Минув рік з дня
опублікування цього матеріалу на «LELEKA NEWS». Вирішив перечитати та поділитися з
читачами
Перефразовуючи рядки відомої
пісні, скажу: «Дивлюсь в сьогодення тай думку гадаю…»
Вісімдесята річниця вшанування
жертв ГОЛОДОМОРУ – ГЕНОЦИДУ 1932-1933 рр. Події не сивої історичної давнини.
Війна проти УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ. А, що змінилось сьогодні? Та нічого!
ДЕМОГРАФІЧНИЙ ГЕНОЦИД
Український незалежності 21 рік.
Останній перепис населення проводився одинадцять років тому (2001 р.). За
даними останнього перепису, нас вже не 52 млн. (як було в 1992 році), а 48 млн.
Згідно з даними Держстату у липні цього року населення України на 1 серпня 2012
року становило трохи більше 45,5 мільйона осіб. У мене особисто ця цифра викликає
величезний сумнів з огляду на те, що черговий перепис мав би відбутись в цьому
році, але за розпорядженням Кабінету міністрів України, його відтермінували на
наступний 2013 рік. Можливо вибори тут і не до чого?
ДУХОВНИЙ ГЕНОЦИД
Після розмов з обома своїми
бабусями про той час, завжди задавався питанням: «Ну, невже люди не розуміли
того, що їх знищують?» Дехто, звісно, розумів і піднімався на боротьбу, але
повстання швидко придушувались, а інформація ретельно приховувалась.
Український повстанський дух або розстрілювали кулеметами, або масово вивозили
до Сибіру (одна з моїх бабусь вісім років «відпочивала» у Магадані, але це інша
історія, яка стосується Другої Світової). До того ж, треба враховувати і вплив
совєцької пропаганди і відсутність достовірної інформації для населення. З
радіоточок віщали про рекордні надої і повернуті «вспять» річки, про
індустріалізацію і колективізацію, а між тим, знищували український середній
клас і сільське господарство, те, на чому споконвіку трималася економіка України.
ЕКОНОМІЧНИЙ ГЕНОЦИД
Знімаємо рожеві окуляри і
вдивляємось у сьогодення. В Україні, як і в ті часи, українофобський режим.
Поняття колективізації замінено оптимізацією (закривають і продають «з молотка»
за копійки дитячі садочки, школи, лікарні і т.д.). Сучасна пропаганда віщає про
кілометри збудованих доріг і стадіони «євростандарту», а під ці рекорди
розкрадаються (через приватизацію) заводи, фабрики, порти, летовища, тощо.
Знищене сільське господарство, полиці магазинів забиті «продуктами» з консервантами,
емульгаторами, штучними барвниками (кожне наступне покоління більш хворобливе
за попереднє, це наслідок вживання неякісної їжі). Після такої їжі два шляхи –
або до аптеки, або на цвинтар. Але, на полицях аптек, також 75% фальсифікату,
отже залишається один – останній шлях. І тут виникає наступне логічне
запитання: «Хто кого понесе в «останню подорож»? Чи вони нас, чи ми їх?»
Але, повертаємось до теми –
продовжую. Знищується освіта, наука, культура. Возвеличуються матеріальні, а не
моральні та духовні цінності. Міліція виконує незаконні накази (усвідомлюючи їх
злочинність). Суди приймають завідомо протиправні рішення (користуючись
недосконалістю статей багатьох законів). Фальсифікатори безкарно фальсифікують
вибори, крадучи голоси і спотворюючи волевиявлення народу. Опозиція – окрема
тема для розмови. Не лідери – СЛІПІ ПОВОДИРІ В ПУСТЕЛІ! Двадцять років
незалежності ми падаємо у прірву і сподіваємось, що прийде (або звільниться з
ув’язнення) хтось і нас врятує. Дурня!
