Хто є справжній націоналіст-революціонер

Український націоналістичний рух в сучасному значенні цього поняття виник наприкінці XIX і з початком XX ст. ст. В програмі УНП, що її (партію), як відомо, очолював перший великий самостійник відродженої України Микола Міхновський, вже було багато таких ідей, які ми зустрічаємо і в сьогоднішній програмі ОУН. Одначе, своє основне ідеологічне оформлення український націоналізм дістав щойно на 1-му Конгресі Українських Націоналістів у Відні 1929 р. Тоді теж український націоналізм остаточно оформився в рух організований: на 1-му Конгресі утворено ОУН.

Від цього часу український націоналістичний рух діє в Україні і як ідейно-політична течія, і як революційна організована сила.

Період від 1929 р. і аж досьогодні – це період швидкого росту українського націоналізму. В ці роки в Україні, особливо в Західній, націоналістів ставало щораз більше. Ідеї українського націоналізму здобували, як і продовжують далі здобувати, щораз більше коло визнавців. Щораз ширше розросталася ОУН.

Хто є справжній націоналіст-революціонер? Хто має право до цього імени?

Справжнім націоналістом-революціонером є тільки той українець, є тільки та людина, яка: а) визнає всі ідеї українського націоналізму, погоджується з його програмою і яка б) бореться за здійснення ідей українського націоналізму в рядах ОУН.

Для того, щоб бути справжнім націоналістом-революціонером, – замало тільки визнавати ідеї українського націоналізму. Вже багато сторіч тому назад церква проголошувала, що «віра без діл – є ніщо». Коли б український націоналізм являв собою тільки армію визнавців, приклонників націоналістичних ідей, які не вважали 6 своїм обов’язком вести активну боротьбу за здійснення собою визнаних ідей, – він був би виключно тільки ідейною течією, тільки ідейно-політичним явищем, а не політичною силою – бойовою, ударною, грізною для ворогів, здібною вести народ до перемоги, таку перемогу завоювати. В цьому випадку про перемогу нашого руху не могло б бути й мови. Хто тільки визнає ідею українського націоналізму, а не бореться за них, – той є тільки націоналіст на словах, а не на ділі, той не є націоналіст справжній, націоналіст-революціонер. Людині, яка визнає націоналістичні ідеї, ми, звичайно, не можемо відмовити права до імени націоналіста. Та ми в цьому випадку мусимо пам’ятати, що маємо до діла тільки з націоналістом на словах, а не з націоналістом справжнім.

Може трапитися такий випадок, що хтось може сказати: я визнаю всі ідеї українського націоналізму, погоджуюся з його програмою, знаю, що я повинен боротися за здійснення цих ідей, але я хочу боротися за ці ідеї самий, самостійно, я не хочу бути членом ОУН, я не хочу, щоб мені хто-небудь наказував. Така людина, хоч вона є вже більше вартісним націоналістом як та, що тільки схвалює ідеї українського націоналізму і в той же час не хоче активно боротися за їх здійснення, – також не є повноцінним, справжнім націоналістом. Справжній націоналіст знає, що боротьба неорганізована, боротьба одинцем, боротьба «одинаків», ніколи не дасть більших результатів, що перемоги можна добитися тільки боротьбою організованою. Що являв би собою наш рух, коли б ми не творили організованої і здисциплінованої армії, а тільки таку «армію», в якій кожний революціонер діє на власну руку, на свій розсуд, по-свойому? В цьому випадку наш рух теж не був би ніякою силою. В цьому випадку ми теж не могли б рахувати ні на які успіхи в нашій боротьбі. Не боротьба розрізнених, відокремлених один від одного «одинаків» дає перемогу, а боротьба здисциплінованої, міцно зорганізованої армії. Тому то справжній націоналіст радо вступає в Організацію, радо підпорядковується дисципліні Організації, радо виконує всі накази провідників.

В поняття українського націоналістичного руху входять і всі ті націоналісти, які активно борються за здійснення ідей українського націоналізму, і всі ті, які тільки визнають націоналістичні ідеї. Кожний націоналіст-революціонер повинен тому завжди добре пам’ятати, що в українському націоналістичному русі можуть бути три категорії націоналістів:
а) націоналісти тільки на словах;
б) націоналісти – «одинаки» і
в) справжні націоналісти-революціонери.
Найвищий тип націоналіста є той націоналіст, який активно бореться за здійснення ідей українського націоналізму в лавах ОУН.

Кожний член ОУН на Українських Землях повинен бути гордим, що він являє собою найвищий тип націоналіста. Кожний член ОУН повинен теж завжди змагати до того, щоб число справжніх націоналістів – число членів ОУН постійно зростало.

Петро Федун-”Полтава”

1949 р.

http://ntz.org.ua/?p=1566