Шановні читачі! Сьогодні на ваш суд нова стаття з циклу «Якою має стати Україна». Написати її надихнула дискусія в Інтернеті, яку я спостерігаю останнім часом.
Почну з того, що 2011 р. довів, і не тільки мені, що чинна влада не тільки не хотіла, але й виявилась нездатною вирішити нагальні питання сьогодення. Потужні акції протесту афганців, чорнобильців і дітей війни її нічому не навчили – нещодавно, вже в новому 2012 році, відновили свої акції чорнобильці Львова і Донецька. Трохи раніше Донецьк був обліплений листівками зі звинуваченням Віктора Федоровича у невиконанні своїх передвиборчих обіцянок. Як кажуть, «лохторат» прокинувся. І де? В «заповіднику» ПР. Рейтинг «регіоналів» впав навіть там, що змусило владу нервувати. І не тільки. Вони стали діяти добре відомими, але після 2004 р малодієвими засобами… За оприлюдненими ЗМІ оцінками, суди забороняють 80% заявлених акцій протесту. Всупереч чинній Конституції і ратифікованій Україною Європейській хартії прав людини. Певно, чинна влада її погано читала. Мабуть варто гаранту наших прав Президенту повиганяти декого зі свого оточення, бо якщо свідомі дочитаються тої Європейської хартії, то і йому «мало не покажется»… А поки що пропоную спуститися на грішну землю і поглянути на виконання нашими «благодійниками» своїх обіцянок, які вони дали в кінці минулого року чорнобильцям. Обіцяли підвищити пенсію принаймні вдвічі, і, як нещодавно повідомив один з «донецьких» протестувальників, підвищили її так, що вона не сягнула навіть тисячі гривень, тобто, не вдвічі, а всього на кілька десятків відсотків. Іншим пенсіонерам її підвищили на 3…30 гривень, що менше 3%, при інфляції близько 8%. Звідси випливає, що фактично пенсія зменшилась, а це суперечить чинній Конституції. Отже, на певних посадових осіб з уряду та Пенсійного фонду, Генеральна прокуратура зобов'язана завести карні справи по тій самій 365-ій статті Карного Кодексу України, за якими відбуває покарання в Качанівській колонії екс-прем'єр Юлія Тимошенко. Зважаючи тільки на те, що це не відбулося і за чинної влади не відбудеться ніколи, є підстави говорити про вибірковість правосуддя в наш час. Але справа не тільки в цьому.
Індексація заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат призводить до зменшення купівельної спроможності, що в свою чергу зменшує попит і реалізацію товарів та послуг. Останнє зменшує надходження до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів і може призвести до соціального вибуху. У випадку його виникнення судові заборони вже не допоможуть. Люди будуть змушені виживати за рахунок смітника. Зважаючи на статистику ООН, таких може виявитись 80% і, очевидно, що 20% відсотків тих, хто зможе щось викинути на смітник, їх ніяк не зможуть виручити… Впевнений, що перспектива вижити за рахунок смітника не влаштує багатьох з тих 80%. Логічним буде їх потужний протест проти такого життя, і вони зустрінуться не біля смітника, а біля будівель, де знаходяться представники чинної влади. Якщо таких виявиться 5% населення України, то вона, щонайменше, буде змушена піти, в кращому випадку, в політичне небуття. За умов жорсткого протистояння влади «єдине її джерело» може вдатися до більш рішучих дій. Приклади таких дій продемонстрували восени минулого року не тільки афганці, а й чорнобильці. Нині ніхто не дасть гарантій, що доведені до відчаю люди не підуть на силовий варіант… Його, до речі, може спровокувати своїми недолугими діями влада. Якщо в столиці збереться отих 5% протестуючих, що перевищить 2 млн. громадян України, владі не допоможе ні її вертикаль, ні «силовики»… Перший постріл в протестуючих підніме на диби всю Україну. Він безумовно підніме на спротив навіть «балконників», тобто тих, хто за мирного сценарію відсиджується вдома, чекаючи поки протестувальники виб'ють і йому щось.
Підводячи підсумки, вважаю своїм обов'язком підкреслити, що в 2012 році українці знову стануть перед вибором місця зустрічі: або щоденні походи на смітник, де доведеться зі сварками та бійками здобувати покидьки для виживання, або гуртом на майдани для усунення від влади злочинної камарільї. Вибір за тими, хто за чинною ще поки Конституцією є «Єдиним джерелом влади…». Буду сподіватися, що їм, у т. ч. і мені, бо я до їх числа належу, пощастить. А те що не пощастить їх формальним слугам, мене мало бентежить.
