Шановні читачі! Сьогодні до вашої уваги чергова стаття з циклу «Психологія абсурду». В ній піде мова про нащадків правлячої еліти останнього десятиліття.
Звільнившись на початку 2005 р. від темників і переважної більшості табу, вітчизняні ЗМІ стали іноді висвітлювати витівки нащадків представників влади різного рівня. Саме дітей представників влади різних рангів, я вважаю, «номенклатурними дітьми», бо більшість їх батьків тривалий час знаходиться у владі. Мають місце факти, коли ці батьки переміщуються з одного крісла в інше або на певний час втрачають ці крісла, але в переважній своїй більшості це, швидше, виняток з правила ніж саме правило. Сам я вважаю таке явище ганебним та достатньо розповсюдженим і недостатньо висвітленим в наш час. Крім того, у ЗМІ практично відсутній аналіз цього розповсюдженого явища та його наслідків. Через це я вирішив поділитися з вами своїми думками з цього приводу.
Насамперед почну з чинної Конституції, в 21-й статті якої написано, що всі громадяни України мають рівні права. Оцінка поведінки номенклатурних дітей без сумніву суперечить вимогам цієї статті. Ну хто б з дітей пересічних громадян міг би взяти в доларового мільйонера чи мільярдера в оренду іномарку вартістю в кількасот тисяч доларів і швендяти на ній по Києву як це робив синок Віктора Ющенка? Ніхто! Чому? Бо йому б ніхто не дав. А чому дали Ющенковому сину і вельми вірогідно, що не питаючи батька? Бо, найбільш вірогідно, хотіли мати привід для шантажу батька. Чому на таке погодився Ющенко-молодший? Бо він хотів виділитися серед своїх друзів та знайомих і не думав про вплив своїх вчинків на репутацію батька. Проте не в цьому головне, а в тому, що після висвітлення ЗМІ цієї події Президент України Ющенко-старший замість того, щоб дати прилюдно сину прочуханку став прилюдно гримати на журналістів. З цього випливає, що тогочасний гарант конституційних прав громадян сам став на захист свого сина, порушивши ту саму 21-шу статтю чинної Конституції України.
Не менш цікава пригода трапилась з Ландіком-молодшим, який публічно підняв руку на дівчину в ресторані, а потім втік до Росії, був виданий до України і в врешті-решт потрапив до зали суду. З цього приводу виникає вельми цікаве запитання: «Чи зміг би пересічний громадянин без допомоги впливового батька непомітно виїхати за кордон?» Відповідь на нього в більшості українців буде негативна. Але уважні до подій громадяни мали звернути увагу і на витівки Ландіка-батька, які трапились трохи раніше. А саме, побиття не ним, а його охоронцем інспектора ДАІ, за яке Ландік-старший, що без сумніву був замовником, ніяк не був покараний.
Останнього тижня ЗМІ висвітлили ще одну подію, до якої причетна одна з двох доньок покійного Голови Ради Міністрів АР Крим Джарти. Мова йшла про автомобільну аварію в центрі Києва, в якій постраждало кілька авто і де ініціатор її, донька Джарти, покинула місце пригоди, не дочекавшись приїзду ДАІ.
Одночасно ЗМІ сповістили, що обидві доньки, одній з яких 31 рік а другій - 23 роки займають вельми високі посади на державній службі. Про такі посади дуже талановиті та працьовиті діти пересічних громадян навіть мріяти не можуть, що є безперечним доказом систематичного та розповсюдженого порушення 21-ї статті чинної Конституції України.
На завершення варто пригадати пригоди сина одного з дніпропетровських прокурорів, який в нинішньому році вчинив ДТП з тяжкими наслідками і втік з місця пригоди. Разом з тим, вважаю за необхідне, звернути увагу на те, що ЗМІ висвітлюють мізерну частину витівок «номенклатурних дітей», особливо, на периферії і переважна більшість з них залишається українському загалу невідомою, бо саме на периферії більшість ЗМІ знаходиться під ковпаком у міських голів, голів райдержадміністрацій, секретарів міських та районних рад.
Висновок з описаного вище, на моє переконання, може бути тільки один – номенклатурні батьки, в переважній більшості, виховують своїх нащадків подібними собі і для їх, як для їх батьків, Конституції, Законів та норм моралі, в переважній більшості не існує. Таке їх виховання є основою швидкого створення в країні тоталітарного рабовласницького, режиму, що суперечить нормам чинних Конституції та Законів України, за принципом «Правий той, в кого більше прав». Для подолання такого становища вкрай необхідні не тільки широке висвітлення витівок номенклатурних дітей та їх батьків, а й рішуча боротьба з ними кожного здатного до рішучих дій громадянина. Відступати далі нікуди - бездіяльність може закінчитись трагічно не тільки для нас, наших дітей і онуків, а навіть і для правнуків.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело:http://lelekanews.blogspot.com/2011/11/blog-post_20.html
Звільнившись на початку 2005 р. від темників і переважної більшості табу, вітчизняні ЗМІ стали іноді висвітлювати витівки нащадків представників влади різного рівня. Саме дітей представників влади різних рангів, я вважаю, «номенклатурними дітьми», бо більшість їх батьків тривалий час знаходиться у владі. Мають місце факти, коли ці батьки переміщуються з одного крісла в інше або на певний час втрачають ці крісла, але в переважній своїй більшості це, швидше, виняток з правила ніж саме правило. Сам я вважаю таке явище ганебним та достатньо розповсюдженим і недостатньо висвітленим в наш час. Крім того, у ЗМІ практично відсутній аналіз цього розповсюдженого явища та його наслідків. Через це я вирішив поділитися з вами своїми думками з цього приводу.
Насамперед почну з чинної Конституції, в 21-й статті якої написано, що всі громадяни України мають рівні права. Оцінка поведінки номенклатурних дітей без сумніву суперечить вимогам цієї статті. Ну хто б з дітей пересічних громадян міг би взяти в доларового мільйонера чи мільярдера в оренду іномарку вартістю в кількасот тисяч доларів і швендяти на ній по Києву як це робив синок Віктора Ющенка? Ніхто! Чому? Бо йому б ніхто не дав. А чому дали Ющенковому сину і вельми вірогідно, що не питаючи батька? Бо, найбільш вірогідно, хотіли мати привід для шантажу батька. Чому на таке погодився Ющенко-молодший? Бо він хотів виділитися серед своїх друзів та знайомих і не думав про вплив своїх вчинків на репутацію батька. Проте не в цьому головне, а в тому, що після висвітлення ЗМІ цієї події Президент України Ющенко-старший замість того, щоб дати прилюдно сину прочуханку став прилюдно гримати на журналістів. З цього випливає, що тогочасний гарант конституційних прав громадян сам став на захист свого сина, порушивши ту саму 21-шу статтю чинної Конституції України.
Не менш цікава пригода трапилась з Ландіком-молодшим, який публічно підняв руку на дівчину в ресторані, а потім втік до Росії, був виданий до України і в врешті-решт потрапив до зали суду. З цього приводу виникає вельми цікаве запитання: «Чи зміг би пересічний громадянин без допомоги впливового батька непомітно виїхати за кордон?» Відповідь на нього в більшості українців буде негативна. Але уважні до подій громадяни мали звернути увагу і на витівки Ландіка-батька, які трапились трохи раніше. А саме, побиття не ним, а його охоронцем інспектора ДАІ, за яке Ландік-старший, що без сумніву був замовником, ніяк не був покараний.
Останнього тижня ЗМІ висвітлили ще одну подію, до якої причетна одна з двох доньок покійного Голови Ради Міністрів АР Крим Джарти. Мова йшла про автомобільну аварію в центрі Києва, в якій постраждало кілька авто і де ініціатор її, донька Джарти, покинула місце пригоди, не дочекавшись приїзду ДАІ.
Одночасно ЗМІ сповістили, що обидві доньки, одній з яких 31 рік а другій - 23 роки займають вельми високі посади на державній службі. Про такі посади дуже талановиті та працьовиті діти пересічних громадян навіть мріяти не можуть, що є безперечним доказом систематичного та розповсюдженого порушення 21-ї статті чинної Конституції України.
На завершення варто пригадати пригоди сина одного з дніпропетровських прокурорів, який в нинішньому році вчинив ДТП з тяжкими наслідками і втік з місця пригоди. Разом з тим, вважаю за необхідне, звернути увагу на те, що ЗМІ висвітлюють мізерну частину витівок «номенклатурних дітей», особливо, на периферії і переважна більшість з них залишається українському загалу невідомою, бо саме на периферії більшість ЗМІ знаходиться під ковпаком у міських голів, голів райдержадміністрацій, секретарів міських та районних рад.
Висновок з описаного вище, на моє переконання, може бути тільки один – номенклатурні батьки, в переважній більшості, виховують своїх нащадків подібними собі і для їх, як для їх батьків, Конституції, Законів та норм моралі, в переважній більшості не існує. Таке їх виховання є основою швидкого створення в країні тоталітарного рабовласницького, режиму, що суперечить нормам чинних Конституції та Законів України, за принципом «Правий той, в кого більше прав». Для подолання такого становища вкрай необхідні не тільки широке висвітлення витівок номенклатурних дітей та їх батьків, а й рішуча боротьба з ними кожного здатного до рішучих дій громадянина. Відступати далі нікуди - бездіяльність може закінчитись трагічно не тільки для нас, наших дітей і онуків, а навіть і для правнуків.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело:http://lelekanews.blogspot.com/2011/11/blog-post_20.html
Немає коментарів:
Дописати коментар