Шановні читачі! Сьогодні на Ваш суд моя нова стаття з циклу «Психологія абсурду», яка є логічним продовженням раніше написаних «ПРОПОЗИЦІЯ ДО УРЯДУ АЗАРОВА АБО ЯК ВИКОНАТИ ВСІ ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ПЛАНУ «БАРБАРОССА», «Дебільний капіталізм і капітальний дебілізм», «Небезпечніші за злодіїв в законі» та деяких інших з означеного циклу.
Почну з того, що останні два роки чинна влада постійно «ощасливлює» «єдине джерело влади» нововведеннями, означеними нею як «вкрай необхідні країні реформи». Проведення першої з них, податкової, спровокувало Податковий майдан, де підприємці «подякували» владі за «покращання життя вже сьогодні».
Восени минулого року невиконання владою рішення судів відносно порушення прав чорнобильців, афганців та дітей війни призвело до нової «подяки». На цей раз – ображених несправедливістю та ігноруванням владою чинних законодавства та Конституції України представників «єдиного джерела влади» з застосуванням останніми сили. Однак, чинна влада, очільники якої, на моє переконання, «з головкою не дружать», висновків не робить, і надалі з нею дружити не бажає.
Щодня в новинах відомих українських телеканалів сповіщають про зростаючі медичні проблеми населення. За зростанням хворих на СНІД Україна вирвалась в лідери, в країні лютує епідемія туберкульозу, про яку забули ще на початку 50-х, значна частина населення достроково відправляється на цвинтар через онкологію та серцево-судинні захворювання. В країні зростають дитячі діабет та онкологія... А чинна влада запланувала провести медичну реформу.
В мене немає сумніву, що за змістом вона мало чим відрізнятиметься від змін до Податкового кодексу або пенсійної реформи. Мої аргументи прості і зрозумілі кожному пересічному громадянину: всі реформи виходять від однієї команди, і через це – мають однакову психологію. Як податкова, так і пенсійна були спрямовані на погіршення життя пересічних громадян, що вже доведено життям. На цій підставі чекати від медичної покращання життя пересічним українцям не варто, бо вона передбачає скорочення мережі лікувальних закладів та медичного персоналу. А це, за існуючих умов, безумовно призведе до зростання кількості хронічних хворих, процвітання епідемій і, як наслідок, до зниження числа працездатних, зростання кількості інвалідів, скорочення тривалості життя та зменшення населення України.
І це за умов, коли за останні 20 років в Україні, без ведення бойових дій та окупації, втрати населення перевищили його втрати за часи Другої Світової війни. Це – без врахування тих, які виїхали за кордон, що становить 7..8 млн. заробітчан. Відносно останніх – також цікава статистика: фашисти під час війни вивезли на примусові роботи до Німеччини в 5..7 разів менше, ніж їх вигнала на заробітки українська влада. Виправдання очільників влади тим, що фашисти вивозили наших батьків до Німеччини на примусові роботи, а нині наші громадяни виїжджають туди за власною волею не приймаються. Адже саме влада створила такі умови, що українцям жити і працювати за кордоном краще ніж на Батьківщині. Що є безперечним свідченням невиконанням нею головного свого обов’язку – створенням умов для розвитку виробничих сил.
Аналізуючи вже проведені так звані «оптимізації» законодавчо безплатної, а фактично – в переважній більшості платної медицини, легко прийти до висновку, що реформи цієї галузі будуть спрямовані на зведення до майже повного нуля кількості безоплатних медичних послуг, на кшалт екстренної допомоги при стихійних лихах, ДТП, епідеміях та в інших аналогічних випадках. Вся інша допомога стане платною і, в переважній більшості, буде надаватись в приватних медичних закладах. Це все мало чим відрізняється від політичних аспектів плану «Барбаросса», якими для населення окупованих територій передбачалась аналогічна безкоштовна медична допомога. Так само, як і в часи окупації, переважна більшість українців, яка за оцінкою ООН станом на початок 2012 р. сягала 79%, живе за межею бідності. Тому скористатися послугами платної медицина левова частка населення не зможе.
