- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 28 грудня 2011 р.

БОРОТИСЯ - ЗНАЧИТЬ ЖИТИ!

Система понять та розумінь на сьогоднішній день дуже спотворені в суспільстві. Про це пишуть, говорять, думають. Змішались протилежності – мораль та аморальність, добре та лихе, відвага та зрада. Стало модним те, що раніше вважалось за вульгарне. Світ перевернувся з ніг на голову. І це торкнулося майже кожної сфери життя людини. А ті, хто мав вести нарід вперед, ставати моральним прикладом? Ті кого ми мали поважати та наслідувати – «державники», керівники? Вони не просто проявляють бездіяльність, а й ще заохочують цей світоглядний переворот. Але так не має бути – брехня, хитрість , зрада не повинні панувати. Натомість, бачимо протилежне. Де відповіді, де вихід? Як змінити ситуацію? І найголовніше – чому так сталось? Чому виникло це «перевертання». Може, через нашу бездіяльність, відсутність позиції, власного погляду на постійні зміни? Через власні лінощі ми не хочемо думати, мислити. І бути трохи скептичними до всього. Від політика – до реклами. Від оточення – до мультфільму. Бо звинувачувати і винити легше завжди когось, а не себе. Перш за все – політика, чиновника, суддю, міліціонера, які нічого не роблять для народу , живуть не за статками, брешуть нам в очі, а ми віримо. Чому? Чому ми віримо брехунам, їхньому розуму, досвіду, словам, а не віримо в себе? Коли це сталось, коли ми стали такими слабодухами, що не віримо у власні сили? Запитань більше ніж відповідей.
Але причини цих перетворень для різних поколінь різні. Наприклад, для середнього і старшого, це – життя в СССР . Коли не треба думати, за тебе це робить КПСС. А хто хотів – тому не дозволяли. Це не могло безслідно пройти для людей. І частково для їхніх нащадків. Молоде покоління, яке б могло думати і вирішити майбутнє України, всіма можливими методами і засобами дебілізується, перетворюється на худобу, яка природно не може мислити, аналізувати Світ. Робиться це через всі види медіа і, безумовно, з подачі влади. Медійний простір перенасичений жорстокістю , псевдоцінностями . Він нав'язує нам спосіб життя, мислення, малює нам зразки, якщо хочете – ідеали для наслідування. Складовими цих ідеалів і стають розкручені, «пропарені» проекти, люди або просто притягнуті за вуха до певного рівня "мильні бульбашки". А щоб це все сприймалось, як потреба та бажання безпосереднього отримувача цього неспинного потоку зомбування, створюється ефект зворотного зв'язку між ним і адресантом. Ілюзія впливу, підтримки на те чи інше явище за голубим екраном. Так, що створена майже ідеальна система для копіювання алгоритму та тиражування цього процесу.
Аналізуючи, можна зробити висновок, що тут присутні, щонайменше, дві мети – свідома та підсвідома. Свідома полягає у звичайному збагаченню через рекламодавців та збільшенню рейтингу безпосередньо телеканалу. Підсвідома – у володінні людиною цілком і без залишку. Адже, якщо володієш бажаннями людини, то володієш і нею самою. Це сильніше за будь-які ланцюги та переконливіше за жодну зброю. Проживаючи життя, особа може і не усвідомити, що все її життя планувалось, вигадувались її звички, стереотипи, думки врешті-решт. Хай не на 100 % . Тоді на скільки? А от це і залежить від кожного з нас. На скільки я, ти, він готові ВПЛИВАТИ на своє життя? Вчитися мислити та аналізувати? Не піддаватися впливу?
Та насправді – це важко. Першим кроком може слугувати ігнорування їхньої медіа продукції. Але для мене особисто першим кроком став аналіз, на перший погляд, звичайних речей та власного оточення . Варто було тільки подивитися на повсякденне під іншим кутом, як зразу виникали питання і чим більше я аналізував, тим більше виникало питань. Відповіді знаходив повільніше і не на всі питання, нажаль. Але після цього зробив для себе висновок – боротися, перш за все, потрібно з собою за власну свідомість, а потім, лише, – з наслідками власних дій. Адже риба гниє з голови, і це гниття починається з кожного нашого кроку. І вибори – це лише верхівка айсберга проблем суспільства. До чого я це все? Та до того , що в країні склалася ситуація коли одні – не можуть керувати, а інші – не хочуть так жити. І розв'язати цю ситуацію зможе той, хто буде Боротися. Боротися – значить жити.
Олександр Хлус

ДЖЕРЕЛО: LELEKA NEWS

Немає коментарів:

Дописати коментар