Шановні читачі! Пропозиція Міністра ЖКГ Анатолія Близнюка про встановлення лічильників теплової енергії в кожній квартирі, оприлюднена ним минулого тижня на одному з телеканалів, мене не здивувала. Вперше я почув про неї ще в жовтні в одній з телепрограм і подумав, що то перевірка мого слуху. Почувши її вдруге, я зрозумів, що така пропозиція не жарт і вирішив надалі прокоментувати її в статті, яка є логічним продовженням написаної мною ще 12 червня статті «Паровоз з електронним спідометром».
Знайомим з моєю попередньою статтею, на відміну від «високопрофесійного» пана Близнюка зрозуміло, що встановлення навіть електронного спідометра не підвищує ефективності списаного з залізних магістралей, майже півстоліття тому, паровоза. До схожої думки дійшли, принаймні, в Адміністрації Президента, тому ідею встановлення лічильника теплової енергії в багатоповерхівках в 2012 р. на суму 3 млрд. грн. за рахунок Державного бюджету успішно поховали. Поховали, бо такий захід не має нічого спільного з енергозбереженням, і має всі ознаки нецільового використання бюджетних коштів. Народною мовою це називається відмиванням державних грошей. Про те, що їх не вистачає, нинішньої осені вже 2 місяці поспіль розповідають протестуючим проти порушень своїх прав афганцям, чорнобильцям та дітям війни прем'єр Микола Янович та віце-прем'єр Сергій Леонідович. Найближчим часом про це їм доведеться розповідати навіть немовлятам, які поки-що нічого не розуміють, бо їхні матері передбачену чинним законодавством, у т.ч. Законом України «Про державний бюджет України на 2011 р.», державну допомогу навіть за листопад не отримали, а через кілька днів, за тим же законом, настане час платити її й за грудень.
Чинний Закон України «Про метрологію» покладає на постачальника послуги обов'язок про встановлення та обслуговування лічильника власними силами і за власний кошт. Донині цю вимогу в повному обсязі виконують тільки постачальники електроенергії і, в дуже обмежених обсягах, постачальники газу. Останнім Верховна Рада, прийнявши в нинішньому році, всупереч чинному Закону України «Про метрологію», Закон України «Про комерційний облік газу», відтермінувала встановлення лічильників для всього населення ще на 6 років. При цьому вартість лічильника для обліку газу мало чим відрізняється від сучасного лічильника електроенергії. Лічильник для обліку води коштує в 4…5 разів дешевше, але більшість «водоканалів», всупереч вимогам Закону України «Про метрологію», населення ними не забезпечила і навіть встановлені населенням самостійно обслуговувати відмовляється.
Встановлення лічильника теплової енергії в кожній квартирі, за моєю оцінкою, може обійтися постачальнику в 2,5…4 тис. грн. і дозволить споживачу зменшити споживання і відповідно економити кошти. Однак такі лічильники ніяк не допоможуть економити енергоресурси постачальнику тепла при зменшенні його споживання, що призведе до абсурдної ситуації. Зважаючи на це, постачальник тепла встановлювати та обслуговувати лічильники не буде навіть під загрозою, відміненої в нашій країні, смертної кари, бо в цьому в нього нема ні зацікавленості, ні обладнання та спеціалістів. Вартість вирішення цього питання в масштабах країни, з урахуванням того, що прийдеться оснастити такими лічильниками не менше 4 млн. квартир, за моєю оцінкою, може досягти
2500…4000 х 4000000 = 10…16 млрд. грн.
До того ж такі лічильники вітчизняна промисловість не виготовляє, і вирішення цієї проблеми може розтягнутися не менше ніж на 10 років при нульовій економії енергоресурсів. Через це вважаю, що запровадження пропозиції пана Близнюка, може створити умови для застосування корупційних схем. Зважаючи на нульову економію енергоресурсів, при великих витратах та строках запровадження, я порівняв пропозицію пана Близнюка з встановленням на паровозі спідометра на кожне колесо, що безперечно є абсурдом, а його підхід до вирішення проблеми нічим іншим, як проявом психології абсурду, назвати неможливо.
Сповіщаю, що, за моєю оцінкою, 16 млрд. грн. вистачить для переобладнання тих самих 4 млн. квартир на електричний обігрів низькочастотними інфрачервоними обігрівачами вітчизняного виробництва, які, на моє переконання, є одними з кращих не тільки в Європі, а й в світі. При такому переобладнанні за 2…3 роки імпорт російського газу може бути зменшений втричі.