Приходимо до висновку, що запровадження запланованої чиннною владою медичної реформи є виконанням нею (владою), невиконаних, через поразку фашистської Німеччини, політичних аспектів плану «Барбаросса». Сама ж ця влада практично нічим не відрізняється від фашистських окупантів. А що потрібно робити з владою окупантів, ще в зовсім недалекому минулому показали наші батьки та діди.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/04/blog-post_26.html
Почну з того, що останні два роки чинна влада постійно «ощасливлює» «єдине джерело влади» нововведеннями, означеними нею як «вкрай необхідні країні реформи». Проведення першої з них, податкової, спровокувало Податковий майдан, де підприємці «подякували» владі за «покращання життя вже сьогодні».
Восени минулого року невиконання владою рішення судів відносно порушення прав чорнобильців, афганців та дітей війни призвело до нової «подяки». На цей раз – ображених несправедливістю та ігноруванням владою чинних законодавства та Конституції України представників «єдиного джерела влади» з застосуванням останніми сили. Однак, чинна влада, очільники якої, на моє переконання, «з головкою не дружать», висновків не робить, і надалі з нею дружити не бажає.
Щодня в новинах відомих українських телеканалів сповіщають про зростаючі медичні проблеми населення. За зростанням хворих на СНІД Україна вирвалась в лідери, в країні лютує епідемія туберкульозу, про яку забули ще на початку 50-х, значна частина населення достроково відправляється на цвинтар через онкологію та серцево-судинні захворювання. В країні зростають дитячі діабет та онкологія... А чинна влада запланувала провести медичну реформу.
В мене немає сумніву, що за змістом вона мало чим відрізнятиметься від змін до Податкового кодексу або пенсійної реформи. Мої аргументи прості і зрозумілі кожному пересічному громадянину: всі реформи виходять від однієї команди, і через це – мають однакову психологію. Як податкова, так і пенсійна були спрямовані на погіршення життя пересічних громадян, що вже доведено життям. На цій підставі чекати від медичної покращання життя пересічним українцям не варто, бо вона передбачає скорочення мережі лікувальних закладів та медичного персоналу. А це, за існуючих умов, безумовно призведе до зростання кількості хронічних хворих, процвітання епідемій і, як наслідок, до зниження числа працездатних, зростання кількості інвалідів, скорочення тривалості життя та зменшення населення України.
І це за умов, коли за останні 20 років в Україні, без ведення бойових дій та окупації, втрати населення перевищили його втрати за часи Другої Світової війни. Це – без врахування тих, які виїхали за кордон, що становить 7..8 млн. заробітчан. Відносно останніх – також цікава статистика: фашисти під час війни вивезли на примусові роботи до Німеччини в 5..7 разів менше, ніж їх вигнала на заробітки українська влада. Виправдання очільників влади тим, що фашисти вивозили наших батьків до Німеччини на примусові роботи, а нині наші громадяни виїжджають туди за власною волею не приймаються. Адже саме влада створила такі умови, що українцям жити і працювати за кордоном краще ніж на Батьківщині. Що є безперечним свідченням невиконанням нею головного свого обов’язку – створенням умов для розвитку виробничих сил.
Аналізуючи вже проведені так звані «оптимізації» законодавчо безплатної, а фактично – в переважній більшості платної медицини, легко прийти до висновку, що реформи цієї галузі будуть спрямовані на зведення до майже повного нуля кількості безоплатних медичних послуг, на кшалт екстренної допомоги при стихійних лихах, ДТП, епідеміях та в інших аналогічних випадках. Вся інша допомога стане платною і, в переважній більшості, буде надаватись в приватних медичних закладах. Це все мало чим відрізняється від політичних аспектів плану «Барбаросса», якими для населення окупованих територій передбачалась аналогічна безкоштовна медична допомога. Так само, як і в часи окупації, переважна більшість українців, яка за оцінкою ООН станом на початок 2012 р. сягала 79%, живе за межею бідності. Тому скористатися послугами платної медицина левова частка населення не зможе.
Приходимо до висновку, що запровадження запланованої чиннною владою медичної реформи є виконанням нею (владою), невиконаних, через поразку фашистської Німеччини, політичних аспектів плану «Барбаросса». Сама ж ця влада практично нічим не відрізняється від фашистських окупантів. А що потрібно робити з владою окупантів, ще в зовсім недалекому минулому показали наші батьки та діди.
Леонід Тартасюк, інженер та винахідник
Джерело: http://lelekanews.blogspot.com/2012/04/blog-post_26.html
Немає коментарів:
Дописати коментар