(Моїм товаришам по нещастю присвячується)
Шановні співвітчизники! Насамперед я звертаюсь до афганців, чорнобильців і дітей війни. Вирішення питання соціальної справедливості відносно шахтарів-інвалідів, які складають переважну більшість інвалідів праці, зрушило з мертвої точки. 1 березня 2012 р., вперше за весь час існування Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, надалі – ФССНВУ, тобто з 1 квітня 2001 р., його Правління прийняло Постанову. Якою передбачило перерахунок щомісячних страхових виплат у повній відповідності до ст. 29 Закону України за №1105. Цьому передувала майже десятирічна боротьба шахтарів-інвалідів, розпочата ще в 2003 р. «Товариством інвалідів праці «Павлоградвугілля». Все почалось з Постанови Київського Апеляційного Господарського Суду, якою ще в 2005 р. дії ФССНВУ, при проведенні перерахунків щомісячних страхових виплат в 2002 р. та 2003 р., були визнані вчиненими з перевищенням повноважень.
Незважаючи на те, що в 2006 р. ця Постанова Вищим Адміністративним Судом України була залишена без змін, вона ФССНВУ не виконувалась і в 2007 р. своєю Постановою Фонд, при бездіяльності Генеральної прокуратури та неправомірних діях Міністерства юстиції, фактично скасував вищеназвані рішення судів. Не допомогли і рішення судів за позовами шахтарів-інвалідів, які спочатку скасовувались Верховним, а потім і Апеляційними судами. Так, ще в 2007 р. з перевищенням повноважень ФССНВУ, всупереч чинній Конституції, узаконив беззаконня по відношенню не тільки до шахтарів-інвалідів, а й усіх постраждалих. Серед цих постраждалих було і є чимало сиріт і вдів, страхові виплати яким ФССНВУ за час свого існування зменшив в 2,633 рази. Більш детально це описано в моїй статі «Захистили». Зазначу, що такого навіть «злодії в законі» собі дозволити не можуть, бо це в них вважається «западло» і в зоні суворо карається. При цьому варто відзначити, що за час після винесення згаданої Постанови суду, влада «демократичної і правової» не тільки не вжила заходів для усунення порушень прав своїх громадян, але й зробила все, щоб їх узаконити.
Вважаю, що розпочаті Сергієм Тігіпком з представниками шахтарів-інвалідів ще в 2011 р. перемовини по врегулюванню багаторічної їх суперечки з владою, з самого початку були хитрим політичним планом. І, як виявилось пізніше, не тільки для Тігіпка. Зростання інтенсивності перемовин з моїми товаришами по нещастю після осінніх акцій протесту інших відомих всьому суспільству соціальних груп є безперечним тому доказом. Оприлюднені ним в ЗМІ розрахунки витрат на вирішення соціальних питань чорнобильців, афганців і дітей війни мали намір переконувати суспільство в неможливості їх вирішення правовим шляхом. Для «узаконення бєспрєдєла» через більшість у Верховній Раді
було прийнято, освячений Конституційним Судом законопроект №9127. Яким за аналогічним, вчиненим ФССНВУ ще в 2007 р. сценарієм, було надано право Кабміну, (до речі, всупереч чинному законодавству) самостійно встановлювати розмір соціальних виплат. Такі дії влади викликали обурення афганців і чорнобильців, наслідком якого стали не тільки чисельні довготривалі акції їх протесту, але й стрімке падіння рейтингів, як політичних сил, так і політиків, до числа яких відноситься і Сергій Тігіпко. Про невдоволення його діяльністю заявив у ЗМІ і Янукович особисто.
Першими, ще в 2008 р. «унюхали» важливість вирішення цього питання комуністи, і на червневому зібранні представників шахтарів-інвалідів в Красноармійську помічник народного депутата від КПУ Калінкарова, Юрій Хохлов, традиційними для КПУ засобами випхав з боротьби її засновників - керівників «Товариства інвалідів праці «Павлоградвугілля» та шахт міста Білозерська. Звільнивши їх місце для лояльних до себе людей, і залучивши до заснованої ним Координаційної ради, яку він очолює і понині, керівників громадських організацій переважно з центрального Донбасу, які, як і Хохлов, не мали ні знань, ні досвіду (а можливо – й великого бажання) для ведення боротьби.
Минулого року до згаданого процесу приєдналися представники Незалежної профспілки гірників України, на чолі з її головою Михайлом Волинцем. Який реально нічим не підтримав жодної з чотирьох акцій протесту, організованих «Товариством інвалідів праці «Павлоградвугілля» в 2008 р. Це легко пояснюється тим, що в 2008 р. насувалась економічна криза і він, входячи до БЮТу, не мав бажання створювати проблеми для Юлії Тимошенко. Минулого року ситуація змінилася, бо БЮТ перейшов в опозицію і вирішення питання шахтарів-інвалідів створювало проблему вже для його політичних суперників, а йому особисто тепер необхідно зробити піар для потрапляння в черговий раз до Верховної Ради. Зважаючи, що будь-яких успіхів в захисті прав працюючих шахтарів не передбачається, єдиним шансом вирішення їх проблем залишається здійснення власного плану.
На відміну від нього, в той час акцію підтримувала член того ж БЮТу Наталія Королевська, яка тоді знайшла реальний шлях вирішення проблеми, але довести вирішення її до реального результату не спромоглася. На її запрошення «Товариству інвалідів праці «Павлоградвугілля» я з своїм товаришем прийняли участь в відомій акції протесту під Верховною Радою 3 листопада. Після надісланих їй мною пропозицій про те, де взяти гроші для усунення порушення прав афганців, чорнобильців та інвалідів праці мої контакти з її координаторами унеможливились. Нині вся країна завішана білбордами з її портретом і привабливим гаслом «Захистимо кожного» – однак в мене є великий сумнів, що пані Наталя не тільки на ньому «попіариться», а й впровадить в життя.
Наступною зацікавленою особою в вирішенні питання, про яке йде мова, є голова ПРУПу пан Віктор Турманов, який має ті самі проблеми, що і його заклятий «друг» голова НПГ Михайло Волинець. Страх перед втратою кожним з них депутатської та профспілкової посад звів їх до купи.
Зовсім нещодавно про власний інтерес до цієї проблеми заявив і голова Партії Регіонів чинний Прем’єр-міністр Микола Азаров. Його інтерес зрозумілий, бо на фоні обвалу рейтингу ПР, який триває, з’являється реальний шанс його підвищити принаймні в Центральному Донбасі, усунувши (на період до виборів) половину порушень чинного законодавства відносно 350-ти тисяч інвалідів праці. Вартість цього питання – 690 млн. грн., заборгованих вугільними підприємствами ФССНВУ.
Саме цієї суми не вистачає ФССНВУ для вирішення проблеми, загальну вартість якої Сергій Тігіпко оцінив в 1,5 млрд. грн. За моїми грубими оцінками ця сума понад як в 10 разів менша від необхідної для вирішення проблем всіх інших протестних груп, але може покращити підмочені рейтинги ПР. При вирішені цієї проблеми влада яскраво продемонструє дітям війни, чорнобильцям і афганцям, радикальні організації яких демонстративно відмовились від діалогу з нею, що краще домовлятися, як це зробили шахтарі-інваліди, що внесе в їх ряди розбрат і може дати додатково значну кількість голосів (навіть без вирішення їх проблем). Одночасно, це буде спробою дискредитувати лідерів радикальних організацій.
Однак, крім перелічених вище зацікавлених у вирішенні проблеми шахтарів-інвалідів, є ще одна впливова і грошовита сторона, яку таке завершення подій не влаштовує. Цією стороною безумовно є Рінат Ахметов, який вже скупив і продовжує скуповувати теплові електростанції і, одночасно, вуглевидобувні підприємства. Саме йому при приватизації шахт доведеться викласти не менше половини їх боргу ФССНВУ, що може перевищити 350 млн. грн. Для зменшення шансів всіх зацікавлених, 2 березня в створену для остаточних перемовин з згаданої в усьому тексті статті проблеми неочікувано для перемовників, але цілком прогнозовано, замість одного з членів робочої групи під тиском очільника від Мінпраці вводиться представник Союзу шахтарів-інвалідів України. Який жодного дня не приймав участі в перемовинах. Знаю багато років пана Грібова, як людину з сумнівними якостями, здатну заради власної вигоди на зраду інтересів шахтарів-інвалідів. Такий прецедент вже мав місце, коли без згоди інвалідів праці на прохання того самого Союзу шахтарів-інвалідів України, керівником якого є пан Грібов, в Законі №1105 було скасовано статтю про відшкодування моральної шкоди за втрату працездатності. В мене нема сумніву, що на цей раз його завданням є скасування в цьому законі статті про одноразову допомогу. Стверджувати не маю права, але як і мої друзі вважаю, що саме пана Грібова «запхали» до робочої групи роботодавці. Які кілька днів тому пропонували представникам шахтарів-інвалідів за усунення порушень їх прав, згоди на скасування одноразової допомоги. Саме для цього з їх подачі з робочої групи вилучили людину, яка має пристойну підготовку і була категорично проти скасування одноразової допомоги.
