- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

вівторок, 8 липня 2014 р.

ПРО СТАТУС ГРОМАДСЬКОГО ДЕПУТАТА ПІСЛЯ РЕВОЛЮЦІЇ

В своїх публікаціях на тему узурпації влади старою «комуністичною» номенклатурою вкупі з брутальним криміналом я стверджую, що узурпація здійснювалася шляхом послідовного витіснення представників пересічних громадян з місцевих рад через скорочення квот їх представництва в радах приблизно в 15 разів


На прикладі м.Павлограда: 1987р.– 360 депутатів; 1990р – 180 депутатів; 2002р. – 51 депутат; 2006р. –  51 депутат – всі за партійними списками (неконституційні); 2010р – 23 депутати мажоритарних + 23 депутати за партійними списками (неконституційні).
В 2002 році відбулися останні вибори за мажоритарною системою і в міській раді ще існувала опозиція близько 6-8 депутатів, які серйозно завадили «дерибану». Після виборів 2006р, узурпація завершилась, шлях грабежу було розчищено.
Скорочення чисельності депутатів і ліквідація опозиції унеможливили контроль дій влади не тільки зсередини, а і ззовні.
Мої пропозиції щодо встановлення народовладдя шляхом відновлення на підставі статті 22 Конституції квоти представництва громадян в місцевих радах на рівні, що був встановлений виборчим законом 1987 або 1990 р наштовхнулися на шаленну критику частини патріотів. Тому вважаю за необхідне дати додаткові аргументи на захист своєї позиції.
По- перше. Я скрізь підкреслюю, що Громадський депутат має проживати в своєму окрузі не менше 3-х років до обрання. Це забезпечує:
 – близькість проблем округу через особисті їх переживання разом зі своїми виборцями і оперативність їх вирішення;
– повсюдність контролю за ефективністю роботи виконавчої влади і комунальної сфери;
 – повсюдність контролю за станом справ в територіальній громаді (злочинцям ускладнюються обставини щодо порушення громадського порядку, наркоторгівлі, антисанітарії та інших порушеннь; унеможливлюється безконтрольне розпорядження землями, майном та бюджетом громади, бо на кожному клаптику території є громадський депутат, а всі його виборці – зацікавлені його інформатори);
По-друге. Малий розмір округу необтяжливий щодо виконання депутатських повноважень на громадських засадах.
По-третє. Достатня чисельність для утворення осередків самоврядування в мікрорайонах.
По-четверте і головне. Депутат виконує аферентні функції  тобто посилає потрібні сигнали в центр підготовки проектів фахових рішень, які потім обговорюються і затверджуються Радою цих же депутатів і виконання яких потім цими ж депутатами контролюється.
Таким чином, Рада громадських депутатів винаймає фахівців до виконавчого органу, якому на підставі вивчення і узагальнення проблем розвитку громади замовляє проект бюджету, проекти інших рішень, приймає їх на своїх пленарних засіданнях і контролює їх виконання.
Така система несе смерть корупції, мор злочинності і забиває осиковий кілок диктатурі.
Схожа система була випробувана депутатами міської ради першого демократичного скликання (1990-94рр) осередку самоврядування мікрорайону «40 років Жовтня» і продемонструвала високу ефективність навіть при обмежених можливостях депутатів-опозиціонерів того часу.

Володимир Степаненко, депутат міської ради першого демократичного скликання,
член координаційної ради громадських обєднань Дніпропетровщини «ХІД». 

Немає коментарів:

Дописати коментар