Вікторія Шилова
Я розіслала листи всім керівникам фракцій у Верховній Раді, окрім головних «реформаторів» країни – Партії регіонів. Зокрема, до Арсенія Яценюка, Віталія Кличко, Миколи Симоненко та Олега Тягнибока. З вимогою якнайшвидше скасувати нелюдський експеримент над народом України, так звану медичну реформу. Також разом з листами я надіслала пропозиції щодо реформування галузі охорони здоров’я саме для людей, а не для «зарабатывания бабла» медичних чиновників. Дані пропозиції було розроблено вкупі з Вільною профспілкою медичних працівників України.
Ось примірник листа, який отримали керівники фракцій:
Керівникові фракції
ВО «Свобода»
у Верховній Раді України
ТЯГНИБОКУ О.Я.
Шановний Олеже Ярославовичу!
Звертаюся до вас як депутат-мажоритарник Дніпропетровської обласної ради V і VI скликань, правозахисник.
Відомо, що наразі в Україні, зокрема на Дніпропетровщині, проходить так звана «медична реформа», яку населення регіону вже охрестило «експериментом над людьми» та «конвеєром смерті». Маю нагадати, що Ви у своїх публічних виступах неодноразово наголошували про необхідність скасувати цей проект, через який потерпають мільйони людей. Ви також обіцяли мені особисто, що реформу обов’язково буде скасовано.
Ви добре знаєте, що через закриття лікарень, пологових будинків, інших медичних закладів, через загальне реформування системи охорони здоров’я помирають люди – особливо діти та люди похилого віку. Десятками звільняють медичних працівників, закривають протитуберкульозні заклади.
Шановний Олеже Ярославовичу!
Закликаю Вас виконати свої передвиборчі обіцянки і скасувати нарешті вбивчу так звану «медичну реформу»!
Також, подаю Вам для ознайомлення наші з Вільною профспілкою медичних працівників України пропозиції.
Додаток: 4 арк.
З повагою,
Депутат Дніпропетровської
обласної ради В.В. ШИЛОВА
І власне пропозиції:
Пропозиції
Депутату Дніпропетровської обласної ради Шилової В.В. і
Вільної профспілки медичних працівників України по реформуванню та покращенню діяльності української медичної галузі
(03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, оф. 36. тел./факс (044) 287-72-83, vpmpu@ukr.net
Голова ВПМПУ Панасенко Олег Олександрович 050-97-07-331)
Медична допомога населенню повинна базуватися на повазі держави до власних громадян та взаємоповазі між пацієнтами та працівниками медичної галузі. Будь-яку реформацію та будь-яке покращення неможливо впровадити без фінансового забезпечення. Вкрай необхідно збереження бюджетної медицини для того, щоб всі верстви населення, серед яких є діти, літні люди, безробітні, інваліди та асоціальні люди могли отримувати якісну та доступну медичну допомогу. При умовах низького фінансування медичної галузі в Україні на рівні 3% від ВВП введення загально державної соціальної страхової медицини, як надбудови до медицини бюджетної, дасть можливість не тільки підняти заробітну плату медикам, але й надасть можливість придбати сучасне медичне обладнання.
Екстрена (швидка) медична допомога
Головними у системі екстреної (швидкої) медичної допомоги повинні стати не диспетчери з обласних центрів, а ті фахівці, хто безпосередньо на місті події, нещасного випадку надають термінову кваліфіковану медичну допомогу – це бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги до складу якої входять лікар, фельдшер, санітар, водій. Саме бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги повинна фінансуватися в першу чергу. Вкрай необхідно фінансування заміни застарілого санітарного транспорту, придбання сучасного медичного обладнання і медикаментів та мотивування працівників виїзних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги високою заробітною платою.
З метою справжнього наближення медичної допомоги до населення необхідно зберегти у регіонах районні лікарні та повернути у їх розпорядження службу екстреної (швидкої) медичної допомоги. Впровадження міжрайонних підстанцій екстреної (швидкої) медичної допомоги призводить лише до створення зайвої бюрократичної надбудови з своїм штатом головних лікарів, бухгалтерів, економістів.
Медична допомога II рівня, районні лікарні.