Підводячи підсумок, вважаю своїм обов’язком звернути Вашу увагу на наступне:
1. Вперше за весь час існування ФССНВУ у багатьох політичних сил виник інтерес до часткового усунення багаторічних порушень прав інвалідів праці. В цьому зацікавлені насамперед непримиримі вороги в боротьбі за місце біля державного корита - Батьківщина та Партія Регіонів, а також Української соціал-демократичної партії та КПУ, які тримаються від них окремо і мають той самий інтерес, що і лідери постійно воюючих за вплив на шахтарські колективи ПРУП і НПГУ. Прийнята 1 березня 2012 р. Постанова Правління ФССНВУ яскравий тому доказ, бо до його складу входять представники держави та обох шахтарських профспілок, які мають значний вплив на прийняття рішення.
2. Особистий інтерес в частковому усуненні багаторічних порушень прав шахтарів-інвалідів має і Сергій Тігіпко, бо це після прийняття ненависної всім українцям недолугої Пенсійної реформи трохи підвищує його шанси на продовження перебування у владі.
3. Єдиною стороною, яка не зацікавлена в вирішенні згаданого питання в напрацьованому Сергієм Тігіпко варіанті, є роботодавці. Особливий інтерес може мати особисто Рінат Ахметов, який має досвід перекладення соціальних проблем при приватизації підприємств на чужі плечі, як це він зробив при приватизації «Павлоградвугілля».
4. Успіх вирішення проблеми шахтарів-інвалідів практично не залежить від дій його представників (навіть за умов їх безпомилкової діяльності), а залежить лише від здатності влади (у якої в приватній власності закон і важелі державного управління) перемогти представників однієї з найпотужніших олігархічних груп (великі гроші і широкі можливості корупційного впливу).
Час покаже.
Леонід Тартасюк, член правління
«Товариства інвалідів праці «Павлоградвугілля»
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_02.html
Шановні співвітчизники! Насамперед я звертаюсь до афганців, чорнобильців і дітей війни. Вирішення питання соціальної справедливості відносно шахтарів-інвалідів, які складають переважну більшість інвалідів праці, зрушило з мертвої точки. 1 березня 2012 р., вперше за весь час існування Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, надалі – ФССНВУ, тобто з 1 квітня 2001 р., його Правління прийняло Постанову. Якою передбачило перерахунок щомісячних страхових виплат у повній відповідності до ст. 29 Закону України за №1105. Цьому передувала майже десятирічна боротьба шахтарів-інвалідів, розпочата ще в 2003 р. «Товариством інвалідів праці «Павлоградвугілля». Все почалось з Постанови Київського Апеляційного Господарського Суду, якою ще в 2005 р. дії ФССНВУ, при проведенні перерахунків щомісячних страхових виплат в 2002 р. та 2003 р., були визнані вчиненими з перевищенням повноважень.
Незважаючи на те, що в 2006 р. ця Постанова Вищим Адміністративним Судом України була залишена без змін, вона ФССНВУ не виконувалась і в 2007 р. своєю Постановою Фонд, при бездіяльності Генеральної прокуратури та неправомірних діях Міністерства юстиції, фактично скасував вищеназвані рішення судів. Не допомогли і рішення судів за позовами шахтарів-інвалідів, які спочатку скасовувались Верховним, а потім і Апеляційними судами. Так, ще в 2007 р. з перевищенням повноважень ФССНВУ, всупереч чинній Конституції, узаконив беззаконня по відношенню не тільки до шахтарів-інвалідів, а й усіх постраждалих. Серед цих постраждалих було і є чимало сиріт і вдів, страхові виплати яким ФССНВУ за час свого існування зменшив в 2,633 рази. Більш детально це описано в моїй статі «Захистили». Зазначу, що такого навіть «злодії в законі» собі дозволити не можуть, бо це в них вважається «западло» і в зоні суворо карається. При цьому варто відзначити, що за час після винесення згаданої Постанови суду, влада «демократичної і правової» не тільки не вжила заходів для усунення порушень прав своїх громадян, але й зробила все, щоб їх узаконити.
