Зі світом точно коїться щось не
те, коли після викриття несправедливості західних систем люди не проти
сховатися від своїх держав у Росії. Багато вже йшлося у ЗМІ про мотиви Путіна:
виставити себе у вигідному світлі на тлі розмов про політичних в’язнів. Поки у
Росії тривають процеси над учасниками акцій на Болотній площі, поки Навальному
прокуратура пропонує посидіти шість років, а дві учасниці Pussy Riot відбувають
покарання у колоніях, у цій країні
кращої долі намагаються шукати представники тих держав, про свободу й рівність
яких російським опозиціонерам доводиться лише мріяти.
Спочатку Депардьє, не бажаючи
ділитися заробітком зі знедоленими, вирішив прийняти серед інших і російське
громадянство. Цим він не обмежився – і в бік Путіна полився єлей про те, що
саме на такого управителя чекала Росія, саме він поверне людям гідність. Потім
Бріджит Бардо чомусь вирішила, що російський президент – найбільший захисник
тварин і загалом природи. У відповідь їй російська журналістка Юлія Латиніна
щоправда розповіла про заслуги ВВП перед тваринним світом: і про сніжного
барса, якого доставляли спеціально для глави держави, щоб той помилувався ним,
на гелікоптері, уссурійську тигрицю, яку накачали снодійним, щоб вона не напала
на лідера Росії, і про двох загиблих білих журавлів зі знаменитого польоту
Путіна із цими птахами.
Зараз усі ЗМІ не припиняють
повідомляти про численні відмови у притулку екс-співробітнику ЦРУ Едварду
Сноудену і про нечисленні згоди.
Відкривши світові інформацію про
те, що в ЦРУ стежили за користувачами в інтернеті, і що США прослуховували
офіси в ЄС, він спочатку опиняється в Гонконгу, а потім в аеропорту Шереметьєво
– в транзитній зоні. Ось у Путіна з’являється ще один привід продемонструвати
світу верховенства права в його країні він відмовляється віддавати Сноудена
США. У Кремлі пояснюють: передача та видача Сноудена в країну, де
застосовується смертна кара, є неможливою.
Екс-американець (паспорт
колишнього працівника було анульовано) знайшов спосіб залишитися у Москві (чи,
може, він захоче отримати квартиру в Грозному?). У своєму Twitter він
повідомив, що готовий розглянути пропозицію колишньої російської шпигунки Анни
Чапман одружитися з нею, щоб вирішити проблему з притулком в Росії.
У цьому всьому є дивною начебто
зачарована згода цих людей стати росіянами, засвідчити те, що Росія є справді
правовою державою. Не забуваймо й про Ассанжа, який своїм Wikileaks
демонстрував, що вільна журналістика може існувати, а потім, переслідуваний
владою США і Швеції, став журналістом RussiaToday – каналу, який поширює
провладну ідеологію на весь світ.
Звісно, важко себе уявити на місці
людини, яку хочуть арештувати США. Проте, з іншого боку, йдучи на розкриття
компромативних фактів, ці люди усвідомлювали, який шлях вони обирали. Хотілося
би вірити, що ними керувало щось некомерційне, нехай буде навіть відчуття
месіанства. Однак ще жоден з вищеперерахованих не відмовився від підтримки
Путіна, мотивуючи це політичними переслідуваннями всередині країни. Їхня згода
жити, працювати в Росії, хай навіть символічного характеру, - це нівелювання
попередньої боротьби. Чому США вони не
прощають утиск свободи слова, ігнорування прав громадянина, а Росії дозволяють
боротьбу з опозицією?
Це необачне ставлення до
внутрішньої політики Путіна з боку західних захисників свободи слова й права –
уже тенденція, тривожна ознака того, що Росія стає для них уже чимось на зразок
бутафорського зла – нереального, того давноминулого й забутого. Тому будемо
чекати, коли російський президент не просто розчулено заплаче, а замироточить.
Аліна Денисенко
Немає коментарів:
Дописати коментар