Якщо,
прийшовши додому, ви раптом зауважили, що у вашому помешканні речі не на своєму
місці, не поспішайте грішити на квартирних злодіїв — цілком можливо, що ви
стали “об'єктом”, стосовно якого проводяться “негласні слідчі дії”.
Так, цими
днями стало відомо про секретну інструкцію, яку вже підписали Служба безпеки,
Генпрокуратура, Міністерство внутрішніх справ і Державна прикордонна служба.
Цей документ,
зокрема, “благословляє” оперативників на таємне проникнення в житло громадян,
зняття даних з особистого комп'ютера, прихований аудіо- і відеоконтроль,
перегляд, вилучення кореспонденції або накладення арешту на неї. Крім того,
допускається контроль дзвінків, SMS, MMS, листування в інтернеті і навіть така
специфічна дія, як “отримання зразків матеріалів або сировини в публічно
недоступних місцях для проведення порівняльного аналізу”.
Усе це нова
інструкція дозволяє робити правоохоронним органам стосовно будь-якого
громадянина України. Отож якщо у старому кримінально-процесуальному кодексі
було чітко сказано, що особисте життя і таємниця листування громадян
охороняються законом, а підслуховування, обшуки та відеоспостереження дозволені
винятково за санкцією суду, то сьогодні кожен з нас може стати жертвою так
званих негласних слідчих дій, а наші домівки перетворитися на прохідний двір
для спецслужб усіх мастей.
Усі ці
нововведення влада пояснює нібито необхідністю ефективнішої боротьби із важкими
злочинами та протидією загрозам національній безпеці. Однак чимало експертів
вважають такі дії прямим порушенням Конституції України та передбачають новий
етап полювання на опозиціонерів та ширення міліцейського свавілля.
Докладніше
про це ми розмовляємо сьогодні з народним депутатом від Партії регіонів,
колишнім суддею Володимиром Олійником та народним депутатом від об'єднаної
опозиції, генерал-лейтенантом міліції Геннадієм Москалем.
— Отже, що
насправді криється за формулюванням “негласні слідчі дії”? Чи правда, що для їх
проведення не потрібна постанова суду?
В. Олійник:
— Так, це
правда. Негласні оперативні слідчі дії застосовуються тоді, коли публічно
зібрати докази неможливо. Проводити їх уповноважені прокурори і слідчі
прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки, податкової служби.
Силовики
можуть почати такі дії з дозволу слідчого судді або ініціювати їх, якщо
ситуація пов'язана із врятуванням життя людей, запобіганням тяжкому злочину. А
ось процедура обшуку не змінилася — її можна проводити лише після постанови
суду. А сам обшук проводиться у вашій присутності та із залученням свідків.
Тобто ця норма нікуди не зникла, і її в жодному разі не замінила процедура так
званих негласних слідчих дій.
Г. Москаль:
— Та з
обшуком все зрозуміло. Але мова не про обшук, а, власне, про порядок проведення
негласних слідчих дій. Негласне проникнення передбачає присутність у вашій
квартирі лише оперативних працівників. А вони вже можуть там робити, що
забажають, — навіть підкинути вам якісь “речдоки” на кшталт зброї чи
наркотиків.
Взагалі, є
чітко прописана конституційна норма про те, що житло громадян недоторканне.
Тому, згідно з Основним Законом, будь-яке проникнення у житло може
здійснюватися лише у формі обшуку за рішенням суду.
Уявіть собі
ситуацію: хлопці з оперативної служби СБУ, МВС чи податкової міліції можуть за
вашої відсутності проникнути у вашу квартиру чи будинок, переглянути ваші
особисті речі, залізти у ваш комп'ютер, зняти з нього всю інформацію, прочитати
усі ваші інтимні щоденники, листи тощо. І при цьому ще й щось поцуплять з вашої
хати — дорогі речі, гроші, ювелірні вироби. Такі випадки бували не раз. Причому
міліція крала під час санкціонованих обшуків! А уявіть собі, у яких масштабах
вона крастиме, коли проникатиме у помешкання негласно.
