Знову про мову.

«Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж перська, китайська,монгольська і всілякі інші.» Е.Челебі, турецький мандрівник.
Нещодавно побував на презентації нової поетичної книги павлоградської поетеси в письменницькому домі «Дивосвіт». Вечір загалом на мене справив гарне враження, тепла атмосфера, гарні привітання і побажання знайомих і друзів. Все було добре сплановано і проведено, якби не оте але. Поетична збірка – двомовна, українсько – російська. Героїня вечора народилася і виросла в глухому українському хуторі над річкою Самарою, серед чудової української природи в простій українській селянській сім'ї, навчалася в українській школі-інтернаті. Звідкіля ж таке роздвоєння? Один вірш читався українською, потім російською. Майже всі хто виходив на сцену, починали українською і відразу ж переходили на російську, при цьому вибачалися, що їм так легше. Мені при цьому подумалося, що ми живемо в суспільстві, де переважають індивідууми з роздвоєною сутністю, мораллю, які живуть за подвійними стандартами.
Говоримо на публіку правильні речі, з розумним виглядом, а для себе робимо темні справи, примножуючи цим корупцію. Мабуть багатьом доводилося спостерігати таку картину – стоять кілька чоловік і розмовляють українською мовою і раптом до них хтось підходить і починає говорити російською і всі, як по команді, переходять теж на російську, тим самим принижуючи себе. Або кореспондент на якомусь заході бере інтерв'ю для державного телебачення і якщо йому відповідають російською, він теж переходить на російську мову. Важко уявити собі таку картину десь в Японії, Китаї, Ізраїлі чи в Західній Європі. В сучасному світі тільки ті держави мають перспективу розвитку в майбутньому, де суспільство спаяне в моноліт, не страждає на хворобу роздвоєння.
І мова тут грає вирішальну роль, вона є тим цементуючим чинником на якому будується вся державна піраміда. Цю прописну істину знають керівники всіх світових урядів. Не думаю, що цього не знає влада в Україні, але біда в тому, що влада у нас не українська і працює вона не на український народ, а на зовнішні злочинні мафіозні структури, для яких Україна є джерелом постійного збагачення. Така роздвоєність нашого суспільства задовольняє сучасну владу в Україні, бо таке суспільство не здатне до опору і ним легко маніпулювати. В такій ситуації всі сподівання на активну частину української громади. Тільки самоорганізація на місцях,роз'яснювальна робота серед населення і опертя на нові молоді і активні сили нашого суспільства дадуть свої результати в боротьбі за українську Україну.
Микола Заремба