- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 10 лютого 2016 р.

«КАК Я НЕНАВИЖУ БАНДЕРОВЦЕВ» - класичний випадок побутової українофобії з ознаками сепаратизму в Дніпропетровську

У Дніпропетровську російськомовна продавчиня зажадала від україномовного покупця говорити російською, а на прохання надати книгу скарг запитала: "Что, хотите пожаловаться на то, КАК Я НЕНАВИЖУ БАНДЕРОВЦЕВ?"


З типовим, можна сказати класичним випадком побутової українофобії з ознаками сепаратизму зіштовхнулася моя мати у магазині "Лавка м'ясника" - "стєкляшка" на проспекті Богдана Хмельницького, 110-К (стара назва, до декомунізації - "вул. Героїв Сталінграда", 12 квартал).
Коли купляла супові набори, продавчиня зажадала, аби до неї зверталися російською:
- МНЕ ТАК ПОНЯТНЕЙ. ОХ УЖ ЭТИ МНЕ ЩИРІ УКРАЇНЦІ!
Мати продовжила говорити українською, а розплатившись, вирішила зробити запис у Книзі скарг. Та була у вільному доступі, але не було чим писати. На вимоги надати ручку й покликати адміністратора, співробітники не реагували.
- ЧТО, ХОТИТЕ НАПИСАТЬ, КАК Я НЕНАВИЖУ БАНДЕРОВЦЕВ?! - розлючено, із неприхованою ненавистю до українців (а "бандерівці" - це етнонім, яким, зокрема, зневажливо називають українців наші вороги-росіяни) гаркнула на весь магазин продавчиня.
Коли мати підійшла до дверей адміністрації, та різко підбігла й перегородила шлях. Більше того, відштовхуючи, почала шарпати за одежу.
Одначе, завдяки проявленій ображеною покупчинею наполегливості, адміністратор таки вимушений був вийти до зали. Запросив до себе, де попри небажання дав ручку. Це Свистун Геннадій Павлович. Залишений у Книзі запис виявився найпершим.
Співробітницю, яка відзначилася печерною українофобією та рукоприкладством до україномовної відвідувачки, звати Циганкова Олена Іванівна. Принаймні, так її представив управляючий.
З приводу інциденту готуються звернення до міського управління Національної поліції, а також профільних управлінь міської ради й облдержадміністрації.
"Лавка м'ясника" - дніпропетровська мережа, що складається з 5-ти магазинів. Офіс компанії розташований на вулиці, яка до декомунізації називалася "Героев гражданской войны". Символічно, правда?
Україноненависній, путінсько-денеерівській наволочі не має бути місця у Дніпрі - східному форпості України. Нехай забирається подалі від бандерівців, туди, де їй буде "понятнєй". Будь-яким зневажливим проявам відносно України і українців потрібно давати належну відсіч!
P.S. Так от спеціально для таких як циганкова міський голова Борис Філатов призначив омбудсмена - регіоналку єпіфанцеву. А хто захищатиме українців від подібної рашистської погані?



1 коментар:

  1. Радий, що люди не пропускають хамства. Але гірко, що таких насправді мало, і ватяні прояви виникають все частіше.

    ВідповістиВидалити