А якщо ви і
помітите після такого “негласного проникнення”, що у вас зникли гроші чи якісь
коштовності, то нічого і нікому ви довести не зможете. Так, ви напишете заяву у
міліцію, що вас обікрали, і міліція удасть, що шукає злодіїв. Звісно, між собою
працівники міліції завжди розберуться, і ніхто нікого не здасть. От і все. Це
такий собі єзуїтський метод грубого та безцеремонного втручання у життя
громадян.
— На вашу
думку, цю інструкцію можна трактувати як порушення прав людини, гарантованих
Констутитуцією?
— Це
порушення не лише Конституції, а й морально-етичних прав. Бо хтось брудними
руками порпатиметься у вашій білизні, особистому листуванні, нотатках... Всі ж
ми люди, і всі ми маємо якісь свої маленькі таємниці. І, напевно, усім нам
найменше хотілося б довірити їх людям з міліції.
— А як таке
проникнення відбувається з технічного погляду?
Г. Москаль:
— А як у
квартиру залазять злодії? Ось так само залазитимуть тепер і міліціонери. Для
цього у них є відповідні технічні служби, які мають повний арсенал засобів.
— Хто приймає
рішення про проведення негласних слідчих дій?
В. Олійник:
— Тут є певні
новації. Такі дії проводитимуть оперативники, але за рішенням слідчого,
прокурора, в особливих випадках, коли йде втручання у приватне життя, — за
рішенням слідчого судді. Це можна вважати способом перестраховки від зловживань
і запровадження своєрідного додаткового контролю.
Г. Москаль:
— Ви забули
сказати, що рішення про проникнення може прийняти ще й керівник оперативної
служби. Але річ навіть не в цьому. Адже закон про оперативно-розшукову
діяльність залишився незмінним!
Що я маю на
увазі? Наприклад, прийнято рішення вести за вами приховане візуальне
спостереження. У якому форматі воно повинно проводитися? Це має визначатися
інструкцією, де розписується дослівно кожна хвилина і кожна дія. Це ж
стосується і проникнення у житло — які технічні засоби можна використовувати, а
які ні? Тобто це цілий процес, але він чомусь виведений за межі нового КПК. А
раз його немає у КПК, то виходить, що ці дії поза межами правового поля
України. Бо що таке інструкція? Це підзаконний акт, який регламентується певним
законом. А законом якраз і не передбачено, як це все повинно відбуватися і чи
повинно відбуватися взагалі.
— У світі
передбачено таку форму проведення слідчих дій?
В. Олійник:
— Так, майже
у всіх розвинених країнах. Звісно, такі заходи повинні застосовуватися тільки у
рамках розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів. Ми не можемо допустити,
аби вся країна була під негласним наглядом. Тобто у цивілізованому світі ця
норма діє лише щодо тих осіб, які загрожують національній безпеці, —
терористів, особливо небезпечних кримінальних злочинців, агентів іноземних
розвідок тощо.
Г. Москаль:
— Але ж у нас
це насправді ніяк не регламентується! Де це виписано? Ніде! Тому завтра вас
можуть нібито запідозрити у педофілії чи геронтофілії й на цій підставі
проведуть у вашій хаті негласний “шмон”. Хоча насправді мотиви у них будуть
зовсім інші — наприклад, комусь ваша квартира сподобалася. А потім їм доводьте,
що ви традиційної орієнтації, що маєте дружину та коханку і що ви не ґвалтували
чужих дітей.
Є й інші
варіанти. Якщо оперативна діяльність підконтрольна прокуратурі, яка ще бодай
теоретично може перевірити правомірність порушення проти вас
оперативно-розшукової справи, то контррозвідувальна діяльність не підлягає
жодній перевірці. Тому вас при потребі можуть легко запідозрити в роботі на
парагвайську розвідку і на цій підставі господарювати у вас вдома. А ви й не
відатимете, що є “шпигуном”.
