні до нього, українців проживало більшість абсолютна або відносна: Суджанському - 48%, Гайворонському - 59% , Білгородському - 78%, Новооскольському - 51%, Острогозькому - 90% , Богучарському - 82% , Бірючанському - 70% і Павловському - 42%. Також, на теренах від нижнього Дону до середини Кубані, українців налічувалось більше 55%.
Але, з захопленням України більшовиками, відсоткове та й абсолютне число українців на Кубані і Слобожанщині постійно зменшувалось. За рахунок русифікації, фальсифікації статистичних матеріалів та тиску тоталітарної системи. Так, вже за переписом 1926 р., українців в Слобідській Росії стало значно менше. Так, у Воронезькій губернії їх стало 32% , а в Курській – 19% від загального складу населення. Статистичні матеріали красномовно кажуть, що незважаючи політику знищення української школи, церкви і культури в Росії, українська нація, маючи багату культуру і традиції, рішуче відсікала всі намагання русифікації. Основне значення мало те, що більшість населення становили селяни, як відомо – носії етнічної культури у всіх народах. Тільки знищення голодом 1921-1922рр., 1932-1933рр., 1946-1947рр. підрубала цей корінь народу.
На сьогодні становище українців в Росії важко назвати гарним чи хоча б – задовільним. Тотальна русифікація, повсюдний тиск владних структур, утискання прав. Хоча там діє багато гуртків та національних товариств – таких, як "Мрія", "Світанок", "Музичний салон" та інші. Створено різними українськими товариствами Об'єднання українців Росії (ОУР) та Український історичний клуб(УІК), який видавав газету "Науковий вісник УІК". Та Путінська доктрина про поступове зменшення їх кількості і впливу в країні не викликає сумнівів. Поглянути хоча б на минулорічні події біля єдиної української бібліотеки в Москві. Це, якраз, і є красномовним доказом любові "братської" Росії до нас. Сучасне населення тих районів і областей РФ (Брянська, Курська, Білгородська, Воронезька, Ростовська, Кубанський край, Ставропольський край), в яких українці, в минулому, становили більшість, складає близько 13 млн. чол. Тільки за приблизними підрахунками істориків, в теперішніх володіннях Росії знаходиться понад 300 тис. кв. км. етнічних земель.
Олександр Хлус
Джерело: LELEKA NEWS
Разюча відмінність між етнічним та державним кордоном України спостерігається на східному напрямку в бік Росії. Майже століття тому при спробі України отримати незалежність наша держава втратила сотні тисяч квадратних кілометрів земель, заселених українцями. Плодючих чорноземів, заселених і освоєних в попередні віки. Усі етнічні землі України, що зараз належать Росії поділяються на історичні регіони. Це Стародубщина, Слобожанщина, Донщина і Кубань. З давніх часів на цих землях жили люди. Це і представники ямної культури, і слов'янські племена. Та перша велика хвиля українських колонізаторів потрапила на ці вільні землі в першій половині ХVІІ ст. Це заохочувалось Московською владою та важким життям під гнітом панів.
Найбільше заселялась Слобідська Україна. Слобідська від слова"слобода" – вільне поселення. Сюди переселялись цілими полками. Так у 1652 р. полковник Іван Зінківський з м. Острог переселився, разом з 1 тис. сімей козаків, і заснував м. Острогожськ південніше Воронежа. І протягом 250 років колонізація проходила неймовірними темпами. Так, вже за переписом 1897р. у східній Слобожанщині, а саме у Воронежській губернії, проживало більше 2 млн. людей з яких 43,41% були українці. В Курській – 1,6 млн., з них – 32,2 % українці. Та слід зауважити, що в тих повітах Слобожанщини, які перебували за теперішнім географічним кордоном України і були суміжні до нього, українців проживало більшість абсолютна або відносна: Суджанському - 48%, Гайворонському - 59% , Білгородському - 78%, Новооскольському - 51%, Острогозькому - 90% , Богучарському - 82% , Бірючанському - 70% і Павловському - 42%. Також, на теренах від нижнього Дону до середини Кубані, українців налічувалось більше 55%.
Але, з захопленням України більшовиками, відсоткове та й абсолютне число українців на Кубані і Слобожанщині постійно зменшувалось. За рахунок русифікації, фальсифікації статистичних матеріалів та тиску тоталітарної системи. Так, вже за переписом 1926 р., українців в Слобідській Росії стало значно менше. Так, у Воронезькій губернії їх стало 32% , а в Курській – 19% від загального складу населення. Статистичні матеріали красномовно кажуть, що незважаючи політику знищення української школи, церкви і культури в Росії, українська нація, маючи багату культуру і традиції, рішуче відсікала всі намагання русифікації. Основне значення мало те, що більшість населення становили селяни, як відомо – носії етнічної культури у всіх народах. Тільки знищення голодом 1921-1922рр., 1932-1933рр., 1946-1947рр. підрубала цей корінь народу.
На сьогодні становище українців в Росії важко назвати гарним чи хоча б – задовільним. Тотальна русифікація, повсюдний тиск владних структур, утискання прав. Хоча там діє багато гуртків та національних товариств – таких, як "Мрія", "Світанок", "Музичний салон" та інші. Створено різними українськими товариствами Об'єднання українців Росії (ОУР) та Український історичний клуб(УІК), який видавав газету "Науковий вісник УІК". Та Путінська доктрина про поступове зменшення їх кількості і впливу в країні не викликає сумнівів. Поглянути хоча б на минулорічні події біля єдиної української бібліотеки в Москві. Це, якраз, і є красномовним доказом любові "братської" Росії до нас. Сучасне населення тих районів і областей РФ (Брянська, Курська, Білгородська, Воронезька, Ростовська, Кубанський край, Ставропольський край), в яких українці, в минулому, становили більшість, складає близько 13 млн. чол. Тільки за приблизними підрахунками істориків, в теперішніх володіннях Росії знаходиться понад 300 тис. кв. км. етнічних земель.
Олександр Хлус
Джерело: LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар