Спостерігаючи за подіями, які розгортаються останнім часом під стінами парламенту і у великих обласних центрах України, мимоволі приходиш до висновку, що термін перебування при владі цієї антинародної, злочинної банди добігає свого кінця. Градус недовіри зростає з кожним днем. Складається враження, що це вже зрозуміли навіть ті, хто робить вигляд несамовитого захисту цієї «влади» від власного ж народу. Амплітуда дестабілізації ситуації в Україні, збільшується прямо пропорційно амплітуді розхитування паркану навколо будівлі парламенту на тлі зростаючого громадського незадоволення.
Ті, хто віддають зараз накази, мають розуміти, що процеси люстрації торкнуться не тільки тих, хто забруднив своє ім’я і руки перебуваючи при владі, а й тих, хто виконував завідомо злочинні доручення і виносив завідомо протиправні рішення.
Наступив час виправляти помилки. До такого висновку я дійшов, слухаючи 3 листопада на мітингу в Дніпропетровську виступ представника організації «Спілка советскіх офіцеров», який з відчуттям запізненого каяття дорікав собі і собі подібним в тому, що має відношення до «легалізації» цієї банди. Добре, що хоча б з запізненням людина зрозуміла свою помилку і готова її почати виправляти.
Народ остаточно втратив віру в тих, хто обіцяв покращити їхнє життя. Немає народної віри ні до представників влади, ні до судової системи, ні до правоохоронних органів, хоча правоохоронці у Дніпропетровську завжди поводили і поводять себе доволі толерантно і коректно. На цей раз здивував Дніпропетровський окружний адміністративний суд, який виніс рішення про заборону проведення мирної акції протесту на майданчику перед будівлею ОДА. А обіцяли «почути кожного»… Акцію все ж таки провели недалеко від будівлі ОДА, щоб не заважати місцевій владі впроваджувати президентські реформи на місцях, бо як зазначив Янукович на розширеному засіданні Кабінету міністрів, на якому також були присутніми всі губернатори, його доручення виконуються на 30-50 %. Цікаво, а якби ці доручення виконувалися б на 100 %, ми у 2-3 рази жили би іще «краще»? Та, чи можна жити іще «краще»? Можна…
Як повідомляє «Українська правда» від 4 листопада 2011 року, Янукович вніс до парламенту пропозиції, щодо змін Житлового кодексу, які в свою чергу призведуть до збільшення квартплати українців.
Про це заявив голова об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Перший будинок" Михайло Кальтагейсер у коментарі журналу weekly.ua.
Янукович запропонував затвердити коефіцієнти для розрахунку площ лоджій, балконів, веранд та терас. Президент пропонує наступні коефіцієнти для розрахунку площі, за яку доведеться платити: для балконів і терас - 0,3; для лоджій - 0,5; для засклених балконів - 0,8; для веранд, засклених лоджій - 1,0.
Чомусь немає сумніву, що парламентський «оркестр піаністів» під диригуванням Чечетова протягне цей закон. Треба ж залатати дірки в пенсійному та інших соціальних фондах, а для того ми маємо всі разом «скинутись». Тепер мати власний балкон, тим більше засклений, стає ознакою непомірної розкоші. Можливо, після прийняття цього закону власне мені прийдеться здавати свій балкон в оренду – а чому б і ні.
Не переконливими є аргументи, що ми, начебто, проїдаємо бюджетні гроші. Ми? Хто, ми? А, можливо, це ви, панове, знекровили бюджет країни підготовкою до Євро-2012, плануючи зараз за наш рахунок, в перспективі, отримати надприбутки від проведення чемпіонату?
У 2010 році на власні очі побачив «Донбас-Арену», скажу відверто видовище вражає. Стадіон – красень вдень, а особливо – вночі. Вартість БУДІВНИЦТВА цієї споруди його власнику обійшлася в 400 млн. доларів. В свою чергу, РЕКОНСТРУКЦІЯ стадіону «Металіст» у Харкові обійшлася в 75 млн. доларів, БУДІВНИЦТВО «Арена Львів» у 275 млн. доларів, а РЕКОНСТРУКЦІЯ НСК «Олімпійський» у 560 млн. доларів. Як різняться цифри у співвідношенні РЕКОНСТРУКЦІЯ – БУДІВНИЦТВО? Як фаховий будівельник між цими двома поняттями бачу величезну різницю. Одна справа побудувати нове, починаючи з нульового циклу і закінчуючи кінцевим результатом, а інша справа зробити косметичний і навіть капітальний ремонт уже існуючої споруди. На гроші, які «вбухали» на ремонт «Олімпійського», можна було б побудувати ще два таких стадіони, як «Арена Львів», або відремонтувати майже вісім, а при жорсткому контролі за цільовим використанням коштів - і всі десять, а то й п’ятнадцять стадіонів по всій країні. Але сталося - як сталося. Програми «закопування» державних грошей весело приймаються в стінах парламенту, а народу пропонують затягнути тугіше паски.
Вихід з цієї ситуації для цієї горе-команди «професіоналів» один - скласти з себе повноваження, повернути награбоване і покаятись. Каяття пом’якшує провину.
Згадав анекдот. Перед початком кінських перегонів до дядька підходить беззуба кобила і благає: "Ну, поштав на мене, ну, поштав!" Дядько так і зробив, всі гроші поставив на цю клячу. Чуда, однак, не сталось – кобила не перемогла в перегонах, вона навіть не змогла прийняти в них участь, бо впала, не дійшовши до старту. А на обурення дядька безсоромно відповіла: «Ну, не жмогла я, не жмогла!»
