Політика – справа брудна. Такі слова часто повторюють люди, коли їх питають, чому вони не вступають в якусь партію, громадську організацію або не приймають участь в політичних заходах. Такі слова можна почути, коли запитуєш про те, чому людина не ходить голосувати на вибори. Не буду заперечувати. Активно приймаючи участь в громадсько-політичному житті вже майже п'ятнадцять років, бачив масу підтверджень цій тезі. Приведу кілька прикладів.
Керівник міської організації однієї з партій «патріотичного спрямування» не був висунутий цією організацією кандидатом в депутати на вибори у Верховну Раду – перевагу віддали іншій людині. Підробивши протокол зборів, на яких відбувалось висування, цей керівник поїхав на обласну партійну конференцію і добився того, щоб була затверджена його кандидатура. Щоб не роздмухувати скандал, члени міської організації змирились з таким ходом подій. Інший випадок – персонаж той же, але вже інші вибори. Партія виділила трохи грошей для організації виборчої кампанії – листівки, матеріали в пресі, транспортні витрати. Ці гроші було покладено в кишеню, а результат на виборах виявився мінімальним.
Описаний випадок відноситься до другої половини 1990-х. А от більш свіжі приклади. Міська організація вже іншої партії, також «патріотичного» спрямування. Вибори 2006 року до Верховної Ради і місцеві. Також виділено гроші на виборчу кампанію центральним керівництвом і деякими підприємцями: оплата роботи членів штабу, агітаторів, спостерігачів, юристів та інших фахівців. Одні й ті ж люди були членами штабу, агітаторами, спостерігачами. І коли вони встигали все робити? Результатом роботи міської організації на виборах стали придбані квартири та інше майно деякими членами виборчого штабу. В міську раду ця партія не пройшла. Викинута на вітер немаленька сума – автору цих рядків відомо лише про частину цієї суми (трохи більше 100 тисяч гривень). Зараз голова цієї міської організації – вже в іншій партії (також «патріотичного спрямування»), він навіть депутат міськради від цієї сили.
Інші вибори, ще одна політична сила. І знову «патріотичного спрямування». Статки голови міської організації і деяких обласних функціонерів цієї партії зросли після того, як на виборах забули виставити спостерігачів від партії на деякі дільниці. Було також багато ознак того, що вибори в місті «здали» опонентам. Деяким спостерігачам «забули» заплатити. Ну та це буває досить часто і не в одній політичній силі. Або ще варіант – заплатили, але значно менше, ніж домовлялись.
А це вже випадок з життя обласної організації однієї з націоналістичних партій на сході України. Досить чисельна організація, близько 2 тисяч членів партії, була паралізована на виборах через те, що голова обласної організації (!) перейшов до однієї з партій ліберального спрямування (!) напередодні виборів і забрав з собою печатку та документацію. Разом з ним перейшла частина обласного проводу. Цікаво, але гірко, було дивитись на виборчі плакати з цим чи то націонал-лібералом, чи то ліберал-націоналістом. Виборці по «достоїнству» оцінили цього «провідника» - кілька сотень голосів виборців, які судячи по всьому або не розібрались, або мали особливе почуття гумору. І це - на мільйонне місто. Кажуть, що його статки теж значно підвищились після описуваної події. Напевно, бізнесові справи пішли вгору.
Але цим історія не закінчилась. Після того, як цю обласну організацію очолив інший «провідник», її членство з 2 тисяч скоротилось, орієнтовно, десь чоловік до п'ятнадцяти (а може й менше) – у всякому разі на вуличні акції в обласному центрі він приходить від своєї організації в супроводі щонайбільше кількох осіб. При цьому, його фото з'являється в партійній газеті з хвалебними коментарями: «справжній націоналіст», «патріот, який діє» і т.д. і т. п. А цей «патріот», виключивши з партії голову однієї з міських організацій, не зібрав збори, не доручив іншій людині керувати організацією, чи перереєструвати членство, чи формувати нову організацію. Він просто забрав печатку, нехитре майно міської організації і поїхав до обласного центру. Подія ця була десь чотири роки тому. На цей момент цей «справжній націоналіст» у згаданому місці ще не з'являвся.
Мені можуть дорікнути, що я все «очорнюю» тільки «патріотичний табір». Добре, ось випадок зі стану опонентів патріотичних сил. Ще «при Кучмі» жив-був і керував районом в одній з областей, що межують з Київською, голова райдержадміністрації. Кажуть, він колись закінчив факультет іноземних мов одного українського «вишу». Правда, ніхто ніколи не чув, щоб цей керівник щось говорив іноземною мовою. Та й сам він визнавав, що іноземною володіє лише «со словаром». Ну, але якщо поставили цього «фахівця» керувати районом, то,напевно, у нього були якісь інші, приховані від широкого загалу, чесноти.
Наближались вибори Президента України 2004 року. Одного разу до цього голови райдержадміністрації зайшли спортивного виду хлопці і запропонували «забезпечити результат» на користь… скажемо, на користь одного з кандидатів. На цю пропозицію голова відповів згодою. Однак, події пішли таким шляхом, що виконати обіцяне не вдалось. Після виборів ці хлопці знову з'явилися в кабінеті керівника. Їх точка зору на ситуацію була проста – якщо завдання не виконане, то верніть гроші (будь-ласка). Через те, що кошти були трохи витрачені, виникло непорозуміння, яке було вирішене за допомогою фізичної дії на керівне обличчя. Ви поцікавитесь: «Звідки такі деталі?» Будете сміятись, але цей індивід (тодішній голова райдержадміністрації) поділився пережитим у своєму рідному селі кільком особам. А треба ж знати, що в селі такі речі в секреті довго триматись не можуть. Зараз ця особа знову є керівною – керує районом, правда іншим.
Та це дріб'язок. Подивіться на «газове питання» - от де океан бруду і маса ознак корупції! Не потрібно дуже сильно досліджувати цю сферу, достатньо пожити в будинку з центральним опаленням або попрацювати в приміщенні, що обігрівається аналогічним чином. Практично завжди холодно, часто потрібно ходити у верхньому одязі. А чи не продається «зекономлений» таким чином газ за готівку комерційним структурам? Питання, напевно, риторичне. А коли надворі вже тепло, то опалення не вимикається, а значить – виставляються рахунки за споживання непотрібного тепла. Знайома картина? Не зрозумілий і принцип оплати – споживач платить за температуру, а не за спожите тепло. Це якщо немає лічильника, а таких споживачів – більшість. Закрити цей «корупційний Колондайк» можна за 2-3 роки. Про це ми писали на LELEKA NEWS, взяти наприклад «Кілька слів вартістю 4,5 мільярди доларів (ще раз про «газовий зашморг»)». Але грабіж українського народу продовжується під освідчення правлячих політичних сил у любові до цього народу.
Не можна не сказати і про «лівий табір», який більше схожий на російську п'яту колону. Комуністи заявляють про те, що вони борються з олігархами. Але, чому тоді вони в одній коаліції з Януковичем і Ахметовим? І чому головний «борець за рівність» Петро Симоненко не їздить на трохи скромнішій машині. Чи не тому розгорілась «червонопрапорна істерія», що червоні прапори мали закрити від народу, як живуть панове комуністи, на яку країну працюють, з ким вони в правлячій коаліції і які реформи підтримують?
Так що, можливо дійсно праві ті, хто не хоче мати відношення до політики, адже в ній дійсно брудно? Я згадав тут далеко не всі випадки, з якими довелося зіштовхнутись самому. Звичайно, політика – не лише бруд. Є тут і в наш час приклади жертовного служіння своєму народу, на жаль, набагато частіше серед рядового членства партій і організацій, ніж серед керівництва. Звичайні люди тратять свій час, кошти, часом ризикують здоров'ям чи навіть життям. Але в цій статті я хочу зосередити погляд на іншому аспекті даної проблеми.
Самі порядні представники нашого народу двадцять років з огидою відносились до бруду в політиці і тому в політику не йшли. За двадцять років Україна перетворилась в руїну, тому що в політиці хазяйнують непорядні, нахабні, злодійкуваті люди. Вони не дуже й розумні, а керують країною виключно через те, що політичне поле їм віддали без бою розумні і порядні, які не хотіли бруднитися. На що надіються розумні і порядні? На те, що нахабні і злодійкуваті «накрадуться» і більше не будуть? Марна надія. Апетит приходить під час їжі. Ми всі бачимо, що після того як вкрали підприємства, замахнулись на українську землю і куці соціальні гарантії українців (пенсію побачать далеко не всі, а жити на неї зможуть одиниці). А може розумні, чисті і порядні думають, що після двадцяти років руйнування української промисловості і сільського господарства все запрацює? Але нахабних життя вчило зовсім іншому – нагадую, що вони ще й злодійкуваті. Та й складно це для них – вони ж не сильно розумні. Так що хочемо, чи не хочемо – потрібно йти в політику. А якщо хтось думає, що краще відразу їхати за кордон на заробітки, то туди ще встигне, а спочатку потрібно відвоювати свою країну. Та й внукам буде що розповідати. А втеча від проблем за кордон чи в пляшку з оковитою – то остання справа.
Політика – справа брудна. Україна схожа зараз на дім чи квартиру, в якій прорвало каналізацію – ми вже по шию в лайні (вибачте будь-ласка, панове естети). Можна залишити помешкання і піти до сусідів, вони можливо й пустять пожити деякий час до себе (і навіть килимок в прихожій постелять, щоб було на чому спати). Можна робити вигляд, що все добре, але ж куди дітись від запаху, та й із каналізації все тече і тече? Можна залізти на стіл – деякий час там можна буде посидіти майже на сухому. Але ж нечистоти заповнять і цей простір. А чи не краще засукати рукава і відремонтувати каналізацію? Полагодити каналізацію, вичистити будинок, зробити гарний ремонт – нашим дітям і внукам теж потрібно десь жити. Впевнений – людина, яка себе поважає, вибирає останній варіант. Тому не треба боятись бруду в політиці. Українці – єднаймося! І ми переможемо.
Микола Осіпчук.
Опубліковано Leleka News о 17:21 Надіслати електронною поштою
Опублікувати в блозі
Опублікувати у Twitter
Опублікувати у Facebook
Опублікувати в Google Buzz
Немає коментарів:
Дописати коментар