Напередодні світової фінансової кризи, яка за словами тодішнього прем’єр-міністра мала би обійти Україну стороною, мене звільнили з роботи через скорочення штату. Після чого я майже три роки задовольнявся тимчасовими заробітками. Після затвердження Верховною Радою та підписанням Керманичем нового закону, про пенсійну реформу, я вирішив працевлаштуватись офіційно. Треба ж заробляти на гідну старість.
Придбавши газету, що містила оголошення про працевлаштування, переконався в тому, що у 95% публікацій про офіційне працевлаштування не йдеться. Але мені вдалося знайти, як мені тоді здавалось, гідний варіант. Зателефонував. Домовився про співбесіду. Поїхав на зазначений час.
Вистоявши у невеличкий черзі, зайшов до офісу. Під час співбесіди мене повідомили, що я буду отримувати кожного місяця 1400 грн. Графік роботи – «доба через дві». Окрім того, дві зміни я маю відпрацювати безкоштовно. Як великий альтруїст я не зміг відмовитись від пропозиції попрацювати «на дядю». Далі озвучувались інші умови. Хочу зазначити, що співбесіда була побудована за принципом «їхнє питання, моя відповідь», при цьому умови видавалися порціями. Наче чекали: на якій стадії він відмовиться? Я виявився міцним горішком, погоджуючись на подальші більш жорсткі умови, бо розумів, що це буде цікавий матеріал для моєї наступної статті. Я підписав два зразки договору, в якому йшлося про два місяці випробувального терміну. Потім мені запропонували ознайомитись і підписати аркуш, який містив перелік штрафних санкцій. На ньому я хотів би зупинитися більш детально.
Штрафні санкції:
1) Запізнення на роботу - 50 грн.
2) В робочий час, вдягнений не по-формі -100 грн.
3) Сторонні люди на території, що охороняється -100 грн.
4) Сон в недозволений час - 300 грн.
5) Залишкове явище (перегар) - 300 грн.
6) Не попередив за 10 годин, до початку чергування, про свій не вихід на роботу - 300 грн.
7) Прогул - 500 грн.
8) Нетверезий стан під час чергування - 1000 грн., або звільнення.
Звичайно, це неповний перелік грошових покарань, які займали майже цілу сторінку в друкованому форматі. Це ті пункти, які я зараз можу згадати, бо зразка на руки, як і зразка договору, я не отримав.
Я мусив, також, придбати у них формений (на літо) одяг за ціною 380 грн. Цікаво, скільки коштує зимовий комплект? Вистачило б мені однієї заробітної плати на його придбання, чи він коштує на рівні речей з останньої колекції «HUGO BOSS»?
За формений одяг (за ціною фірмового) мені запропонували залишити, на мій вибір, в якості застави, або паспорт, або трудову книжку. Я обрав другий варіант. Хоча мене запевняли, що документи зберігатимуться в самому надійному місці на планеті, а саме в шухляді столу з приблизно трьомастами подібних документів, тінь недовіри у мене залишалася. Про подальшу долю моїх і не тільки документів, які зараз знаходяться в прокуратурі, я описував в попередньому матеріалі: «Вибірковий підхід до системних питань».
Уже вийшовши на роботу від «старослужбовців» з’ясувалось, що в цей підрозділ офіційно не працевлаштовують, просто кожного року пролонговують договір між учасниками сторін. Більше того, по закінченню випробувального терміну мене змусять проходити медичну комісію, надати сертифікати від нарколога та психіатра, а також довідку про відсутність судимості. Або запропонують альтернативу у вигляді 300 грн. Більш того, цей «ритуал» відбувається щорічно. Після отримання цієї інформації мій мозок судомно перемножував побачену кількість документів у шухляді столу на «альтернативну пропозицію».
У голові питань більше, аніж відповідей на них. Кому і навіщо це потрібно, якщо офіційно не працевлаштовують…? Навіщо, кожного року…? Сертифікати, довідка про несудимість…?
Не знав, що існують критерії або обмеження при неофіційному працевлаштуванні, або це має якесь принципове значення. Тобто, президентом або депутатом європейської країни може бути навіть двічі судимий, а влаштуватися на безперспективну роботу судимому – зась. Це я не про себе. У мене все гаразд. На обліку у специфічних лікарів не стояв, засудженим не був. Але не логічно виглядають амністії на тлі тотального безробіття, росту цін.
Під амністію цього року підпадає 18 тисяч засуджених, 5,5 тисяч з яких страждають на хронічні захворювання – туберкульоз, онкологія, тощо. Статистичні данні вказують на те, що 85% амністованих через короткий термін повертаються «до хати», тобто в місця позбавлення волі, або стають начальниками автоколон, а в подальшому депутатами та президентами.
Уявіть собі ситуацію. Амністували. Роботи немає. На роботу не приймають. Працювати не звикли, а є величезне бажання отримати все і одразу. Що їм залишається робити? Який вихід з цієї ситуації? Звісно, йти… красти, чим вони вже і займаються.
Нещодавно, про цікавий випадок розповів мій старий знайомий. Поговоривши по мобільному в переповненій маршрутці, поклав телефона до кишені. В цей час, молодик штовхає його на водія, одночасно професійним рухом вибиваючи телефона з його кишені та зникає, виплигуючи з маршрутки, яка продовжує рухатись. Майже каскадерський трюк. Десь у Голівуді злодюжка отримував би величезні гонорари, був би зіркою, мав би своїх прихильниць, а можливо і свій фан-клуб за свої здібності, але не у нас. Купа обурених свідків не зрозуміли його таланту, то ж він був змушений втікати в пошуках дійсно своїх прихильників. Звичайно, це з мого боку злий сарказм. Я не хочу уявити, що могло трапитись, якби водій перелякавшись від несподіванки, спрямував би маршрутку на зустрічну смугу.
Елементарні математичні підрахунки доводять, що на кожну область України, в середньому, припадатиме приблизно по 720 амністованих, додайте сюди ще тих, хто «гуляє» на волі. А це, я вам скажу, невеличкі партизанські загони, укомплектовані хворими людьми, яким нічого втрачати і які не знайдуть свого робочого місця без державної підтримки.
Скоріше за все, у пошуках швидкої наживи, вони полізуть через паркани до приватних садиб та на об'єкти, що охороняються такими як я, ніде не зареєстрованими охоронцями, території. Що з того вийде? Можливо, у кращому випадку, все пройде за сценарієм фільму «Холодное лето 53-го».
Сергій Філіпенко
Опубліковано Leleka News о 15:56 Надіслати електронною поштою
Опублікувати в блозі
Опублікувати у Twitter
Опублікувати у Facebook
Опублікувати в Google Buzz
Немає коментарів:
Дописати коментар