Цей анекдот нагадує мені сьогодення, коли уже на протязі двадцяти років до влади в Україні дориваються «старі кобили», а потім співають пісню: «Ну, не жмогла я», при цьому відламуючи від «українського пирога» все більші і більші шматки собі «на згадку».
Підіть, покайтесь, поверніть - тоді вам, можливо, хоч поспівчувають.
Сергій Філіпенко
Ті, хто віддають зараз накази, мають розуміти, що процеси люстрації торкнуться не тільки тих, хто забруднив своє ім’я і руки перебуваючи при владі, а й тих, хто виконував завідомо злочинні доручення і виносив завідомо протиправні рішення.
Наступив час виправляти помилки. До такого висновку я дійшов, слухаючи 3 листопада на мітингу в Дніпропетровську виступ представника організації «Спілка советскіх офіцеров», який з відчуттям запізненого каяття дорікав собі і собі подібним в тому, що має відношення до «легалізації» цієї банди. Добре, що хоча б з запізненням людина зрозуміла свою помилку і готова її почати виправляти.
Народ остаточно втратив віру в тих, хто обіцяв покращити їхнє життя. Немає народної віри ні до представників влади, ні до судової системи, ні до правоохоронних органів, хоча правоохоронці у Дніпропетровську завжди поводили і поводять себе доволі толерантно і коректно. На цей раз здивував Дніпропетровський окружний адміністративний суд, який виніс рішення про заборону проведення мирної акції протесту на майданчику перед будівлею ОДА. А обіцяли «почути кожного»… Акцію все ж таки провели недалеко від будівлі ОДА, щоб не заважати місцевій владі впроваджувати президентські реформи на місцях, бо як зазначив Янукович на розширеному засіданні Кабінету міністрів, на якому також були присутніми всі губернатори, його доручення виконуються на 30-50 %. Цікаво, а якби ці доручення виконувалися б на 100 %, ми у 2-3 рази жили би іще «краще»? Та, чи можна жити іще «краще»? Можна…
Як повідомляє «Українська правда» від 4 листопада 2011 року, Янукович вніс до парламенту пропозиції, щодо змін Житлового кодексу, які в свою чергу призведуть до збільшення квартплати українців.
Про це заявив голова об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Перший будинок" Михайло Кальтагейсер у коментарі журналу weekly.ua.
Янукович запропонував затвердити коефіцієнти для розрахунку площ лоджій, балконів, веранд та терас. Президент пропонує наступні коефіцієнти для розрахунку площі, за яку доведеться платити: для балконів і терас - 0,3; для лоджій - 0,5; для засклених балконів - 0,8; для веранд, засклених лоджій - 1,0.
Чомусь немає сумніву, що парламентський «оркестр піаністів» під диригуванням Чечетова протягне цей закон. Треба ж залатати дірки в пенсійному та інших соціальних фондах, а для того ми маємо всі разом «скинутись». Тепер мати власний балкон, тим більше засклений, стає ознакою непомірної розкоші. Можливо, після прийняття цього закону власне мені прийдеться здавати свій балкон в оренду – а чому б і ні.
Не переконливими є аргументи, що ми, начебто, проїдаємо бюджетні гроші. Ми? Хто, ми? А, можливо, це ви, панове, знекровили бюджет країни підготовкою до Євро-2012, плануючи зараз за наш рахунок, в перспективі, отримати надприбутки від проведення чемпіонату?
У 2010 році на власні очі побачив «Донбас-Арену», скажу відверто видовище вражає. Стадіон – красень вдень, а особливо – вночі. Вартість БУДІВНИЦТВА цієї споруди його власнику обійшлася в 400 млн. доларів. В свою чергу, РЕКОНСТРУКЦІЯ стадіону «Металіст» у Харкові обійшлася в 75 млн. доларів, БУДІВНИЦТВО «Арена Львів» у 275 млн. доларів, а РЕКОНСТРУКЦІЯ НСК «Олімпійський» у 560 млн. доларів. Як різняться цифри у співвідношенні РЕКОНСТРУКЦІЯ – БУДІВНИЦТВО? Як фаховий будівельник між цими двома поняттями бачу величезну різницю. Одна справа побудувати нове, починаючи з нульового циклу і закінчуючи кінцевим результатом, а інша справа зробити косметичний і навіть капітальний ремонт уже існуючої споруди. На гроші, які «вбухали» на ремонт «Олімпійського», можна було б побудувати ще два таких стадіони, як «Арена Львів», або відремонтувати майже вісім, а при жорсткому контролі за цільовим використанням коштів - і всі десять, а то й п’ятнадцять стадіонів по всій країні. Але сталося - як сталося. Програми «закопування» державних грошей весело приймаються в стінах парламенту, а народу пропонують затягнути тугіше паски.
Вихід з цієї ситуації для цієї горе-команди «професіоналів» один - скласти з себе повноваження, повернути награбоване і покаятись. Каяття пом’якшує провину.
Згадав анекдот. Перед початком кінських перегонів до дядька підходить беззуба кобила і благає: "Ну, поштав на мене, ну, поштав!" Дядько так і зробив, всі гроші поставив на цю клячу. Чуда, однак, не сталось – кобила не перемогла в перегонах, вона навіть не змогла прийняти в них участь, бо впала, не дійшовши до старту. А на обурення дядька безсоромно відповіла: «Ну, не жмогла я, не жмогла!»
Цей анекдот нагадує мені сьогодення, коли уже на протязі двадцяти років до влади в Україні дориваються «старі кобили», а потім співають пісню: «Ну, не жмогла я», при цьому відламуючи від «українського пирога» все більші і більші шматки собі «на згадку».
Підіть, покайтесь, поверніть - тоді вам, можливо, хоч поспівчувають.
Сергій Філіпенко
Немає коментарів:
Дописати коментар