Леонід Тартасюк, інженер і винахідник
ДЖЕРЕЛО: LELEKA NEWS
Почну з того, що 2011 р. довів, і не тільки мені, що чинна влада не тільки не хотіла, але й виявилась нездатною вирішити нагальні питання сьогодення. Потужні акції протесту афганців, чорнобильців і дітей війни її нічому не навчили – нещодавно, вже в новому 2012 році, відновили свої акції чорнобильці Львова і Донецька. Трохи раніше Донецьк був обліплений листівками зі звинуваченням Віктора Федоровича у невиконанні своїх передвиборчих обіцянок. Як кажуть, «лохторат» прокинувся. І де? В «заповіднику» ПР. Рейтинг «регіоналів» впав навіть там, що змусило владу нервувати. І не тільки. Вони стали діяти добре відомими, але після 2004 р малодієвими засобами… За оприлюдненими ЗМІ оцінками, суди забороняють 80% заявлених акцій протесту. Всупереч чинній Конституції і ратифікованій Україною Європейській хартії прав людини. Певно, чинна влада її погано читала. Мабуть варто гаранту наших прав Президенту повиганяти декого зі свого оточення, бо якщо свідомі дочитаються тої Європейської хартії, то і йому «мало не покажется»… А поки що пропоную спуститися на грішну землю і поглянути на виконання нашими «благодійниками» своїх обіцянок, які вони дали в кінці минулого року чорнобильцям. Обіцяли підвищити пенсію принаймні вдвічі, і, як нещодавно повідомив один з «донецьких» протестувальників, підвищили її так, що вона не сягнула навіть тисячі гривень, тобто, не вдвічі, а всього на кілька десятків відсотків. Іншим пенсіонерам її підвищили на 3…30 гривень, що менше 3%, при інфляції близько 8%. Звідси випливає, що фактично пенсія зменшилась, а це суперечить чинній Конституції. Отже, на певних посадових осіб з уряду та Пенсійного фонду, Генеральна прокуратура зобов'язана завести карні справи по тій самій 365-ій статті Карного Кодексу України, за якими відбуває покарання в Качанівській колонії екс-прем'єр Юлія Тимошенко. Зважаючи тільки на те, що це не відбулося і за чинної влади не відбудеться ніколи, є підстави говорити про вибірковість правосуддя в наш час. Але справа не тільки в цьому.
Індексація заробітних плат, пенсій та інших соціальних виплат призводить до зменшення купівельної спроможності, що в свою чергу зменшує попит і реалізацію товарів та послуг. Останнє зменшує надходження до бюджетів всіх рівнів та соціальних фондів і може призвести до соціального вибуху. У випадку його виникнення судові заборони вже не допоможуть. Люди будуть змушені виживати за рахунок смітника. Зважаючи на статистику ООН, таких може виявитись 80% і, очевидно, що 20% відсотків тих, хто зможе щось викинути на смітник, їх ніяк не зможуть виручити… Впевнений, що перспектива вижити за рахунок смітника не влаштує багатьох з тих 80%. Логічним буде їх потужний протест проти такого життя, і вони зустрінуться не біля смітника, а біля будівель, де знаходяться представники чинної влади. Якщо таких виявиться 5% населення України, то вона, щонайменше, буде змушена піти, в кращому випадку, в політичне небуття. За умов жорсткого протистояння влади «єдине її джерело» може вдатися до більш рішучих дій. Приклади таких дій продемонстрували восени минулого року не тільки афганці, а й чорнобильці. Нині ніхто не дасть гарантій, що доведені до відчаю люди не підуть на силовий варіант… Його, до речі, може спровокувати своїми недолугими діями влада. Якщо в столиці збереться отих 5% протестуючих, що перевищить 2 млн. громадян України, владі не допоможе ні її вертикаль, ні «силовики»… Перший постріл в протестуючих підніме на диби всю Україну. Він безумовно підніме на спротив навіть «балконників», тобто тих, хто за мирного сценарію відсиджується вдома, чекаючи поки протестувальники виб'ють і йому щось.
Підводячи підсумки, вважаю своїм обов'язком підкреслити, що в 2012 році українці знову стануть перед вибором місця зустрічі: або щоденні походи на смітник, де доведеться зі сварками та бійками здобувати покидьки для виживання, або гуртом на майдани для усунення від влади злочинної камарільї. Вибір за тими, хто за чинною ще поки Конституцією є «Єдиним джерелом влади…». Буду сподіватися, що їм, у т. ч. і мені, бо я до їх числа належу, пощастить. А те що не пощастить їх формальним слугам, мене мало бентежить.
Леонід Тартасюк, інженер і винахідник
ДЖЕРЕЛО: LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар