Післямова до книги “Що таке власність”.
Я виконав завдання, яке я собі поставив: власність
переможена, вона ніколи не оправиться від моїх ударів. Усюди, куди б не дійшла
ця книга, дійде також і зародок смерті власності; всюди, де вона з’явиться,
привілеї і рабство, рано чи пізно, загинуть, деспотизм волі поступиться місцем
царству розуму. Ніякі софізми, ніякі навіть найбільш затяті упередження не
можуть встояти перед простотою цієї аргументації.
I. Індивідуальне володіння – є необхідною умовою
соціального життя; власність вбиває життя – це доведено всім п’ятитисячолітнім
існуванням власності; володіння відповідає праву, власність ворожа йому.
Знищіть власність і збережіть володіння; за допомогою однієї, лише цієї
принципової зміни ви докорінним чином зміните закони, уряд, господарство, і всі
установи – ви знищите зло на землі.
* Індивідуальне володіння зовсім не перешкоджає
інтенсивній культурі та єдності експлуатації. Я не казав про незручності
дроблення, тому що це загальновідома річ, багато разів уже обговорювалася
іншими. Але я дивуюся тому, що економісти, які так добре змалювали недоліки
дрібного господарства, не помітили, що причиною цих недоліків є власність.
Дивно також, що вони не зрозуміли, що їхній проект мобілізації землі є перший
крок до скасування власності.
II. Оскільки право заволодіння належить у рівній мірі
всім, то розміри володіння змінюються згідно числу володільців і власність не
може виникнути.
III. Оскільки результат праці теж для всіх однаковий,
то власність гине завдяки сторонній експлуатації і завдяки платі за найм.
IV. У силу того що людська праця неминуче є
результатом колективної сили, будь-яка власність, і з тієї ж причини, повинна
бути колективною і нероздільною; іншими словами, праця знищує власність.
V. Завдяки тому що будь-яка продуктивна здатність, так
само як і всяке знаряддя праці, являє собою накопичений капітал, колективну
власність, – нерівність винагороди та статків, що прикриваються нерівністю
здібностей, є несправедливість і крадіжка.
VI. Необхідними умовами торгівлі є: свобода осіб, що
вступають в угоду та рівноцінність обмінюваних продуктів; але оскільки цінність
речі виражається в сумі часу і витрат, яких вона вартувала, і оскільки свобода
є непорушною, то винагорода робітників, так само як їх права та обов’язки,
рівна для всіх.
VII. Продукти можуть бути придбані тільки за продукти;
але оскільки умовою будь-якого обміну є рівноцінність обмінюваних продуктів, то
всякий прибуток неможливий і несправедливий. Спробуйте здійснити цей найелементарніший
принцип господарства, і ви переконаєтеся, що пауперизм, розкіш, пригнічення,
порок, злочин і голод зникнуть.
VIII. Люди об’єднуються в товариства під тиском
фізичного та математичного закону виробництва, крім їх відома і волі. Таким
чином, рівність умов відповідає справедливості, тобто праву суспільному і
цивільному. Повага, дружба, вдячність, захоплення – є єдиними елементами права
справедливого чи пропорційного.
IX. Вільна асоціація, свобода, що задовольняється
охороною рівності засобів виробництва і рівноцінності обмінюваних продуктів, є
єдина справедлива, справжня і можлива форма суспільства.
X. Політика є наука про свободу: влада людини над
людиною, яку б форму вона не приймала, є пригнічення. Вища ступінь досконалості
суспільства полягає в з’єднанні порядку з анархією, тобто в безвладді.
Настає кінець античної цивілізації; земля оновиться
під променями нового сонця. Загине одне покоління, старі порушники обов’язку
помруть в пустелі, свята земля не покриє їхніх кісток. Молода людина, вас
обурює зіпсованість нашого століття, вас пожирає жага справедливості; якщо ви
любите Батьківщину, якщо благо людства вам є дорогим, то встаньте на захист
справи свободи. Відкиньте ваш старий егоїзм, пориньте в потік новонароджуваної
рівності. У ній ваша душа отримає незнайому їй досі силу і міць, дух ваш знайде
в ній джерело нестримної енергії, і душа ваша, якщо вже зів’яла, відродиться.
Перед вашим очищеним поглядом все життя постане в новому світлі; нові почуття
породять у вас нові ідеї; релігія, мораль, поезія, мистецтво, мови приймуть
величну і прекрасну форму. З вірою у свої переконання, з розумним ентузіазмом,
ви будете вітати всесвітнє відродження.
А ви, сумні жертви ненависного закону, ви, пограбовані
і ображені світом глузливих людей, ви, які працювали безплідно і відпочивали
без надії, тіштеся, сльози ваші вичерпаються. Батьки сіяли в горі, сини будуть
пожинати в радощах.
Бог свободи, Бог рівності! Боже, який вклав у моє
серце почуття справедливості, перш ніж мій розум збагнув її, почуй моє
полум’яне благання! Ти вселив в мене все те, що я написав. Ти створив мою
думку, направляв мої праці, наповнив розум мій цікавістю і серце любов’ю для
того, щоб я сповістив Твою правду і панам і слугам. Ти знаєш, прагну я до
власних вигод чи до Твого, о Боже свободи, прославляння! Нехай пам’ять про мене
зникне, але нехай людство буде вільним; нехай я у своїй безвісті побачу
освічений народ, нехай його освічують благородні наставники, хай їм керують
самовіддані серця. Скороти, якщо це можливо, час наших випробувань; втопи
гордість у рівності; знищ ідолопоклонство славі, завдяки якому ми живемо у
приниженні, переконай цих бідних дітей, що перед обличчям свободи немає ні
героїв, ні великих людей. Всели могутньому, багатому, тому, чиє ім’я уста мої
ніколи не скажуть у Твоїй присутності, відразу до грабунку, і нехай він перший
вимагає повернення взятого, нехай готовність до розкаяння буде для нього єдиною
умовою прощення. Тоді великі і малі, вчені і невігласи, багаті і бідні
зіллються в один непорушним братський союз і з співом нового гімну, зведуть
вівтар Тобі, Богу свободи і рівності!
П’єр Жозеф Прудон
Немає коментарів:
Дописати коментар