Шановні читачі! Оприлюднена останнього тижня в ЗМІ інформація про дії вітчизняних високопосадовців не викликала в мене ні здивування, ні обурення. Замість них виникло співчуття до мільйонів співвітчизників, які, як і я, змушені терпіти скруту через «високопрофесійні» дії наших високопосадовців. Про це йдеться в статті, яка з однаковим успіхом може бути віднесена до двох циклів: більш відомого вам, як «Психологія абсурду» та нещодавно початого мною циклу «Економіка абсурду».
Спочатку про трубу. Точніше про те, що наші високопосадовці домовились з кремлівськими про створення газового консорціуму України в обмін на зниження ціни на російський газ для України. Деякі експерти оцінюють розподіл нашої газотранспортної системи наступним чином: 50% – Росії, по 25% Україні та одній з країн ЄС. Про досвід Білорусі та наслідки підписання Харківських угод при розгляді цього важливого для країни питання ніхто з вітчизняних високопосадовців так і не згадав. Ніхто з них також не розглядає можливості заміни газу для обігріву житла на власну електроенергію, якою Україна може за два роки без сторонньої допомоги замінити майже половину російського газу, про що я писав раніше в своїй статті «Кілька слів вартістю 4,5 мільярди доларів».
Разом з викладеною вище в ЗМІ, з посиланням на Сергія Тігіпко, з’явилась інформація про можливість подорожчання газу для населення в обмін на нові транші кредитів МВФ. Назвати це чимось іншим, як економікою абсурду з яскраво вираженою психологією абсурду, неможливо. Ну як по іншому пояснити подорожчання газу для населення при зменшенні ціни майже 60% обсягів газу, який споживається країною? Також важко пояснити, з точки зору здорового глузду, необхідність кредитів МВФ під кабальні для народу умови. До речі, ті кредити ні виробничникам, ні народу непотрібні, про що я писав ще в березні в своїй статті «Кому й навіщо сьогодні потрібні кредити МВФ».
Наступною, оприлюдненою ЗМІ, інформацією були деякі показники проекту Держбюджету на 2012 р. Ним передбачається дефіцит в 24 млрд. грн. та майже вчетверо більші внутрішні запозичення, що в сумі складає майже третину його величини.
З точки зору економіки такий бюджет може бути визнаним лише бюджетом абсурду. Від його «проффесійних» авторів народу України нічого чекати не тільки обіцяного Віктором Януковичем «Покращання життя вже сьогодні», а й взагалі, покращення життя хоч будь-коли.
Однак, покращання життя народу може настати, але для цього той, хто за 5-ю статтею чинної Конституції України є єдиним джерелом влади, має стати ним не на папері, а насправді, і вимагати від очільників влади або виконання ними іншої її статті, яка гарантує кожному громадянину пристойний рівень життя, або відправитись в політичне небуття. Досить їм тримати кожного з нас за довірливого дурня і перетворювати в мовчазного раба.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
http://lelekanews.blogspot.com/2011/09/blog-post_27.html?spref=fb
Спочатку про трубу. Точніше про те, що наші високопосадовці домовились з кремлівськими про створення газового консорціуму України в обмін на зниження ціни на російський газ для України. Деякі експерти оцінюють розподіл нашої газотранспортної системи наступним чином: 50% – Росії, по 25% Україні та одній з країн ЄС. Про досвід Білорусі та наслідки підписання Харківських угод при розгляді цього важливого для країни питання ніхто з вітчизняних високопосадовців так і не згадав. Ніхто з них також не розглядає можливості заміни газу для обігріву житла на власну електроенергію, якою Україна може за два роки без сторонньої допомоги замінити майже половину російського газу, про що я писав раніше в своїй статті «Кілька слів вартістю 4,5 мільярди доларів».
Разом з викладеною вище в ЗМІ, з посиланням на Сергія Тігіпко, з’явилась інформація про можливість подорожчання газу для населення в обмін на нові транші кредитів МВФ. Назвати це чимось іншим, як економікою абсурду з яскраво вираженою психологією абсурду, неможливо. Ну як по іншому пояснити подорожчання газу для населення при зменшенні ціни майже 60% обсягів газу, який споживається країною? Також важко пояснити, з точки зору здорового глузду, необхідність кредитів МВФ під кабальні для народу умови. До речі, ті кредити ні виробничникам, ні народу непотрібні, про що я писав ще в березні в своїй статті «Кому й навіщо сьогодні потрібні кредити МВФ».
Наступною, оприлюдненою ЗМІ, інформацією були деякі показники проекту Держбюджету на 2012 р. Ним передбачається дефіцит в 24 млрд. грн. та майже вчетверо більші внутрішні запозичення, що в сумі складає майже третину його величини.
З точки зору економіки такий бюджет може бути визнаним лише бюджетом абсурду. Від його «проффесійних» авторів народу України нічого чекати не тільки обіцяного Віктором Януковичем «Покращання життя вже сьогодні», а й взагалі, покращення життя хоч будь-коли.
Однак, покращання життя народу може настати, але для цього той, хто за 5-ю статтею чинної Конституції України є єдиним джерелом влади, має стати ним не на папері, а насправді, і вимагати від очільників влади або виконання ними іншої її статті, яка гарантує кожному громадянину пристойний рівень життя, або відправитись в політичне небуття. Досить їм тримати кожного з нас за довірливого дурня і перетворювати в мовчазного раба.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
http://lelekanews.blogspot.com/2011/09/blog-post_27.html?spref=fb
Немає коментарів:
Дописати коментар