Колишнє
військове містечко 136, що знаходиться на межі смт Коцюбинське та столиці,
опинилось у центрі скандалу. 147 гектарів лісу неподалік Києва припали до душі
забудовникам.
Після
розформування військової частини ці площі, разом із будинками, які на них
стоять, та навіть разом із людьми, що в них живуть, було передано приватним
компаніям. «Ну, Бог з ним, що за копійки привласнили військове містечко,
вартістю у багато мільйонів гривень. Байдуже, що безкоштовно хтось отримав 147 га землі під Києвом у
лісі, ринковою вартістю понад 1 млрд. Цю державу уже хто тільки не обкрадав!
Але ж із людьми не по-людськи вчинили», - розповів під час прес-конференції
Олександр Дядюк, юрист, голова громадської організації «Кияни, об’єднуємося!».
За словами
правника, разом із землею у власність приватним фірмам, було передано 8
чотириквартирних житлових будинків, у яких ще досі живе кілька сімей колишніх
військових. Щоби очистити територію потенційного будмайданчика від «живих
перешкод», усім, хто мешкав у містечку, запропонували переселитися. Щоправда на
умовах, які Олександр Дядюк називає «кабальними»:
- Свого часу
у військове містечко люди поселялися на законних підставах - по державних
ордерах. Що робить забудовник? Купує квартири у різних будинках собі у
власність і вимагає, щоб мешканці переїхали в це житло. Це – кабальні умови,
коли людина переселяється квартирантом у чужу квартиру. Без жодних прав. Та
найцікавіше, на якій підставі: на підставі якихось ордерів на поселення у
гуртожиток. Який гуртожиток? Це ж звичайні чужі приватні квартири…
Правдами-неправдами,
але 21 сім’я на переїзд погодилась. Олександр Дядюк запевняє: їх переселили у
бомжі. Ще 12 сімей, які після консультації із юристом, на такі перспективи не
погоджуються – досі живуть у містечку і готуються у судах воювати із
потенційними забудовниками.
Тим часом,
Руслан Терентьєв, мешканець військового містечка, пригадує, як починалось усе у
2006 році: «Тоді Міноборони приймало рішення про закриття військової частини.
Рішення про відселення людей також було прийнято, але пізніше його скасували. І
далі про людей – наче забули…». Хоча чи пам’ятали про них взагалі – також
питання. 2005 року, за словами пана Терентьєва, перевірка рахункової палати
показала що ці 8 будинків не були навіть зареєстровані і на балансі міста не значились. Такі собі –
привиди.
Колишні
військовослужбовці сподіваються, що на їхню історію зверне увагу влада і
допоможе не втратити хоча б якийсь дах над головами. Інакше, уже найближчим
часом лави безпритульних можуть поповнитись десятками «новоприбулих».
Немає коментарів:
Дописати коментар