«ТОЛЕРАНТНИЙ» ГЕНОЦИД
Звісно ж це не йде ні в яке
порівняння з ГОЛОДОМОРОМ – ГЕНОЦИДОМ 32-33 рр., але СУЧАСНИЙ ГЕНОЦИД набув
інших – ліберально толерантних форм. Його закамуфльовано під високий рівень
безробіття, низький рівень заробітної плати і пенсій (аби ледь вистачало на
жалюгідне існування), високі ціни на житлово-комунальні послуги (аби всіх
зробити боржниками кимось приватизованих державних монополій), низький рівень
соціального та медичного обслуговування (аби швидше повиздихали) і т.п. Нас
ЗНИЩУЮТЬ під веселий регіт і соплі в
сяйві прожекторів телевізійних ток-шоу. І поки ми всі танцюємо, співаємо,
шукаємо рідних, або намагаємось розсмішити г… коміків нас щодня, щохвилини, без
зупину несе за течією по тому останньому шляху. А може є сенс спробувати почати
АГРЕСИВНО пливти в зворотному напрямку?
КРИЗА МИСЛЕННЯ
Влада, яка тримається на
залякуванні і грошах, нічого не варта. Влада міцна тільки при підтримці
суспільства. (Ліричний відступ)
Як тоді, так і зараз ГЕНОЦИД
українського народу має конкретні імена та прізвища. Потенційні кандидати
«розстрільного» списку на двадцять другому році незалежності теревенять про
дорожнечу і недоцільність повалення пам’ятників тоталітаризму. Про безглуздість
перейменування областей, міст, вулиць названих на честь катів УКРАЇНСЬКОЇ
НАЦІЇ. Отак і живемо. Поруч із дерев’яним пам’ятним хрестом у Дніпропетровську,
стоїть… гранітна глиба Петровського на площі Петровського (людини, яка завзято,
із знанням справи, знищувала українців). Більш того, представники злочинної,
комуно-фашистської партії ще й досі «воссєдают» в парламенті, отримують високу
заробітну плату з нашого бюджету, користуються багатьма пільгами і досі люто
ненавидять українців. Можливо в майбутньому (заради підживлення безглуздя і
парадоксу) наших нащадків-рабів вигулюватимуть у смугастому одязі до настання
комендантської години проспектом Ківалова, водитимуть строєм під конвоєм на
роботу вулицею Колесніченка та влаштовуватимуть видовища (масові страти) у
парку Симоненка до кожної роковини української незалежності.
Ну, як? Не соромно? А мені,
соромно. Соромно за себе, за свою НАЦІЮ. Яка і досі дозволяє ГНОБИТИ себе
низькосортним біозразкам «п’ятої колони» на власній землі і за власний рахунок.
Прикро і соромно за те, що українці і досі (в час суцільної комп’ютеризації і
новітніх мобільних технологій) не спромоглися зорганізуватись у потужний
ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ПАТРІОТИЧНИЙ РУХ. Рух, який як виверження вулкану
піднявся б із низу вивільнюючи енергію НАЦІОНАЛЬНОГО ДУХУ І ІДЕЇ.
Отже, повертаючись до теми
СУЧАСНОГО ГЕНОЦИДУ. Хто і коли порахує мертвих, тих, хто виїхав у пошуках
кращої долі та ненароджених за часів української незалежності у «мирний» час?
Бо черговий перепис населення швидше всього сфальсифікують, як і будь-які
економічні показники та вибори.
Сергій Філіпенко
P.S. Це, майже стенограма
політдискусії «на трьох», яка відбулася в День вшанування жертв Голодомору.
Виникла вона зненацька, після прохання одного співробітника про позику 20 грн.
до зарплати. Слово за слово, про життя, про політику, моя вище викладена
тирада, а позичальнику як горохом об стіну: «Все рАвно мы сичас лучше жЫвем чем
при памаранчевых!». До подібного нерозуміння дійсності я вже звик (багато
подібних екземплярів активізуються напередодні будь-яких виборів і мають талант
відрізняти ЗАРАЗУ за партійними кольорами), але більше всього мене вразив наш
третій, до останнього моменту мовчазний учасник дискусії, цитую: «Ну, якщо тобі
хАрАшо жЫвется, навіщо ходиш та сшЫбаєш гроші? Насолоджуйся життям ТА ЗАЛИШАЙСЯ
БИДЛОМ!».
На мій погляд дуже влучно і
толерантно.
Немає коментарів:
Дописати коментар