ВСТУПНЕ
СЛОВО – стр. 8
Навряд чи 2016 рік
запам’ятається громадянам України як рік серйозних позитивних зрушень у сфері
забезпечення прав і свобод людини. З одного боку, це є зрозумілим, враховуючи
тривалий конфлікт на Сході України та відсутність серйозних змін в економічній
ситуації. А з іншого – накопичується все більше гострих питань, які вимагають
швидкої реакції, проте також не вирішуються.
Для розуміння
загальної ситуації з правами людини в державі, а також для визначення рівня
обізнаності зі своїми правами з 22 жовтня по 6 листопада 2016 року Фондом
«Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва та фірмою “Юкрейніан соціолоджі
сервіс” на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці із ГО
«Центр інформації про права людини» і Секретаріатом Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини було проведено Загальнонаціональне соціологічне
дослідження «Права людини в Україні».
У ході дослідження
було опитано 2002 респондента за квотною загальнонаціональною вибіркою, яка за
областями України, типами поселення (Київ, обласні центри, інші міста, села),
статтю і віком репрезентує доросле населення України (18 років і старше).
Опитування проводилось у всіх областях України, м. Києві та контрольованих
територіях Донецької і Луганської областей.
Маю зазначити, що
це соціологічне опитування, результати якого вже частково було опубліковано,
висвітлило основні проблеми у сфері прав людини, на яких сьогодні має бути
зосереджена увага і політиків, і законотворців, і урядовців, і правозахисників.
Серед найбільш болючих
можна назвати відсутність системних знань про права людини і механізми їх
захисту та низький рівень довіри до всіх гілок влади, а також відчуття громадян
України, що в період після Революції Гідності стан дотримання та захисту прав
людини значно погіршився. Такого ж висновку можна дійти і аналізуючи та
опрацьовуючи звернення громадян, які в рекордній за останні роки кількості
надійшли до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Найбільша
кількість скарг стосується порушення права на достатній життєвий рівень (як в
цілому по Україні, так і з точки зору окремих категорій заявників), відсутності
реагування органів влади на звернення громадян, недодержання процесуальних
прав, порушення в системі кримінальної юстиції, порушення права на приватність,
порушення права на доступ до публічної інформації, дискримінація за певними
ознаками тощо.
Окремо можна
виділити деякі особливо вразливі категорії – діти, внутрішньо переміщені особи,
пенсіонери, мобілізовані і демобілізовані особи.
Національна стратегія
у сфері прав людини, яка затверджена указом Президента України і була покликана
стати основною дорожньою картою для поліпшення ситуації у сфері прав людини, на
жаль, не виконується належним чином. Це констатували і правозахисники, які на
спільній платформі Уповноваженого з прав людини та Української Гельсінської
Спілки з прав людини здійснюють системний моніторинг імплементації Стратегії.
О состоянии прав и свобод
человека и гражданина в Украине
ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ 2016 КИЇВ 2017
ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ
УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ 2016 КИЇВ 2017
ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ
УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ 2016 КИЇВ 2017
ЩОРІЧНА ДОПОВІДЬ
УПОВНОВАЖЕНОГО З ПРАВ ЛЮДИНИ 2016 КИЇВ 2017
Матеріали
по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар