Переселення військовослужбовців: із будинків-привидів у бомжі?

Колишнє військове містечко 136, що знаходиться на межі смт Коцюбинське та столиці, опинилось у центрі скандалу. 147 гектарів лісу неподалік Києва припали до душі забудовникам.

Після розформування військової частини ці площі, разом із будинками, які на них стоять, та навіть разом із людьми, що в них живуть, було передано приватним компаніям. «Ну, Бог з ним, що за копійки привласнили військове містечко, вартістю у багато мільйонів гривень. Байдуже, що безкоштовно хтось отримав 147 га землі під Києвом у лісі, ринковою вартістю понад 1 млрд. Цю державу уже хто тільки не обкрадав! Але ж із людьми не по-людськи вчинили», - розповів під час прес-конференції Олександр Дядюк, юрист, голова громадської організації «Кияни, об’єднуємося!».

За словами правника, разом із землею у власність приватним фірмам, було передано 8 чотириквартирних житлових будинків, у яких ще досі живе кілька сімей колишніх військових. Щоби очистити територію потенційного будмайданчика від «живих перешкод», усім, хто мешкав у містечку, запропонували переселитися. Щоправда на умовах, які Олександр Дядюк називає «кабальними»:

- Свого часу у військове містечко люди поселялися на законних підставах - по державних ордерах. Що робить забудовник? Купує квартири у різних будинках собі у власність і вимагає, щоб мешканці переїхали в це житло. Це – кабальні умови, коли людина переселяється квартирантом у чужу квартиру. Без жодних прав. Та найцікавіше, на якій підставі: на підставі якихось ордерів на поселення у гуртожиток. Який гуртожиток? Це ж звичайні чужі приватні квартири…

Правдами-неправдами, але 21 сім’я на переїзд погодилась. Олександр Дядюк запевняє: їх переселили у бомжі. Ще 12 сімей, які після консультації із юристом, на такі перспективи не погоджуються – досі живуть у містечку і готуються у судах воювати із потенційними забудовниками.    

Тим часом, Руслан Терентьєв, мешканець військового містечка, пригадує, як починалось усе у 2006 році: «Тоді Міноборони приймало рішення про закриття військової частини. Рішення про відселення людей також було прийнято, але пізніше його скасували. І далі про людей – наче забули…». Хоча чи пам’ятали про них взагалі – також питання. 2005 року, за словами пана Терентьєва, перевірка рахункової палати показала що ці 8 будинків не були навіть зареєстровані і  на балансі міста не значились. Такі собі – привиди.

Колишні військовослужбовці сподіваються, що на їхню історію зверне увагу влада і допоможе не втратити хоча б якийсь дах над головами. Інакше, уже найближчим часом лави безпритульних можуть поповнитись десятками «новоприбулих».

http://golosukraine.com/publication/suspilstvo/spilnota/18001-pereselennya-vijskovosluzhbovciv-iz-budinkiv-privi/#.UnaF0uwZmn0