Вкрай необхідно збереження районних лікарень. Тільки громада, як вища за Конституцією влада, має право вирішувати: чи потрібна лікарня, чи ні. Якщо громада вирішила, що районна або номерна лікарня потрібні, то держава повинна знайти кошти на комплектацію лікувальних установ кадрами, сучасним медичним обладнанням та медикаментами. На базі районних лікарень повинні бути реанімаційні відділення або ліжка інтенсивної терапії, та повинні бути збережені вузькі фахівці: окуліст, ЛОР, невролог, тощо. Залучати молодих фахівців та поповнювати медичні кадри необхідно через мотивацію гідною заробітною платою та житлом. Впроваджувати екстрену (швидку) медичну допомогу в регіонах потрібно саме на базі районних лікарень, а не витрачати бюджетні кошти на центри екстреної медичної допомоги. Це дасть можливість покращити не тільки медичну допомогу на місті нещасного випадку, але й зменшить термін на транспортування хворого до лікувальної установи де буде надана невідкладна кваліфікована допомога вузькопрофільними фахівцями: хірургом, реаніматологом, акушер гінекологом, тощо.
Акушерство і гінекологія
За рішенням громади повинні зберігатися і пологові будинки. Захоплення створенням тільки перинатальних центрів у обласних центрах, які розташовані від населених пунктів, як правило, за сто та більше кілометрів, призводить до збільшення випадків материнської смертності у регіонах, чому сприяють низька якість вітчизняних автошляхів та недостатнє оновлення застарілого санітарного автотранспорту. Пологові будинки у регіонах також повинні бути укомплектовані кадрами та сучасним медичним обладнанням. Зачасти, пологи можуть ускладнюватися різною патологією, наприклад, кровотечею, що відводить на рятування майбутньої матері та її ненародженої дитини лічені хвилини. При вказаних патологіях немає часу на транспортування, будь це наземним або повітряним транспортом. Необхідно цінувати кожне життя, а особливо життя матері та дитини, яким необхідна кваліфікована допомога при пологах .
Необхідно збереження жіночих консультацій з лікарями акушерами-гінекологами, бо саме вони здатні якісно провести вагітну жінку у передродовому періоді до родів, виявити на медичному огляді у жінки складну, наприклад, онкопатологію, виставити діагноз та якісно провести лікування жіночих хвороб.
Педіатрія
Одною з пріорітетних повинна бути педіатрична служба. Дитячий організм значно відрізняється від організму дорослої людини. Педіатр повинен готуватися з першого курсу медичного університету на педіатричному факультеті. При районних лікувальних установах повинні бути палати для новонароджених, дитячі відділення, поліклінічний прийом зі збереженням дільничності. Ніякий «універсальний» сімейний лікар, як виходить на практиці, не здатен замінити кваліфікованого педіатра. Відсутність досвіду у сімейного лікаря негативно впливає на здоров’я та життя хворої дитини.
Дерматовенерологічна служба
Враховуючи те, що дерматовенерологічна допомога населенню нашої країни включає у себе і систему протидії розповсюдження соціально-небезпечних інфекційних захворювань, необхідно зберегти в Україні диспансерний метод надання дерматовенерологічної допомоги населенню, що дасть можливість впровадити загальноєвропейську модель, при якій хворі звертаються прямо і безпосередньо на прийом до лікаря дерматовенеролога.
Недоцільно проводити розподіл дерматовенерологічної служби на дерматологів і венерологів, оскільки це приведе до значних фінансових витрат в плані матеріально-технічної бази, лікувальної і діагностичної апаратури, медикаментозного забезпечення, тощо.
В штатному розписі центральних районних лікарень обов’язково повинна залишатися посада лікаря дерматовенеролога, тому що існує безліч захворювань шкіри та слизових оболонок, при яких інші фахівці не в змозі вірно виставити діагноз та надати відповідну спеціалізовану допомогу.
У обласних центрах повинні і надалі працювати обласні шкірно-венерологічні диспансери для того, щоб жителі регіонів могли отримувати високоякісну спеціалізовану допомогу при складних випадках захворювань.
Сестринство
Найголовнішими помічниками лікарів є медичні сестри. Від них залежить якісне виконання лікарських призначень та реабілітація хворих. Але на Україні не сформована вертикаль багаторівневої системи управління медсестринської служби. При Міністерстві охорони здоров’я України необхідно створити відділ та ввести посаду головного позаштатного спеціаліста з медсестринської справи, що сприятиме контролю та швидкому і ефективному реформуванню найчисельнішої ланки медичних працівників України. Міжнародний та досвід столиці міста Києва свідчать про те, що впровадження медсестринського відділу при Міністерстві охорони здоров’я України значно б підвищило якість підготовки медсестринських кадрів та надання ними медичної допомоги.
Створення відділень (ліжок) сестринського догляду
Реформа охорони здоров'я вимагає створення різнопланових підходів до лікування, профілактики та реабілітації пацієнтів.
Одним з найменш затратних та найбільш ефективних методів є догляд за важкохворими, післяопераційними хворими та реабілітація у відділеннях (ліжках) сестринського догляду. Впровадження таких відділень може дозволити зменшення часу перебування післяопераційних, постінфарктних, постінсультних хворих в спеціалізованих відділеннях. Крім того, у відділеннях сестринського догляду можуть перебувати важкі хворі з неінфекційною патологією, які не потребують постійного лікарського контролю.
Відділення сестринського догляду переважно працюють, як госпрозрахункові, керують ними медсестри-бакалаври, в них працюють медсестри загальної практики, медсестри-психологи, реабілітологи, масажисти та інструктори ЛФК.
Такі відділення можуть надавати допомогу сім'ям, в яких проживають хронічно хворі, які потребують час від часу спеціального догляду, психологічних та реабілітаційних процедур.
Необхідно створити законодавчу базу, без якої неможливе масове відкриття відділень сестринського догляду:
1. Ввести до наказу №33 штатний розклад медсестер-бакалаврів, медсестер-психологів та медсестер-реабілітологів.
2. Включити створення відділень сестринського догляду в План реформування охорони здоров'я в Україні з метою здешевлення та підвищення якості медичної допомоги хронічним хворим з неінфекційною патологією.
Я розіслала листи всім керівникам фракцій у Верховній Раді, окрім головних «реформаторів» країни – Партії регіонів. Зокрема, до Арсенія Яценюка, Віталія Кличко, Миколи Симоненко та Олега Тягнибока. З вимогою якнайшвидше скасувати нелюдський експеримент над народом України, так звану медичну реформу. Також разом з листами я надіслала пропозиції щодо реформування галузі охорони здоров’я саме для людей, а не для «зарабатывания бабла» медичних чиновників. Дані пропозиції було розроблено вкупі з Вільною профспілкою медичних працівників України.
Ось примірник листа, який отримали керівники фракцій:
Керівникові фракції
ВО «Свобода»
у Верховній Раді України
ТЯГНИБОКУ О.Я.
Шановний Олеже Ярославовичу!
Звертаюся до вас як депутат-мажоритарник Дніпропетровської обласної ради V і VI скликань, правозахисник.
Відомо, що наразі в Україні, зокрема на Дніпропетровщині, проходить так звана «медична реформа», яку населення регіону вже охрестило «експериментом над людьми» та «конвеєром смерті». Маю нагадати, що Ви у своїх публічних виступах неодноразово наголошували про необхідність скасувати цей проект, через який потерпають мільйони людей. Ви також обіцяли мені особисто, що реформу обов’язково буде скасовано.
Ви добре знаєте, що через закриття лікарень, пологових будинків, інших медичних закладів, через загальне реформування системи охорони здоров’я помирають люди – особливо діти та люди похилого віку. Десятками звільняють медичних працівників, закривають протитуберкульозні заклади.
Шановний Олеже Ярославовичу!
Закликаю Вас виконати свої передвиборчі обіцянки і скасувати нарешті вбивчу так звану «медичну реформу»!
Також, подаю Вам для ознайомлення наші з Вільною профспілкою медичних працівників України пропозиції.
Додаток: 4 арк.
З повагою,
Депутат Дніпропетровської
обласної ради В.В. ШИЛОВА
І власне пропозиції:
Пропозиції
Депутату Дніпропетровської обласної ради Шилової В.В. і
Вільної профспілки медичних працівників України по реформуванню та покращенню діяльності української медичної галузі
(03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, оф. 36. тел./факс (044) 287-72-83, vpmpu@ukr.net
Голова ВПМПУ Панасенко Олег Олександрович 050-97-07-331)
Медична допомога населенню повинна базуватися на повазі держави до власних громадян та взаємоповазі між пацієнтами та працівниками медичної галузі. Будь-яку реформацію та будь-яке покращення неможливо впровадити без фінансового забезпечення. Вкрай необхідно збереження бюджетної медицини для того, щоб всі верстви населення, серед яких є діти, літні люди, безробітні, інваліди та асоціальні люди могли отримувати якісну та доступну медичну допомогу. При умовах низького фінансування медичної галузі в Україні на рівні 3% від ВВП введення загально державної соціальної страхової медицини, як надбудови до медицини бюджетної, дасть можливість не тільки підняти заробітну плату медикам, але й надасть можливість придбати сучасне медичне обладнання.
Екстрена (швидка) медична допомога
Головними у системі екстреної (швидкої) медичної допомоги повинні стати не диспетчери з обласних центрів, а ті фахівці, хто безпосередньо на місті події, нещасного випадку надають термінову кваліфіковану медичну допомогу – це бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги до складу якої входять лікар, фельдшер, санітар, водій. Саме бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги повинна фінансуватися в першу чергу. Вкрай необхідно фінансування заміни застарілого санітарного транспорту, придбання сучасного медичного обладнання і медикаментів та мотивування працівників виїзних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги високою заробітною платою.
З метою справжнього наближення медичної допомоги до населення необхідно зберегти у регіонах районні лікарні та повернути у їх розпорядження службу екстреної (швидкої) медичної допомоги. Впровадження міжрайонних підстанцій екстреної (швидкої) медичної допомоги призводить лише до створення зайвої бюрократичної надбудови з своїм штатом головних лікарів, бухгалтерів, економістів.
Медична допомога II рівня, районні лікарні.
Вкрай необхідно збереження районних лікарень. Тільки громада, як вища за Конституцією влада, має право вирішувати: чи потрібна лікарня, чи ні. Якщо громада вирішила, що районна або номерна лікарня потрібні, то держава повинна знайти кошти на комплектацію лікувальних установ кадрами, сучасним медичним обладнанням та медикаментами. На базі районних лікарень повинні бути реанімаційні відділення або ліжка інтенсивної терапії, та повинні бути збережені вузькі фахівці: окуліст, ЛОР, невролог, тощо. Залучати молодих фахівців та поповнювати медичні кадри необхідно через мотивацію гідною заробітною платою та житлом. Впроваджувати екстрену (швидку) медичну допомогу в регіонах потрібно саме на базі районних лікарень, а не витрачати бюджетні кошти на центри екстреної медичної допомоги. Це дасть можливість покращити не тільки медичну допомогу на місті нещасного випадку, але й зменшить термін на транспортування хворого до лікувальної установи де буде надана невідкладна кваліфікована допомога вузькопрофільними фахівцями: хірургом, реаніматологом, акушер гінекологом, тощо.
Акушерство і гінекологія
За рішенням громади повинні зберігатися і пологові будинки. Захоплення створенням тільки перинатальних центрів у обласних центрах, які розташовані від населених пунктів, як правило, за сто та більше кілометрів, призводить до збільшення випадків материнської смертності у регіонах, чому сприяють низька якість вітчизняних автошляхів та недостатнє оновлення застарілого санітарного автотранспорту. Пологові будинки у регіонах також повинні бути укомплектовані кадрами та сучасним медичним обладнанням. Зачасти, пологи можуть ускладнюватися різною патологією, наприклад, кровотечею, що відводить на рятування майбутньої матері та її ненародженої дитини лічені хвилини. При вказаних патологіях немає часу на транспортування, будь це наземним або повітряним транспортом. Необхідно цінувати кожне життя, а особливо життя матері та дитини, яким необхідна кваліфікована допомога при пологах .
