Деякі мої
знайомі працюють в приватних фірмах, деякі – в державних. Відгуки про роботу,
про зарплату, про соціальний захист – різні.
Про роботу в шахтах «Павлоградвугілля» Рината Ахметова часто говорять
«татарське іго».
На державних
– посередньо, або погано.
Про одне з
підприємств малого бізнесу – відгуки якнайкращі: прийнятна заробітна платня і
вчасно; до великих свят – подарунки з шампанським; святкування кожного Нового
року – разом в кав’ярні; обов’язкові подарунки до дня народження. Колектив
разом з підприємцем – як одна сім’я.
Таке
підприємство і є ідеал національного солідаризму. Наша мета – всі відносини в
сфері економіки незалежно від форм власності повинні бути прийнятними як для
держави, так і для власника підприємства та найманого працівника. В інших
сферах людської діяльності – також.
НАЦІОНАЛЬНИЙ
СОЛІДАРИЗМ – це гармонізація відносин у всіх сферах життя. Це омріяне нашими
мудрецями ЧУТТЯ ЄДИНОЇ РОДИНИ.
Маленька
Фінляндія, вирвавшись з неволі Російської імперії, завдяки національному
солідаризму швидко підняла економіку і встояла проти агресії такого монстра, як
СССР. Фіни захищали СВОЮ державу, СВОЮ свободу, всі – від пролетаря до
капіталіста, бо було чуття єдиної родини.
І зараз, в
Фінляндії, Норвегії, Швеції, Нідерландах – депутати і міністри добираються на
роботу, скупляються в магазинах без всякої охорони , бо не чинять своїм людям
зла, бо всі громадяни – єдина родина.
Для цього
треба змінювати систему соціальних відносин. Необхідно міняти психологію як
підприємця, так і найманого працівника, а також чиновника, який є уособленням
держави. Необхідно ліквідувати всі функції держави, які створені виключно для
корупції і забезпечити умови для вільного розвитку економіки і суспільства.
Це дуже важке
завдання, бо в спадок від «папєрєдніков» маємо досвід тоталітаризму, де всяка
ініціатива «наказуєма» та досвід кримінальних відносин, де кожен «сам за себе і
проти всіх». Все це наклало на психіку людей тяжкий відбиток страху, зневіри та
спотворених моральних цінностей.
Треба
викорінити закладену «папєрєднікамі» брехню і подвійну мораль, як основу
взаємовідносин. Слово повинно стати повноцінним еквівалентом дії.
Жахає
загальне невігластво «проффесіоналів», їхнє абсолютне нерозуміння спрямування
сучасної політики.
Зараз
основною рушійною силою спрямування світової політики є гроші надпотужних
транснаціональних банків (ТНБ) та корпорацій (ТНК), забезпечені їх же
економікою світового масштабу. Сьогоднішні наші «олігархи» – для скоординованої
міжнародної політики ТНБ та ТНК менше важать, ніж нашим олігархам наш малий
бізнес (який олігархи нещадно нищать всіма способами).
(Може бути, що деякі з «наших» олігархів уже є
метастазами ТНБ та ТНК в Україні і мають завдання прибрати до рук економіку, та
задешево без посередників скупити землю).
Наші олігархи
(які не мають безпосереднього відношення до ТНК) вважають, що вони грабують
народ і руйнують країну, наживаючи статки для себе. Це їхня ілюзія – вони лише
буферні виконавці брудної роботи по
концентрації народного багатства в приватних руках. При цьому вони викликають
до себе ненависть народу, чим руйнують під собою національну опору і захист.
Усіх оцих
безродних «олігархів-олігофренів» у всесвітніх фінансових аферистів є тисяча
способів позбавити статків і впливу, а то й життя. І вони це обов’язково
зроблять. Найдешевшим і найефективнішим способом).
Вони зроблять
це у той самий спосіб і з тою самою метою, з якою це зараз роблять олігархічні
клани у відношенні до малого і середнього бізнесу у власнїй країні.
Скоординовані
в діях ТНБ та ТНК не у народу, а у наших олігархів-олігофренів статки відберуть
(під схвальне злорадство «лохторату»), а негатив пограбування власного народу
олігофренами залишать їм і нам на недобру згадку.
За 20 років
партноменклатурна та кримінальна «еліта» підвели народ і самі себе до крайнього
рубежу. Тільки усвідомлення смертельної загрози може об’єднати націю. В
українців немає іншої батьківщини. Ми можемо стати вигнанцями НА НАШІЙ ВЖЕ НЕ
СВОЇЙ ЗЕМЛІ. ВСІ. ВКЛЮЧАЮЧИ «ОЛІГАРХІВ».
Якщо всі ми –
ліберали, комуністи і націоналісти; капіталісти і пролетарі; люди різних
поколінь, віросповідань і національностей не усвідомимо, що потрібні самі собі
лише в Україні, що лише тут ми вдома – різні, але «свої» і захищені «своїми».
В тій
ситуації, що склалася, немає іншого прийнятного виходу, ніж покінчити з
розбратом і здійснити перехід мирним шляхом до принципів національного
солідаризму. Ще на початку 90-х років треба було провести кадрову, а не
соціальну революцію і вже потім здійснити цей перехід. Ми могли би уникнути
цієї руїни. Але «маємо те, що маємо».
Тому,
найкоротшим шляхом, ігноруючи пустопорожні програми і обіцянки всіх учасників
передвиборних «перегонів» – ЧЕРЕЗ КОНСТИТУЦІЙНИЙ РЕФЕРЕНДУМ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ ЗДІЙСНИТИ
ПЕРЕЗАСНУВАННЯ ДЕРЖАВИ НА ПРИНЦИПАХ НАЦІОНАЛЬНОГО СОЛІДАРИЗМУ.
Це повинно
стати ОСОБИСТОЮ
СПРАВОЮ кожного
патріота!
Володимир
Степаненко
Немає коментарів:
Дописати коментар