Про те, як це зробити бажаючі можуть прочитати в моїх статтях «Кілька слів вартістю 4,5 млрд. дол.», «Технічний абсурд з кримінальними ознаками» і більш детально на сторінці «Газова тема».
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: LELEKA NEWS
Знайомим з моєю попередньою статтею, на відміну від «високопрофесійного» пана Близнюка зрозуміло, що встановлення навіть електронного спідометра не підвищує ефективності списаного з залізних магістралей, майже півстоліття тому, паровоза. До схожої думки дійшли, принаймні, в Адміністрації Президента, тому ідею встановлення лічильника теплової енергії в багатоповерхівках в 2012 р. на суму 3 млрд. грн. за рахунок Державного бюджету успішно поховали. Поховали, бо такий захід не має нічого спільного з енергозбереженням, і має всі ознаки нецільового використання бюджетних коштів. Народною мовою це називається відмиванням державних грошей. Про те, що їх не вистачає, нинішньої осені вже 2 місяці поспіль розповідають протестуючим проти порушень своїх прав афганцям, чорнобильцям та дітям війни прем'єр Микола Янович та віце-прем'єр Сергій Леонідович. Найближчим часом про це їм доведеться розповідати навіть немовлятам, які поки-що нічого не розуміють, бо їхні матері передбачену чинним законодавством, у т.ч. Законом України «Про державний бюджет України на 2011 р.», державну допомогу навіть за листопад не отримали, а через кілька днів, за тим же законом, настане час платити її й за грудень.
Чинний Закон України «Про метрологію» покладає на постачальника послуги обов'язок про встановлення та обслуговування лічильника власними силами і за власний кошт. Донині цю вимогу в повному обсязі виконують тільки постачальники електроенергії і, в дуже обмежених обсягах, постачальники газу. Останнім Верховна Рада, прийнявши в нинішньому році, всупереч чинному Закону України «Про метрологію», Закон України «Про комерційний облік газу», відтермінувала встановлення лічильників для всього населення ще на 6 років. При цьому вартість лічильника для обліку газу мало чим відрізняється від сучасного лічильника електроенергії. Лічильник для обліку води коштує в 4…5 разів дешевше, але більшість «водоканалів», всупереч вимогам Закону України «Про метрологію», населення ними не забезпечила і навіть встановлені населенням самостійно обслуговувати відмовляється.
Встановлення лічильника теплової енергії в кожній квартирі, за моєю оцінкою, може обійтися постачальнику в 2,5…4 тис. грн. і дозволить споживачу зменшити споживання і відповідно економити кошти. Однак такі лічильники ніяк не допоможуть економити енергоресурси постачальнику тепла при зменшенні його споживання, що призведе до абсурдної ситуації. Зважаючи на це, постачальник тепла встановлювати та обслуговувати лічильники не буде навіть під загрозою, відміненої в нашій країні, смертної кари, бо в цьому в нього нема ні зацікавленості, ні обладнання та спеціалістів. Вартість вирішення цього питання в масштабах країни, з урахуванням того, що прийдеться оснастити такими лічильниками не менше 4 млн. квартир, за моєю оцінкою, може досягти
2500…4000 х 4000000 = 10…16 млрд. грн.
До того ж такі лічильники вітчизняна промисловість не виготовляє, і вирішення цієї проблеми може розтягнутися не менше ніж на 10 років при нульовій економії енергоресурсів. Через це вважаю, що запровадження пропозиції пана Близнюка, може створити умови для застосування корупційних схем. Зважаючи на нульову економію енергоресурсів, при великих витратах та строках запровадження, я порівняв пропозицію пана Близнюка з встановленням на паровозі спідометра на кожне колесо, що безперечно є абсурдом, а його підхід до вирішення проблеми нічим іншим, як проявом психології абсурду, назвати неможливо.
Сповіщаю, що, за моєю оцінкою, 16 млрд. грн. вистачить для переобладнання тих самих 4 млн. квартир на електричний обігрів низькочастотними інфрачервоними обігрівачами вітчизняного виробництва, які, на моє переконання, є одними з кращих не тільки в Європі, а й в світі. При такому переобладнанні за 2…3 роки імпорт російського газу може бути зменшений втричі.
Про те, як це зробити бажаючі можуть прочитати в моїх статтях «Кілька слів вартістю 4,5 млрд. дол.», «Технічний абсурд з кримінальними ознаками» і більш детально на сторінці «Газова тема».
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
ДЖЕРЕЛО: LELEKA NEWS
Немає коментарів:
Дописати коментар