Необхідно збереження жіночих консультацій з лікарями акушерами-гінекологами, бо саме вони здатні якісно провести вагітну жінку у передродовому періоді до родів, виявити на медичному огляді у жінки складну, наприклад, онкопатологію, виставити діагноз та якісно провести лікування жіночих хвороб.
Педіатрія
Одною з пріорітетних повинна бути педіатрична служба. Дитячий організм значно відрізняється від організму дорослої людини. Педіатр повинен готуватися з першого курсу медичного університету на педіатричному факультеті. При районних лікувальних установах повинні бути палати для новонароджених, дитячі відділення, поліклінічний прийом зі збереженням дільничності. Ніякий «універсальний» сімейний лікар, як виходить на практиці, не здатен замінити кваліфікованого педіатра. Відсутність досвіду у сімейного лікаря негативно впливає на здоров’я та життя хворої дитини.
Дерматовенерологічна служба
Враховуючи те, що дерматовенерологічна допомога населенню нашої країни включає у себе і систему протидії розповсюдження соціально-небезпечних інфекційних захворювань, необхідно зберегти в Україні диспансерний метод надання дерматовенерологічної допомоги населенню, що дасть можливість впровадити загальноєвропейську модель, при якій хворі звертаються прямо і безпосередньо на прийом до лікаря дерматовенеролога.
Недоцільно проводити розподіл дерматовенерологічної служби на дерматологів і венерологів, оскільки це приведе до значних фінансових витрат в плані матеріально-технічної бази, лікувальної і діагностичної апаратури, медикаментозного забезпечення, тощо.
В штатному розписі центральних районних лікарень обов’язково повинна залишатися посада лікаря дерматовенеролога, тому що існує безліч захворювань шкіри та слизових оболонок, при яких інші фахівці не в змозі вірно виставити діагноз та надати відповідну спеціалізовану допомогу.
У обласних центрах повинні і надалі працювати обласні шкірно-венерологічні диспансери для того, щоб жителі регіонів могли отримувати високоякісну спеціалізовану допомогу при складних випадках захворювань.
Сестринство
Найголовнішими помічниками лікарів є медичні сестри. Від них залежить якісне виконання лікарських призначень та реабілітація хворих. Але на Україні не сформована вертикаль багаторівневої системи управління медсестринської служби. При Міністерстві охорони здоров’я України необхідно створити відділ та ввести посаду головного позаштатного спеціаліста з медсестринської справи, що сприятиме контролю та швидкому і ефективному реформуванню найчисельнішої ланки медичних працівників України. Міжнародний та досвід столиці міста Києва свідчать про те, що впровадження медсестринського відділу при Міністерстві охорони здоров’я України значно б підвищило якість підготовки медсестринських кадрів та надання ними медичної допомоги.
Створення відділень (ліжок) сестринського догляду
Реформа охорони здоров'я вимагає створення різнопланових підходів до лікування, профілактики та реабілітації пацієнтів.
Одним з найменш затратних та найбільш ефективних методів є догляд за важкохворими, післяопераційними хворими та реабілітація у відділеннях (ліжках) сестринського догляду. Впровадження таких відділень може дозволити зменшення часу перебування післяопераційних, постінфарктних, постінсультних хворих в спеціалізованих відділеннях. Крім того, у відділеннях сестринського догляду можуть перебувати важкі хворі з неінфекційною патологією, які не потребують постійного лікарського контролю.
Відділення сестринського догляду переважно працюють, як госпрозрахункові, керують ними медсестри-бакалаври, в них працюють медсестри загальної практики, медсестри-психологи, реабілітологи, масажисти та інструктори ЛФК.
Такі відділення можуть надавати допомогу сім'ям, в яких проживають хронічно хворі, які потребують час від часу спеціального догляду, психологічних та реабілітаційних процедур.
Необхідно створити законодавчу базу, без якої неможливе масове відкриття відділень сестринського догляду:
1. Ввести до наказу №33 штатний розклад медсестер-бакалаврів, медсестер-психологів та медсестер-реабілітологів.
2. Включити створення відділень сестринського догляду в План реформування охорони здоров'я в Україні з метою здешевлення та підвищення якості медичної допомоги хронічним хворим з неінфекційною патологією.
Немає коментарів:
Дописати коментар