- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

понеділок, 29 серпня 2011 р.

Пиво та футбол чи молоко з огірками?


Людина здатна на все, навіть померти,
аби тільки не зустрітись сама з собою”
Карл Гу́став Юнг

Така назва не випадкова – сьогодні вона популярна. Більшість підлітків сьогодення пробували пиво чи цигарки. Чому склалася така ситуація, коли спиртне в під'їзді та цигарка в зубах стали популярнішими за здоров'я, спорт та, врешті, інтелект?
Я зростав в 90-ті роки, у ті часи, коли в пострадянський простір повалили “модні цяцьки” з заходу - заборонене стало вседозволеним, тому люди із захопленням поглинали “блага” західної цивілізації - такі як джинси, жуйка, мильні опери та інше. Яку частину цього отримали діти цих часів? Відповідь - діснеєвські мультики, бойовики, електронні ігри. Всі хотіли бути схожими на Ван Дама, Арнольда Шварцнегера, Брюса Лі. Круті герої кришили покидьків вагонами, відстоюючи добро, та рятуючи світ. Але як це все підносилось? Між сценами героїзму герої затягуються цигарками чи сигарами та вливають в себе віскі. Класний приклад для несформованої психіки!
А дорослі в цей час – на роботі. Щоденник став показником виховання дитини, тобто я можу палити на перерві, аби тільки у щоденнику це не відображалось. Так, я говорю про недостатню увагу до виховання вдома. Але, на виправдання батьків тодішніх та сучасних, можу сказати, що брак часу через постійний пошук засобів виживання у ворожому світі тому причина.
Що змінилося з тих часів? По-перше, ми виросли, але чи стали ми свідомими, на відміну від наших батьків, чи є в нас час зупинитись та осмислити наші дії? Ні..
Сьогодні люди, приходячи з роботи, припадають до «телека» та поглинають рожеву гидоту на зразок “Танцюють всі”, ”Х-фактору” чи, що гірше, ”Дом 2”.Також, існує мода саджати біля зомбоящика (телевізора) дітей,щоб не заважали. Про яку свідому людину тут може йти річ, якщо діти отримують той самий заряд зомбування, що й батьки.
Та й справді, словами одного мудреця сучасності, коли навкруги торочать про якусь марку мила, то зайшовши до крамниці купити мила,на запитання продавця: “Яке вам?”, ваш пасивний мозок попросить те, яке вам диктує реклама, а не ви хочете. Тому я й назвав ТВ зомбоящиком. Цей “Великий Брат” сучасності говорить вам, як одягатися, що їсти, що пити, кого любити. Сьогодні справжнє життя існує в «телеку», а не в реальності. Білборди кажуть нам – за кого голусувати,а «телек» – як треба жити.
Отже, діти,сидячи біля «телека» та дивлячись на красиве МТВ-шне життя,стають рабами примарних цінностей, які не мають з реаліями нічого спільного. Краще потрусити цицьками,заспівати пісеньку, вкрасти або кинути когось, аніж започаткувати свою справу чи знайти себе справжнього в ворожому середовищі без видимих перспектив. А ми не вміємо бути справжніми, бо це не модно, а що не модно та непопулярне,те – соромно, бо так говорить «телек» та оточення, яке він народив.
Я був великим прихильником братів Кличків, поки ВИПАДКОВО не почув про шкоду пива, яке вони з такою наснагою рекламували тоді, не кажучи про горілчаний бренд. Або фрази “Пиво та футбол”, ”Нема футболу без пива” вже самі по собі є абсурдним поєднанням двох непоєднуваних речей! Але люди не здатні вловити різниці, бо не звикли ставити питань.
Ми є заручниками системи, яку породила антинародна влада, та сама влада, за діями якої ми вже 20 років пасивно спостерігаємо. Цій владі не потрібні свідомі та освічені - їй потрібні зомбораби, що будуть мовчки працювати на їхніх заводах за мізерну платню, якої вистачає хіба що на туалет; які будуть прибирати вулиці, маючи вищу освіту, та робити гамбургери.
Ще у школах, замість знаходити таланти та здібності в дітей, щоб розвинути їх, женуться за оцінками, а не за знаннями, заплющуючи очі на позашкільне виховання, тому «телек», а потім вулиця підхоплюють цих талановитих необережних та несвідомих, підживлюють їхні первинні інстинкти вільним сексом, спиртним, цигарками та наркотиками. Потрапляючи до вишів, молодь стикається з бюрократичним апаратом, який буде поруч усе життя, заганяючи в рамки «тупізму».
Хіба може з таких людей бути нація, чи хоча б здорове суспільство, що працює на себе та оточуючих? Чи може така людина адекватно оцінити події навколо? Чи може дурний виховати розумного?
Що ж робити? Полюбіть себе - тоді люди почнуть поважати вас,та виховуйте за цим принципом своїх дітей. Під «полюбити себе» я маю на увазі не егоїзм, а здатність почути свій внутрішній голос, який волає зсередини, але ми не чуємо його крізь нашарування дешевих «понтів». Будьте свідомими тоді, коли світ переслідуватиме вас, але ніколи не наздожене. Ви будете творцями свого світу, не чекаючи допомоги від 450-ти нездар, які, навіть, про колір лайна нездатні домовитись.
Сергій Скоморох

Немає коментарів:

Дописати коментар