Вважаю, що розпочаті Сергієм Тігіпком з представниками шахтарів-інвалідів ще в 2011 р. перемовини по врегулюванню багаторічної їх суперечки з владою, з самого початку були хитрим політичним планом. І, як виявилось пізніше, не тільки для Тігіпка. Зростання інтенсивності перемовин з моїми товаришами по нещастю після осінніх акцій протесту інших відомих всьому суспільству соціальних груп є безперечним тому доказом. Оприлюднені ним в ЗМІ розрахунки витрат на вирішення соціальних питань чорнобильців, афганців і дітей війни мали намір переконувати суспільство в неможливості їх вирішення правовим шляхом. Для «узаконення бєспрєдєла» через більшість у Верховній Раді
було прийнято, освячений Конституційним Судом законопроект №9127. Яким за аналогічним, вчиненим ФССНВУ ще в 2007 р. сценарієм, було надано право Кабміну, (до речі, всупереч чинному законодавству) самостійно встановлювати розмір соціальних виплат. Такі дії влади викликали обурення афганців і чорнобильців, наслідком якого стали не тільки чисельні довготривалі акції їх протесту, але й стрімке падіння рейтингів, як політичних сил, так і політиків, до числа яких відноситься і Сергій Тігіпко. Про невдоволення його діяльністю заявив у ЗМІ і Янукович особисто.
Першими, ще в 2008 р. «унюхали» важливість вирішення цього питання комуністи, і на червневому зібранні представників шахтарів-інвалідів в Красноармійську помічник народного депутата від КПУ Калінкарова, Юрій Хохлов, традиційними для КПУ засобами випхав з боротьби її засновників - керівників «Товариства інвалідів праці «Павлоградвугілля» та шахт міста Білозерська. Звільнивши їх місце для лояльних до себе людей, і залучивши до заснованої ним Координаційної ради, яку він очолює і понині, керівників громадських організацій переважно з центрального Донбасу, які, як і Хохлов, не мали ні знань, ні досвіду (а можливо – й великого бажання) для ведення боротьби.
Минулого року до згаданого процесу приєдналися представники Незалежної профспілки гірників України, на чолі з її головою Михайлом Волинцем. Який реально нічим не підтримав жодної з чотирьох акцій протесту, організованих «Товариством інвалідів праці «Павлоградвугілля» в 2008 р. Це легко пояснюється тим, що в 2008 р. насувалась економічна криза і він, входячи до БЮТу, не мав бажання створювати проблеми для Юлії Тимошенко. Минулого року ситуація змінилася, бо БЮТ перейшов в опозицію і вирішення питання шахтарів-інвалідів створювало проблему вже для його політичних суперників, а йому особисто тепер необхідно зробити піар для потрапляння в черговий раз до Верховної Ради. Зважаючи, що будь-яких успіхів в захисті прав працюючих шахтарів не передбачається, єдиним шансом вирішення їх проблем залишається здійснення власного плану.
На відміну від нього, в той час акцію підтримувала член того ж БЮТу Наталія Королевська, яка тоді знайшла реальний шлях вирішення проблеми, але довести вирішення її до реального результату не спромоглася. На її запрошення «Товариству інвалідів праці «Павлоградвугілля» я з своїм товаришем прийняли участь в відомій акції протесту під Верховною Радою 3 листопада. Після надісланих їй мною пропозицій про те, де взяти гроші для усунення порушення прав афганців, чорнобильців та інвалідів праці мої контакти з її координаторами унеможливились. Нині вся країна завішана білбордами з її портретом і привабливим гаслом «Захистимо кожного» – однак в мене є великий сумнів, що пані Наталя не тільки на ньому «попіариться», а й впровадить в життя.
Наступною зацікавленою особою в вирішенні питання, про яке йде мова, є голова ПРУПу пан Віктор Турманов, який має ті самі проблеми, що і його заклятий «друг» голова НПГ Михайло Волинець. Страх перед втратою кожним з них депутатської та профспілкової посад звів їх до купи.
Зовсім нещодавно про власний інтерес до цієї проблеми заявив і голова Партії Регіонів чинний Прем’єр-міністр Микола Азаров. Його інтерес зрозумілий, бо на фоні обвалу рейтингу ПР, який триває, з’являється реальний шанс його підвищити принаймні в Центральному Донбасі, усунувши (на період до виборів) половину порушень чинного законодавства відносно 350-ти тисяч інвалідів праці. Вартість цього питання – 690 млн. грн., заборгованих вугільними підприємствами ФССНВУ.
Саме цієї суми не вистачає ФССНВУ для вирішення проблеми, загальну вартість якої Сергій Тігіпко оцінив в 1,5 млрд. грн. За моїми грубими оцінками ця сума понад як в 10 разів менша від необхідної для вирішення проблем всіх інших протестних груп, але може покращити підмочені рейтинги ПР. При вирішені цієї проблеми влада яскраво продемонструє дітям війни, чорнобильцям і афганцям, радикальні організації яких демонстративно відмовились від діалогу з нею, що краще домовлятися, як це зробили шахтарі-інваліди, що внесе в їх ряди розбрат і може дати додатково значну кількість голосів (навіть без вирішення їх проблем). Одночасно, це буде спробою дискредитувати лідерів радикальних організацій.
Однак, крім перелічених вище зацікавлених у вирішенні проблеми шахтарів-інвалідів, є ще одна впливова і грошовита сторона, яку таке завершення подій не влаштовує. Цією стороною безумовно є Рінат Ахметов, який вже скупив і продовжує скуповувати теплові електростанції і, одночасно, вуглевидобувні підприємства. Саме йому при приватизації шахт доведеться викласти не менше половини їх боргу ФССНВУ, що може перевищити 350 млн. грн. Для зменшення шансів всіх зацікавлених, 2 березня в створену для остаточних перемовин з згаданої в усьому тексті статті проблеми неочікувано для перемовників, але цілком прогнозовано, замість одного з членів робочої групи під тиском очільника від Мінпраці вводиться представник Союзу шахтарів-інвалідів України. Який жодного дня не приймав участі в перемовинах. Знаю багато років пана Грібова, як людину з сумнівними якостями, здатну заради власної вигоди на зраду інтересів шахтарів-інвалідів. Такий прецедент вже мав місце, коли без згоди інвалідів праці на прохання того самого Союзу шахтарів-інвалідів України, керівником якого є пан Грібов, в Законі №1105 було скасовано статтю про відшкодування моральної шкоди за втрату працездатності. В мене нема сумніву, що на цей раз його завданням є скасування в цьому законі статті про одноразову допомогу. Стверджувати не маю права, але як і мої друзі вважаю, що саме пана Грібова «запхали» до робочої групи роботодавці. Які кілька днів тому пропонували представникам шахтарів-інвалідів за усунення порушень їх прав, згоди на скасування одноразової допомоги. Саме для цього з їх подачі з робочої групи вилучили людину, яка має пристойну підготовку і була категорично проти скасування одноразової допомоги.
Підводячи підсумок, вважаю своїм обов’язком звернути Вашу увагу на наступне:
1. Вперше за весь час існування ФССНВУ у багатьох політичних сил виник інтерес до часткового усунення багаторічних порушень прав інвалідів праці. В цьому зацікавлені насамперед непримиримі вороги в боротьбі за місце біля державного корита - Батьківщина та Партія Регіонів, а також Української соціал-демократичної партії та КПУ, які тримаються від них окремо і мають той самий інтерес, що і лідери постійно воюючих за вплив на шахтарські колективи ПРУП і НПГУ. Прийнята 1 березня 2012 р. Постанова Правління ФССНВУ яскравий тому доказ, бо до його складу входять представники держави та обох шахтарських профспілок, які мають значний вплив на прийняття рішення.
2. Особистий інтерес в частковому усуненні багаторічних порушень прав шахтарів-інвалідів має і Сергій Тігіпко, бо це після прийняття ненависної всім українцям недолугої Пенсійної реформи трохи підвищує його шанси на продовження перебування у владі.
3. Єдиною стороною, яка не зацікавлена в вирішенні згаданого питання в напрацьованому Сергієм Тігіпко варіанті, є роботодавці. Особливий інтерес може мати особисто Рінат Ахметов, який має досвід перекладення соціальних проблем при приватизації підприємств на чужі плечі, як це він зробив при приватизації «Павлоградвугілля».
4. Успіх вирішення проблеми шахтарів-інвалідів практично не залежить від дій його представників (навіть за умов їх безпомилкової діяльності), а залежить лише від здатності влади (у якої в приватній власності закон і важелі державного управління) перемогти представників однієї з найпотужніших олігархічних груп (великі гроші і широкі можливості корупційного впливу).
Час покаже.
Леонід Тартасюк, член правління
«Товариства інвалідів праці «Павлоградвугілля»
ДЖЕРЕЛО: http://lelekanews.blogspot.com/2012/03/blog-post_02.html
Немає коментарів:
Дописати коментар