Шановні читачі! Я не помилився, написавши назву сьогоднішньої статті російською мовою. На відміну від переважної більшості росіян, які моєю рідною мовою не тільки не володіють, але і не розуміють її, я як і 99% українців вільно володію російською, знаю і ціную класичну російську літературу. Саме тому назвою статті став рядок з байки Крилова, бо кращих слів для опису судового процесу над Юлією Тимошенко, який триває вже не перший тиждень, знайти не зміг. До написання статті мене підштовхнули події в цьому судовому процесі 5 серпня 2011 р. та заборона Окружним Адміністративним судом м. Києва проведення акцій протесту під приміщенням Печерського суду та біля Лук'янівського СІзо 6 серпня.
Кожному, хто хоч раз приймав участь в судовому процесі, ні при яких умовах не може бути зрозуміло на яких підставах до зали суду в якості свідка потрапив Микола Янович Азаров, який під час підписання газових угод не був членом уряду і не мав до них ніякого відношення. Не менш дивним виглядає і той факт, що суд вислуховував висновки свідка Азарова відносно нанесених підписанням Юлією Тимошенко газових угод. Мабуть судді не відомо, що такі висновки в судовому процесі має право робити тільки експерт або група експертів. Такі висновки вже зробила аудиторська компанія, найнята діючим урядом. Проте висновки аудиторів містять інформацію про відсутність збитків внаслідок дій екс-прем’єра, і мабуть тому замовників судового процесу не влаштовують. Разом з тим, згідно вимог діючого КПК, суд має брати їх до уваги і не має права брати до уваги висновки пана Азарова, не зважаючи на те, що він є діючим прем’єр-міністром. Наступним ляпом судді стало рішення про зміну запобіжного засобу з підписки про невиїзд на утримання під вартою. Тому, хто хоч трохи знайомий з КПК відомо, що утримання під вартою застосовується за умов, коли підсудний не виконує вимог раніше встановлених судом і може втекти, або має намір вчинити новий тяжкий злочин. Такого Тимошенко не чинила, наміру і можливості вчинити не мала. Разом з тим, КПК вимагає встановити термін утримання під вартою, чого суддя 5 серпня не зробив.
Рішення Окружного Адміністративного суду від 6 серпня також виглядає не менш дивним, бо не відповідає вимогам чинної Конституції України. Для такого рішення не було ніяких підстав. Не було бійок, збройного виступу, силових протистоянь та інших порушень чинного законодавства – протестувальники діяли за наданим їм Конституцією правом. Порушниками чинного законодавства суд міг би визнати народних депутатів, якби в нього вистачило на це повноважень, адже вони мають депутатську недоторканість. Але він цією важкою і практично безнадійною справою займатися не став і своїм рішенням порушив не тільки права протестувальників, але й 68-му та 22-гу статті Конституції.
Зважаючи на узгоджені дії обох судів з порушеннями не тільки КПК, але й конституційних прав громадян, цивілізована частина їх може зробити висновок про те, що вона живе в неправовій та нецивілізованій країні. Де одна з гілок влади на угоду другій здатна порушувати не тільки законодавство, але й конституційні права громадян, які в своїй сукупності є народом. Згідно 5 статті Конституції не Президент, ні Прем’єр-міністр, ні судді а саме він, народ є єдиним джерелом влади.
На моє переконання існує ще одна, майже невідома для більшості громадян, а також головуючого в процесі судді обставина, яка на моє переконання повинна бути взята судом до уваги. Про неї я вів мову в своїх статтях «Хто і як себе поважає» та «Кілька слів вартістю 4,5 млрд. дол. (Ще раз про газовий зашморг)». В першій з наведених я згадую про підписане 28 вересня 2006 р. Прем’єр-міністром України Віктором Януковичем Розпорядження КМУ №502-р «Про переведення населених пунктів на опалення електроенергією». З тексту Розпорядження видно, що Віктор Янукович покладав вирішення цієї проблеми з боку уряду на Мінпаливенерго, керівником якого був той самий Юрій Бойко, який вже понад рік очолює те саме міністерство, правда з трохи зміненою назвою. В другій, згаданій трохи вище статті, я наводив свої, зроблені на підставі статистичних даних за останні 5 років з багатьох об’єктів, висновки про шляхи виконання Вашого, Віктор Федорович, Розпорядження та наслідки його невиконання. Сама назва другої моєї статті свідчить, що невиконання Вашого Розпорядження з часу набрання ним чинності обійшлось державі не в один чи два млрд. дол. а принаймні в двадцять, що значно більше від того, що приписують нині Тимошенко. Переконаний, що, за умов виконання згаданого Розпорядження, могла взагалі зникнути потреба в російському газі і, як наслідок, необхідність в підписанні Тимошенко ганебної газової угоди в січні 2009 р.
Підписані наступного року Харківські угоди я нічим іншим, як державною зрадою назвати не можу. З викладеного вище випливає, що якби Юрій Бойко в 2006 р. почав виконувати Ваше Розпорядження №502-р, то, за моїми підрахунками, станом на початок 2009 р. принаймні 50% населення перейшло б на електричне опалення житла, навіть без бюджетних коштів. Що зменшило б потреби в газі принаймні на 10 - 12 млрд. куб. м. на рік і значно полегшило умови газової угоди. Впевнений, що за час нинішньої каденції уряду була нагода якщо не повністю позбавитись від російського газу то звести потребу в ньому до 5 - 8 млрд. куб. м всього за 1-2 роки, при ціні не менш як вдвічі нижчій від існуючої. Безперечно, що в цьому випадку не було б необхідності в Харківських угодах і підвищенні цін для населення на газ та опалення житла.
Підводячи підсумки, , прихожу до дуже сумних висновків. Ви, Вікторе Федоровичу, маєте недисципліновану, непрофесійну команду, не контролюєте виконання власних рішень, що в наведеному в статті випадку несе не тільки злидні «єдиному джерелу влади», але й загрожує існуванню суверенної України взагалі. При цьому високопосадовці з Вашого оточення за звичкою перекладають власну провину на своїх політичних супротивників. За моїм переконанням, так ні за яких умов не мають права чинити чоловіки, особливо, коли ці чоловіки є вищими посадовими особами держави.
Інженер та винахідник Л.Тартасюк
Немає коментарів:
Дописати коментар