(без редагування та
правки – ред.)
Справді, в Україні багато пристосуванців. Такі
є в будь-якому суспільстві. Але не вони визначають напрямок розвитку. Це досить
значна група людей, що відстежує дію політичного маятника. Як тільки маятник
гойднеться в іншу сторону, вони з іще більшим завзяттям будуть звітувати про
свою відданість нової влади. Всі серйозні зрушення в суспільстві відбуваються
під впливом пасіонаріїв, що виробили загальну ідею, об'єднавшись між собою
заради цієї ідеї і заради великої агітаційної роботи, щоб довести цю ідею до
критичній кількості людей. За підтримки народу ці пасіонарії змінюють свої
країни. Хто такі пасіонарії й де їх взяти? В Україні їх цілком достатньо. Це
більшість моїх фейсбучных друзів і друзів моїх друзів. Це й ті, хто збирався
сьогодні у Великого Кобзаря. Це і ті відповідальні громадяни, які розуміють, що
ні яке досягнуте благополуччя не може бути стабільним в тоталітарній державі.
Які розуміють, що перед їх поколінням став питання бути або не бути. Хіба мало
таких людей? Ви повинні були помітити, як змінюється риторика опозиціонерів,
під впливом критичних публікацій щодо їх безрезультативных дій. Той хто
критично ставиться до опозиції, той, голосував за неї, той і є відповідальній
громодянин. Вони відчули, що земля йде з-під їх ніг. Критична маса людей стала
вимагати рішучих дій. Якщо раніше досить було закликів про загальну рівність та
братерство, про свободу та загальному добробуті, політики могли тимчасово
обдурити народ, то тепер вибачте. Поки чітко політики не дадуть гарантію про
передачу всієї повноти влади народу, територіальним громадам, місцевому
самоврядуванню, поки не декларативно, а чітко не буде позначено права народу на
загальнонаціональну власність та механізму ухвалення рішень щодо доленосних
питань, всі заклики Яценюка виявляться пшиком. Як і виявилися пшиками збір
підписантів щодо імпічменту Президента, таким пшиком був і збір підписів за
зняття Прем'єр-міністра, та ще багато пшиків, які призвели безліч людей до
повного розчарування в опозицію. Якщо опозицію розчулюють люди, які вірять у
месію (неважливо, в якому образі жіночому чи чоловічому), то це і є їх головна
помилка. Слава Богу, таких людей стає все меньш і меньш. Вже дурнів нема. 2004
рік багатьох навчив. Риторика Яценюка до болю нагадує риторику Ющенка. Нам
потрібен Ющенко 2? Припиніть зачаровуватися, щоб потім не розчаровуватися.
Нікому не довіряйте свій «голос». Ні кому не довіряйте розпоряджатися вашою
власністю. Україна є країна українського народу, а не купки бездарних не
патріотичних політиків. І тих, псевдо українців, хто цей народ дурить,
прикриваючись порожніми гаслами, і тих, хто цей народ обкрадає і принижує -
чекає глибоке розчарування, всенародна погорда, а деяких в'язниця. Але якщо
хтось підніме руку хоч на одну людину, яка вийде на мирний протест та
проллється кров - пощади нікому не буде. Нікому.
Амінь.
Володимир Горб
Немає коментарів:
Дописати коментар