Сфабрикувати
це елементарно. Підійде до вас на вулиці іноземець і запитає, як потрапити на
таку-то вулицю. Ви йому щось пояснюватимете. Усе це зафіксує зовнішнє
спостереження — ось вам і мотиви для заведення справи. І такі справи тепер
можуть масово фабрикуватися проти будь-кого.
— Кому і як
можна буде поскаржитися громадянину, якщо він вважає, що до нього неправомірно
були застосовані негласні слідчі дії?
В. Олійник:
— Якщо ваші
права були обмежені внаслідок таких дій і виявилося, що ви не причетні до
злочину, то обов'язково прокурор не пізніше як через рік повідомляє вас і
вашого захисника, що такі дії щодо вас було вчинено. Відтак ви матимете
можливість перевірити, чи це втручання було здійснене з порушенням закону, і, в
разі чого, висунути претензії. Раніше такого не було. Люди знали, що за ними
стежили, проте ніхто їм про це не говорив прямо. А тепер це обов'язок
прокурора. І якщо він вас не повідомив, то будуть усі підстави порушити кримінальну
справу за фактом зловживання службовим становищем або неналежного виконання
обов'язків.
Г. Москаль:
— Та це все
одно, що якби корова, яка йде на забій, подала скаргу на директора
м'ясокомбінату. Адже, згідно з чинним законом про оперативно-розшукову
діяльність, справа, якщо вона не набула продовження, знищується через півроку.
Ось вам і ситуація: до вашого помешкання таємно проникли, скачали якусь інтимну
інформацію, щось поцупили і через рік вам повідомляють, що у вас було негласне
проникнення у житло. Ви, звісно ж, обурюєтесь і намагаєтесь оскаржити ці дії в
суді. Але що ви там зможете довести, коли ваша справа вже давно знищена?
Нічого.
— В
інструкції йдеться про те, що негласні дії можна проводити навіть стосовно тих
осіб, які не є підозрюваними, але мають важливу інформацію. Про кого йдеться?
В. Олійник:
— Йдеться про
тих, хто не причетний до того чи іншого серйозного злочину, але володіє
інформацією, яка може істотно допомогти слідству. Якщо ця людина з різних
причин не хоче надати цю інформацію, то до неї можуть застосувати такі дії.
Г. Москаль:
— Це означає,
що зайти можуть до кожного, навіть не фабрикуючи ніяких підозр. Тобто це дуже
гарна зброя влади, наприклад, для боротьби з політичними опонентами. СБУ може
будь-кого запідозрити у симпатіях до опозиції і завтра, коли вас не буде вдома,
влаштувати у вашій квартирі тихе полювання за “важливою інформацією”. Насправді
це законодавство спрямоване проти опозиційних політиків, громадських діячів,
журналістів.
— Наскільки
імовірний витік конфіденційної інформації, зібраної під час негласного проникнення?
Чи може вона потім використовуватися як компромат для шантажу?
В. Олійник:
— Не може, бо
дані, зібрані внаслідок таких дій, є засекреченими.
Г. Москаль:
— Не смішіть
мене. Для цього все і робиться. СБУ має кілька зареєстрованих через свою резидентуру
в Росії сайтів, через які і зливає компромат. Громадянам, які потерпіли від
такої дискредитації, у цій ситуації насправді неможливо щось довести чи
оскаржити.
— Що б ви
порадили людям, які помітили у своєму помешканні ознаки негласного проникнення?
Г. Москаль:
— Писати
скаргу в ЖЕК. Звісно, жартую. Тут, власне кажучи, нічого неможливо вдіяти.
Юрій ГРИЦИК
Джерело: http://politiko.ua/blogpost88953
Немає коментарів:
Дописати коментар