- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

субота, 1 жовтня 2011 р.

"хоть как друзья вы не садитесь..."

Шановні читачі! Чинна влада керує країною вже понад 1,5 роки. Незважаючи на гучні заяви її очільників про подолання кризи та зростання виробництва, «покращення життя вже сьогодні», обіцяного Віктором Януковичем до обрання його Президентом переважна більшість українців так і не відчула. Про це я писав в своїй статті «Покращення життя вже сьогодні або хто той кожний, кого вже почули». Однак з часу публікації статті стан справ в країні погіршується, що підтверджується не тільки Податковим майданом, значним підвищенням вартості комунальних послуг та ненависною всім українцям Пенсійною реформою, а й подальшими намірами вивернути і так вже порожні кишені переважної більшості населення, з якого складається народ. Той самий народ, який згідно 5-ї ст. чинної Конституції України є єдиним джерелом влади. До того народу відносяться і ті афганці, які воювали за наказами керманичів спільної держави, і ті чорнобильці, які 25 років тому рятували всіх українців від атомного лиха або відчували його дихання в небезпечній близькості від реактора, що вибухнув. Про них і раніше не дуже турбувалися владні мужі, і саме з них нинішня влада вирішила здерти останню шкіру. Вона не дуже переймається тим, що пільги цих, як, до речі, і багатьох інших категорій простих українських громадян одночасно є їх правом і обмеження або скасування їх заборонено 22-ю ст. чинної Конституції України. Стосовно обмеження або скасування пільг можновладців мова йде тільки під час виборчих кампаній. В цей період не раз вже йшла мова про боротьбу з корупцією, але з кожним роком це ганебне явище розростається як гриби після дощу, незалежно від того яка політична сила прийшла до влади. Очільники нинішньої влади понад рік критикували попередників, майже щоденно сповіщають українцям через ЗМІ про зростання економіки, а обіцяне ними покращання життя переважна більшість через дорожнечу, при мізерній індексації пенсій та заробітних плат, навіть через мікроскоп побачити не може. Та й не дивно, бо затуляє їм очі шикарне життя чиновників різних рангів, а ще той факт, що за якихось 1,5 роки в умовах кризи кількість доларових мільярдерів в Україні зросла втричі (!) з 7 до 21. Такий «феномен», швидше всього, цивілізований світ ніде крім України не зустрічав. Не менш дивним виглядає і той факт, що, за оцінками Нацбанку, заробітчани торік привезли до України майже 9 млрд. дол., за які, до речі, не треба нікому нічого віддавати, а іноземні інвестори тільки 6, за які доведеться тривалий час розплачуватися.
Згідно інформації, наданої ЗМІ владними інституціями, в нинішньому році за кордоном працює 6,6 млн. українців. Про те, чому вони там працюють очільники нинішньої влади мовчать, не зважаючи на те, що відповідь на це питання проста. Мовчать бо саме вона дає оцінку діяльності влади і вирішує майже всі соціально-економічні питання країни. Про це понад триста років тому писав Петру Першому його перший посол у Західній Європі князь Куракін: «Чтобы быть сильным и побеждать надо не только торговать, а и производить». А «производить» в нашій, керованій «високопроффесійними» фахівцями, країні стало спочатку «нема де», а нині вже й «нема кому». Через це й казна пуста, соціальні фонди злиденні і живе переважна більшість народу відповідно, не зважаючи на те, що за чинною Конституцією «Кожен має право на пристойний рівень життя».
Однак нині це зрозуміли, поки що, тільки ті, хто побував в екстремальних умовах з ризиком для здоров'я, а часом, і для життя. Зовсім нещодавно вони показали, що для захисту своїх прав здатні застосувати силу, яка в них залишилась. Цим вони продемонстрували не тільки рішучість, а й те, що вони є частиною того народу, який може стати не на папері, а в дійсності, єдиним джерелом влади. З урахуванням викладеного вище, варто і всім іншим, що потерпають від попрання своїх прав, їх підтримати і змінити чинну антинародну владу «високопроффесійних» нездар, бо вони вже давно довели освіченій частині українців, що «Как друзья вы не садитесь, а в…» можновладці «не годитесь».
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник

http://lelekanews.blogspot.com/2011/09/blog-post_30.html?spref=fb 

Немає коментарів:

Дописати коментар